Жан Моро́ (фр. Jean Victor Marie Moreau; 14 лютого 1763, Морле —†2 вересня 1813, Лоуні) — французький генерал часів Першої республіки.
Жан Моро | |
---|---|
фр. Jean Victor Marie Moreau | |
Псевдо | Вітор-Марі |
Народився | 14 лютого 1763 Морле |
Помер | 2 вересня 1813 (50 років) Лоуні ·загиблий у бою |
Поховання | d |
Країна | Франція |
Місце проживання | Пенсільванія Ренн |
Діяльність | військовий очільник |
Alma mater | d |
Знання мов | французька[1] |
Учасник | Революційні війни, Наполеонівські війни, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Битва на Адді, d, d, d і Дрезденська битва |
Військове звання | Маршал Франції (посмертно) |
Батько | Габріель-Луїз Моро |
Мати | Катерина Шаперон д'Ілсе |
Брати, сестри | d |
У шлюбі з | d |
Діти | d[2] |
Нагороди | |
|
Життєпис
Народився 1763 року в місті Морле. Походив з дворянської родини. Був сином Габріеля-Луї Моро де Лізоро, королівського радник й судді, й Катерини Шаперон д'Ілсе. Його батько бажав, щоб син здобув освіту правника, тому відправив Жана Моро до університету Ренна. Під час навчання став лідером студентських груп, що виступали за проведення реформ. 1788 року брав участь у заворушеннях, викликаних спробою уряду Франції впровадити нові умови податків, зокрема на сіль. 1789 року очолив студентський опір дворянам.
З відкриттям генеральних штатів у 1789 році активно долучився до політичних процесів. Формує у Бретані загони добровольців у 1790 році. У 1791 році став підполковником. Того ж року зараховується до національної гвардії командиром батальйону. У 1792 році воює у Північній армії під орудою генерала Дюмур'є. В цей час Жан Моро відзначився при захоплені фортеці Стефенверт та у . Згодом переведений разом із батальйоном до Дюнкерка. За звитягу 1793 року став бригадним генералом. 1794 року отримав звання дивізійного генерала та командуванням правим флангом Північної армії. Моро захоплює Менін та Куртре, зробить значний внесок у перемогу у 29 квітня 1794 року. В подальшому воював під командуванням генерала Пішегрю.
18 травня 1794 році здобув перемогу над австрійськими та англійськими військами. 3 березня 1795 він був призначений командувачем Північної армії. На цій посаді він споглядав за дотриманням угоди між Францією та Батавською республікою (колишньою Голландією). Того ж року стає командувачем Рейн-Мозельською армією. Захопив Майнц, розбив австрійців , а потім при Хайденхаймі. Втім під тиском більшої ворожої потуги вимушений був відступити за Рейн. У 1799 році він знову перетнув Рейн, але в цей час довідався про укладання Леобенського миру.
У 1799 році був призначений очільником Італійської армії, воював проти російського фельдмаршала Олександра Суворова. Після поразки на річці Адда був замінений Бартелемі Жубером. Проте після того, як останній загинув на початку , Моро знову узяв командування на себе. Але зазнав цілковитої поразки.
Під час заколоту 18 брюмера 1799 року надав допомогу Наполеону Бонапарту. За це у 1800 році отримав призначення до Рейнської армії. На її чолі Жан Моро 3 травня переміг австрійців у битві при Енгені, його підлеглий генерал Лекоб здобув перемогу при Штоках. Вслід за цим Моро переміг у запеклій битві Моескірхені. Далі мав успіх у битві при Хохштадті, захопив Мюнхен і Регенсбург. 3 грудня 1800 року Жан Моро вщент розбив австрійську армію . Після цього шлях на Відень став відкритим. У цих обставинах Австрія вимушена була укласти Люневільський мир.
Повернувшись до Франції, мав конфлікт із Наполеоном Бонапартом, який звинуватив Жана Моро в участі у змові генерала Пішегрю й відправив Моро у вигнання до США. 1805 року російський імператор Олександр I через графа Паніна намагався залучити Моро на російську службу, але після поразки під Аустерліцем відмовився від цього наміру. В Америці поселився у штаті Нью-Джерсі, поблизу м. Трентон.
Повернувся Жан Моро до Європи лише 1813 року. Був радником Олександра I, членом генерального штабу союзницьких військ. 27 серпня цього року був смертельно поранений під час битви при Дрездені й помер 2 вересня цього року. Посмертно йому присвоєно звання російського фельдмаршала та маршала Франції. На честь нього названо місто у штаті Нью-Йорк (США).
Родина
Дружина — Юле Осері.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Lundy D. R. The Peerage
Джерела
- Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Moreau, Jean Victor Marie». Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Moro Zhan Moro fr Jean Victor Marie Moreau 14 lyutogo 1763 Morle 2 veresnya 1813 Louni francuzkij general chasiv Pershoyi respubliki Zhan Morofr Jean Victor Marie MoreauPsevdoVitor MariNarodivsya14 lyutogo 1763 1763 02 14 MorlePomer2 veresnya 1813 1813 09 02 50 rokiv Louni zagiblij u boyuPohovannyadKrayina FranciyaMisce prozhivannyaPensilvaniya RennDiyalnistvijskovij ochilnikAlma materdZnannya movfrancuzka 1 UchasnikRevolyucijni vijni Napoleonivski vijni d d d d d d d d d Bitva na Addi d d d i Drezdenska bitvaVijskove zvannyaMarshal Franciyi posmertno BatkoGabriel Luyiz MoroMatiKaterina Shaperon d IlseBrati sestridU shlyubi zdDitid 2 Nagorodiimena naneseni na Triumfalnu arku Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 1763 roku v misti Morle Pohodiv z dvoryanskoyi rodini Buv sinom Gabrielya Luyi Moro de Lizoro korolivskogo radnik j suddi j Katerini Shaperon d Ilse Jogo batko bazhav shob sin zdobuv osvitu pravnika tomu vidpraviv Zhana Moro do universitetu Renna Pid chas navchannya stav liderom studentskih grup sho vistupali za provedennya reform 1788 roku brav uchast u zavorushennyah viklikanih sproboyu uryadu Franciyi vprovaditi novi umovi podatkiv zokrema na sil 1789 roku ocholiv studentskij opir dvoryanam Z vidkrittyam generalnih shtativ u 1789 roci aktivno doluchivsya do politichnih procesiv Formuye u Bretani zagoni dobrovolciv u 1790 roci U 1791 roci stav pidpolkovnikom Togo zh roku zarahovuyetsya do nacionalnoyi gvardiyi komandirom bataljonu U 1792 roci voyuye u Pivnichnij armiyi pid orudoyu generala Dyumur ye V cej chas Zhan Moro vidznachivsya pri zahopleni forteci Stefenvert ta u Zgodom perevedenij razom iz bataljonom do Dyunkerka Za zvityagu 1793 roku stav brigadnim generalom 1794 roku otrimav zvannya divizijnogo generala ta komanduvannyam pravim flangom Pivnichnoyi armiyi Moro zahoplyuye Menin ta Kurtre zrobit znachnij vnesok u peremogu u 29 kvitnya 1794 roku V podalshomu voyuvav pid komanduvannyam generala Pishegryu 18 travnya 1794 roci zdobuv peremogu nad avstrijskimi ta anglijskimi vijskami 3 bereznya 1795 vin buv priznachenij komanduvachem Pivnichnoyi armiyi Na cij posadi vin spoglyadav za dotrimannyam ugodi mizh Franciyeyu ta Batavskoyu respublikoyu kolishnoyu Gollandiyeyu Togo zh roku staye komanduvachem Rejn Mozelskoyu armiyeyu Zahopiv Majnc rozbiv avstrijciv a potim pri Hajdenhajmi Vtim pid tiskom bilshoyi vorozhoyi potugi vimushenij buv vidstupiti za Rejn U 1799 roci vin znovu peretnuv Rejn ale v cej chas dovidavsya pro ukladannya Leobenskogo miru U 1799 roci buv priznachenij ochilnikom Italijskoyi armiyi voyuvav proti rosijskogo feldmarshala Oleksandra Suvorova Pislya porazki na richci Adda buv zaminenij Bartelemi Zhuberom Prote pislya togo yak ostannij zaginuv na pochatku Moro znovu uzyav komanduvannya na sebe Ale zaznav cilkovitoyi porazki Pid chas zakolotu 18 bryumera 1799 roku nadav dopomogu Napoleonu Bonapartu Za ce u 1800 roci otrimav priznachennya do Rejnskoyi armiyi Na yiyi choli Zhan Moro 3 travnya peremig avstrijciv u bitvi pri Engeni jogo pidleglij general Lekob zdobuv peremogu pri Shtokah Vslid za cim Moro peremig u zapeklij bitvi Moeskirheni Dali mav uspih u bitvi pri Hohshtadti zahopiv Myunhen i Regensburg 3 grudnya 1800 roku Zhan Moro vshent rozbiv avstrijsku armiyu Pislya cogo shlyah na Viden stav vidkritim U cih obstavinah Avstriya vimushena bula uklasti Lyunevilskij mir Povernuvshis do Franciyi mav konflikt iz Napoleonom Bonapartom yakij zvinuvativ Zhana Moro v uchasti u zmovi generala Pishegryu j vidpraviv Moro u vignannya do SShA 1805 roku rosijskij imperator Oleksandr I cherez grafa Panina namagavsya zaluchiti Moro na rosijsku sluzhbu ale pislya porazki pid Austerlicem vidmovivsya vid cogo namiru V Americi poselivsya u shtati Nyu Dzhersi poblizu m Trenton Povernuvsya Zhan Moro do Yevropi lishe 1813 roku Buv radnikom Oleksandra I chlenom generalnogo shtabu soyuznickih vijsk 27 serpnya cogo roku buv smertelno poranenij pid chas bitvi pri Drezdeni j pomer 2 veresnya cogo roku Posmertno jomu prisvoyeno zvannya rosijskogo feldmarshala ta marshala Franciyi Na chest nogo nazvano misto u shtati Nyu Jork SShA RodinaDruzhina Yule Oseri PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824DzherelaChisholm Hugh ed 1911 Moreau Jean Victor Marie Encyclopaedia Britannica 11th ed Cambridge University Press