Ця стаття описує становище лише в окремій країні чи регіоні, але не в усьому світі. (січень 2010) |
Етнічна автономія - широке внутрішнє самоврядування, що надається окремим етнонаціональним спільнотам, які проживають у межах однієї держави і відрізняються від основної маси населення за мовою, культурою, релігією тощо. Така автономія, характерна самостійністю у вирішенні питань місцевого значення згідно з законами, ухваленими центральною владою, вважається однією з форм самовизначення народів, гарантованого міжнародним правом.
Новітня історія України знаменується певним досвідом впровадження автономії кількох різновидів. Так, 9 січня 1918 Українською Центральною Радою був ухвалений закон про національно-персональну автономію. Згідно з цим законом кожна з етнонаціональних спільнот Української Народної Республіки отримувала „право на самостійне влаштування свого національного життя, що здійснюється через органи Національного союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця їх поселення в межах Української Народної Республіки”. Причому, великоросам, євреям і полякам право на національно-персональну автономію надавалося безпосередньо згаданим законом. Білоруси, чехи, молдовани, німці, татари, греки та болгари могли скористатися таким правом при умові, якщо до Генерального суду УНР поступить заява, підписана не менш як 10 тис. громадян, які підтверджують свою належність до даної нації. Заяви представників усіх інших націй розглядалися вже не Генеральним судом, а парламентом УНР.
Вищим виконавчим органом союзу була Національна рада, обрана демократичним шляхом Національними зборами. Національний союз мав законодавчі права та управлінські інституції, визначав свій бюджет, у тому числі за рахунок як державних коштів, так і за рахунок оподаткування членів союзу, представляв дану етнічну громаду перед державними і громадськими установами. Постанови Національних зборів підлягали затвердженню парламентом УНР.
В умовах радянської України, коли здійснювалася політика коренізації, етнонаціональні спільноти країни отримали право на національно-територіальну автономію. На кінець 20-х років 20 ст. в УСРР було утворено 25 національних районів (8 — російських, 7 — німецьких, 3 — грецькі, 3 — болгарські, 3 — єврейські, 1 польський), 1084 національні сільські та 59 єврейських, 9 російських і 2 німецькі селищні ради. Органи місцевої влади й управління на територіях цих національних адміністративно-територіальних одиниць у межах законодавства України опікувалися проблемами соціально-економічного, культурно-освітнього й духовного розвитку етнонаціональних спільнот.
В умовах незалежності України ст. 11 Основного закону держави всім етнічним спільнотам гарантоване право на збереження і подальший розвиток своєї етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності, а ст. 6 чинного Закону України „Про національні меншини в Україні” їм надається право на національно-культурну автономію. Розроблений в Україні проект Закону „Про національно-культурну автономію національних меншин в Україні”, відповідно до міжнародно-правових критеріїв передбачає можливість меншин через екстериторіальні органи національного самоврядування, громадські, релігійні та інші національні організації самостійно вирішувати питання збереження своєї групової ідентичності, розвитку національної культури, мови і традицій, а також представляти свої законні інтереси перед органами державної влади і місцевого самоврядування.
Основою національного самоврядування, згідно з цим Законом, визначається місцева національна община і створювані нею органи. Через прямі вибори національні меншини можуть створювати свої обласні та загальноукраїнські органи національного самоврядування. Закон визначає організаційно-правову основу національно-культурної автономії та національного самоврядування, їх структуру і механізми утворення, компетенцію, повноваження та взаємовідносини з органами місцевого самоврядування; матеріальну і фінансову основу, форми державної підтримки общинних бюджетів та контролю держави за їх ефективним витрачанням. Закон створює ґрунтовні правові засади для всебічного розвитку національних меншин як окремих етнічних спільнот, водночас органічно інтегрованих у багатокультурне українське суспільство.
Див. також
Джерела та література
- О. М. Мироненко. Закон Української Народної Республіки про національно–персональну автономію 1918 [ 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 217. — .
- Волобуєв В. Етногеографія // Малий етнополітологічний словник. –– К.: МАУП, 2005. Стаття М.Панчука
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya opisuye stanovishe lishe v okremij krayini chi regioni ale ne v usomu sviti Bud laska udoskonalte cyu stattyu za potrebi obgovorivshi problemu na sichen 2010 Etnichna avtonomiya shiroke vnutrishnye samovryaduvannya sho nadayetsya okremim etnonacionalnim spilnotam yaki prozhivayut u mezhah odniyeyi derzhavi i vidriznyayutsya vid osnovnoyi masi naselennya za movoyu kulturoyu religiyeyu tosho Taka avtonomiya harakterna samostijnistyu u virishenni pitan miscevogo znachennya zgidno z zakonami uhvalenimi centralnoyu vladoyu vvazhayetsya odniyeyu z form samoviznachennya narodiv garantovanogo mizhnarodnim pravom Novitnya istoriya Ukrayini znamenuyetsya pevnim dosvidom vprovadzhennya avtonomiyi kilkoh riznovidiv Tak 9 sichnya 1918 Ukrayinskoyu Centralnoyu Radoyu buv uhvalenij zakon pro nacionalno personalnu avtonomiyu Zgidno z cim zakonom kozhna z etnonacionalnih spilnot Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki otrimuvala pravo na samostijne vlashtuvannya svogo nacionalnogo zhittya sho zdijsnyuyetsya cherez organi Nacionalnogo soyuzu vlada yakogo shiritsya na vsih jogo chleniv nezalezhno vid miscya yih poselennya v mezhah Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Prichomu velikorosam yevreyam i polyakam pravo na nacionalno personalnu avtonomiyu nadavalosya bezposeredno zgadanim zakonom Bilorusi chehi moldovani nimci tatari greki ta bolgari mogli skoristatisya takim pravom pri umovi yaksho do Generalnogo sudu UNR postupit zayava pidpisana ne mensh yak 10 tis gromadyan yaki pidtverdzhuyut svoyu nalezhnist do danoyi naciyi Zayavi predstavnikiv usih inshih nacij rozglyadalisya vzhe ne Generalnim sudom a parlamentom UNR Vishim vikonavchim organom soyuzu bula Nacionalna rada obrana demokratichnim shlyahom Nacionalnimi zborami Nacionalnij soyuz mav zakonodavchi prava ta upravlinski instituciyi viznachav svij byudzhet u tomu chisli za rahunok yak derzhavnih koshtiv tak i za rahunok opodatkuvannya chleniv soyuzu predstavlyav danu etnichnu gromadu pered derzhavnimi i gromadskimi ustanovami Postanovi Nacionalnih zboriv pidlyagali zatverdzhennyu parlamentom UNR V umovah radyanskoyi Ukrayini koli zdijsnyuvalasya politika korenizaciyi etnonacionalni spilnoti krayini otrimali pravo na nacionalno teritorialnu avtonomiyu Na kinec 20 h rokiv 20 st v USRR bulo utvoreno 25 nacionalnih rajoniv 8 rosijskih 7 nimeckih 3 grecki 3 bolgarski 3 yevrejski 1 polskij 1084 nacionalni silski ta 59 yevrejskih 9 rosijskih i 2 nimecki selishni radi Organi miscevoyi vladi j upravlinnya na teritoriyah cih nacionalnih administrativno teritorialnih odinic u mezhah zakonodavstva Ukrayini opikuvalisya problemami socialno ekonomichnogo kulturno osvitnogo j duhovnogo rozvitku etnonacionalnih spilnot V umovah nezalezhnosti Ukrayini st 11 Osnovnogo zakonu derzhavi vsim etnichnim spilnotam garantovane pravo na zberezhennya i podalshij rozvitok svoyeyi etnichnoyi kulturnoyi movnoyi ta religijnoyi samobutnosti a st 6 chinnogo Zakonu Ukrayini Pro nacionalni menshini v Ukrayini yim nadayetsya pravo na nacionalno kulturnu avtonomiyu Rozroblenij v Ukrayini proekt Zakonu Pro nacionalno kulturnu avtonomiyu nacionalnih menshin v Ukrayini vidpovidno do mizhnarodno pravovih kriteriyiv peredbachaye mozhlivist menshin cherez eksteritorialni organi nacionalnogo samovryaduvannya gromadski religijni ta inshi nacionalni organizaciyi samostijno virishuvati pitannya zberezhennya svoyeyi grupovoyi identichnosti rozvitku nacionalnoyi kulturi movi i tradicij a takozh predstavlyati svoyi zakonni interesi pered organami derzhavnoyi vladi i miscevogo samovryaduvannya Osnovoyu nacionalnogo samovryaduvannya zgidno z cim Zakonom viznachayetsya misceva nacionalna obshina i stvoryuvani neyu organi Cherez pryami vibori nacionalni menshini mozhut stvoryuvati svoyi oblasni ta zagalnoukrayinski organi nacionalnogo samovryaduvannya Zakon viznachaye organizacijno pravovu osnovu nacionalno kulturnoyi avtonomiyi ta nacionalnogo samovryaduvannya yih strukturu i mehanizmi utvorennya kompetenciyu povnovazhennya ta vzayemovidnosini z organami miscevogo samovryaduvannya materialnu i finansovu osnovu formi derzhavnoyi pidtrimki obshinnih byudzhetiv ta kontrolyu derzhavi za yih efektivnim vitrachannyam Zakon stvoryuye gruntovni pravovi zasadi dlya vsebichnogo rozvitku nacionalnih menshin yak okremih etnichnih spilnot vodnochas organichno integrovanih u bagatokulturne ukrayinske suspilstvo Div takozhNacionalno personalna avtonomiyaDzherela ta literaturaO M Mironenko Zakon Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki pro nacionalno personalnu avtonomiyu 1918 30 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 217 ISBN 966 00 0610 1 Volobuyev V Etnogeografiya Malij etnopolitologichnij slovnik K MAUP 2005 Stattya M Panchuka