Еморі Ловінс

Е́морі Ло́вінс (англ. Amory Lovins) (нар. 13 листопада 1947) — американський вчений-фізик. Один із ідеологів і теоретиків «зеленого» руху. Публічне визнання Ловінс отримав після статті «Енергетична стратегія: невибраний шлях?», опублікованої в журналі Foreign Affairs в 1976 році у розпал енергетичної кризи. На думку Ловінса, США занадто залежать від імпортної нафти, вугілля й атомних електростанцій. Ловінс запропонував альтернативу.

Еморі Ловінс Amory Lovins
Еморі Ловінс
Ім'я при народженні	Еморі Ловінс Amory Lovins
Народився	13 листопада 1947(1947-11-13) (76 років) Вашингтон, США
Країна	США
Діяльність	фізика
Alma mater	коледж Магдалени^[d], Гарвардський університет, ^d, Гарвардський коледж і ^d
Науковий ступінь	^d
Знання мов	англійська^[1]
Заклад	коледж Магдалени^[d] і ^d^[2]
Членство	Шведська королівська академія інженерних наук
У шлюбі з	^d^[3]
Нагороди	стипендія МакАртура ^d (2007) Премія «За правильний спосіб життя» (1983) Премія Блакитна Планета (2007) Time 100 ^d (2005) ^d (1998) ^d
Медіафайли у Вікісховищі

«Існує комплекс енергетичних технологій, які відрізняються рядом загальних рис і досить привабливі в технічних, економічних і політичних відносинах, але не мають загальної назви. За відсутності більш прийнятного терміну я буду називати їх „м'якими“ технологіями. Відповідно до недавніх досліджень, у Сполучених Штатах може бути створена економіка, цілком або значною мірою заснована на сонячній енергії».

У список цих технологій, крім сонячної енергетики, Ловінс включив енергію вітру, а також водневий двигун. При цьому він не обмежився голою теорією: Ловінс винайшов автомобіль на водневому двигуні, так званий , і одержав на його розробку півтора мільйона доларів від корпорації BP-Amoco та техаського мільярдера Сема Уайлі.

Ловінс виходить із того, що електрика — форма, у який споживається левина частка енергії — є вкрай неекономічною, коли воно виробляється спалюванням палива або шляхом ядерної реакції. На все, що не зводиться до низькотемпературного підігріву й охолодження, іде лише 8 % електроенергії, інше розсіюється в атмосфері. На думку Ловінса, шляхом економії цей обсяг можна скоротити до 5 %, в основному за рахунок більше помірного освітлення промислових об'єктів, а більшість інших потреб можна задовольняти шляхом раціонального використання енергетичних відходів — зокрема, тієї ж пари, яка у результаті деяких технологічних процесів може досягати температури в кілька тисяч градусів Цельсія. Таким чином, для покриття енергетичних потреб країни не знадобиться будівництва нових вузлових електростанцій — досить буде допоміжних генераторів на енергоємних підприємствах.

Окрім того, Еморі Ловінс вважає, що раціональне використання нафти дозволить наполовину скоротити її споживання у світових масштабах.

Амори Ловінс, відомий своїми публікаціями про , не зупинився на теорії. Він побудував надзвичайно добре ізольований сонячний пасивний будинок у Старому Сноумасі в Колорадо на висоті 2164 метрів. У зимовому саду квітувала тропічна рослинність, а піч використовувалась дуже рідко. Вивчення цих прикладів Пасивних Будинків додало впевненості та гарантії, що фізика працює на практиці. В 1995 році Амори Ловінс відвідав у м. Дармштадт Краніхштайн. Саме він запропонував, щоб Пасивний Будинок розглядався не тільки як науково-дослідна робота, а також як енергетичний стандарт майбутнього.

Наразі Ловінс очолює (Колорадо, США) — дослідницький центр, що займається розробкою інноваційних технологій у сфері навколишнього середовища та енергетики.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
   d:Track:Q123508386
3. https://www.csmonitor.com/1991/0726/26111.html