розмір зображення Ед ГротусНародився28 червня 1923 1923 06 28 Клінтон Айова США 1 Помер12 лютого 2009 2009 02 12 85 рокі

|розмір_зображення=

Ед Гротус

Народився	28 червня 1923(1923-06-28) Клінтон, Айова, США^[1]
Помер	12 лютого 2009(2009-02-12) (85 років) Лос-Аламос, Нью-Мексико, США^[1] ·колоректальний рак
Країна	США
Діяльність	machinist, антивоєнний активіст, anti-nuclear activist
Заклад	Лос-Аламоська національна лабораторія
Особ. сторінка	edgrothusmemorial.wordpress.com
Ед Гротус у Вікісховищі

Едвард Бернард Гротус (нар. 28 червня 1923(1923червня28) — пом. 12 лютого 2009) — американський токар і технік Лос-Аламоської національної лабораторії у 1950-1960-х роках. Пізніше він став власником комісійного магазину, який використовував як базу для миру й антиядерної активності.

Спеціаліст зі зброї

Спочатку Гротус створював гвинтівки та кулемети в Рок-Айлендському арсеналі в Іллінойсі.

Він прибув до Лос-Аламоса 23 березня 1949 року. Гротус працював 2 роки токарем, а потім 18 років техніком у групі розробки зброї R-Site. Це передбачало роботу зі збідненим ураном і проведення вимірювань для вивчення гідродинаміки пробних імплозій.

Він сказав, що його робота сприяла створенню бомб, у 30 разів менших і в 30 разів потужніших, ніж ті, що використовувалися в Хіросімі та Нагасакі, — збільшення потужності з 15 кілотонн до 475 кілотонн у ядерному пакуванні розміром з кулю для боулінгу.

1 грудня 1969 року Гротус залишив лабораторію, щоб повністю присвятити себе бізнесу й активній діяльності.

Продавець і борець за мир

У 1951 році, ще працюючи в лабораторії, Гротус заснував Los Alamos Sales Company, відому всім як «Чорна діра» (бо «все входить і нічого не виходить»). Це «комісійний магазин» старого наукового обладнання, яке він зібрав у Національній лабораторії протягом останніх десятиліть. Еда часто бачили за покупками в іншій комісійній крамниці Лос-Аламоса, Casa Mesita.

Спочатку у його бізнесу не було постійного місця проживання, оскільки Гротус продавав непотрібні лабораторні предмети, придбані на аукціоні, університетам і дослідникам. У 1976 році магазин знайшов свій теперішній дім — переобладнаний продуктовий магазин Piggly Wiggly площею 1600 м², його Гротус придбав з дружиною Маргарет. Мета «Чорної діри» — перероблювання наукового обладнання для використання в мирних цілях і стати базою для кампанії за ядерне роззброєння. Гротус передбачав, що у 2013 році станеться .

Певний час Гротус продавав консервні банки з нібито «органічним плутонієм», на етикетці було зображення ядерного гриба. Він надіслав безкоштовний зразок Білому дому, заслуживши візит Секретної служби.

Заходиш у склад розміром зі спортзал, заповнений купами старих комп'ютерів, функціональних генераторів, підсилювачів, мікроскопів і купи проводів і кабелів, на дверях табличка:

Одна бомба — це занадто багато
Ніхто не буде в безпеці, поки всі не будуть в безпеці
Нічого не викидайте
Вітаємо в «Чорній дірі»

Документальні фільми

Про Гротуса зняли три документальні фільми. Перший, «Атомний Ед і „Чорна діра“», створили у 2002 році та транслювали в США на HBO. Другий — німецька стрічка «Лос-Аламос і вибух бомби», зосереджений на Лос-Аламосі в цілому. Третій, «Лабораторні умови», це короткометражний фільм, доступний безкоштовно в Інтернеті.

Відвідувачі «Чорної діри» знімали відеовміст і розміщували, зокрема на YouTube.

Два великі гранітні обеліски Еда документують розробку атомних бомб.

Публікації

У 2019 році фотограф-документаліст Ханіре Нахера опублікувала книгу «Атомний Ед». Вона містить архівні документи, давні та свіжі фотографії, добірку листів із понад 50-річного листування Еда Гротуса з політиками, вченими, ЗМІ та своєю родиною. Передмову написала Селія Джексон.

Нагороди

Гротус отримав низку нагород та інших визнань, зокрема:

2006: Без'ядерне майбутнє «За життєві досягнення» за його постійну активність, виступаючи проти ядерної зброї та ядерної енергетики, де ризики та витрати на виведення з експлуатації є значними.

2006: Всесвітній саміт з урану корінних народів «За життєві досягнення» за роботу з просування без'ядерного майбутнього.

2007: Меморіальна премія Аллана Гаузера за показаний мистецький успіх й участь в житті суспільства.

Майк Дейзі у «Якщо щось побачиш, скажи щось» розповідає про відвідування місця вибуху бомби проєкту «Триніті», Музею науки Бредбері та його «Вітаємо в Чорній дірі».

Репортаж National Public Radio під назвою «У 85 років „Атомний Ед“ все ще цокає в Лос-Аламосі» описує, як Ед постійно купує, продає та зберігає «ядерні відходи», а також його бажання знайти місце для двох 40-тонних гранітних пам'ятників — Розеттських каменів ядерної ери.

Смерть

Гротус помер 12 лютого 2009 року від раку товстої кишки.

У електронному листі перед смертю Ед написав: «Моє тіло вражене раковими пухлинами. Мій розум мучать жахливі бачення цілком ймовірного ядерного голокосту».

Примітки

Freebase Data Dumps — Google.
d:Track:Q95d:Track:Q648625d:Track:Q15241312d:Track:Q1453477
The Black Hole of Los Alamos: Wired.com website.
Fear and Fallout in Los Alamos: website.
Ed Grothus And The Doomsday Stones: MyWire website.
Anti-nuke activist works for new legacy for birthplace of A-bomb [ 2006-11-11 у Wayback Machine.]: Kyodo News website.
Culture. Fancy a mushroom-cloud mineral water? Relics of the atomic era – in pictures. The Guardian. Процитовано 15 серпня 2014.
Gusterson, Hugh. «The legacy of Ed Grothus and the Black Hole», Bulletin of the Atomic Scientists [ 2009-08-05 у Wayback Machine.], 2008-12-18. Retrieved on 2009-02-13.
Atomic Ed & The Black Hole [ 2011-05-01 у Wayback Machine.]: Mobilus Media website.
Los Alamos und die Erben Der Bombe [ 2007-10-12 у Wayback Machine.] (Los Alamos and Inheriting The Bomb): Denkmal-Film.com (нім.) website.
Laboratory Conditions (downloadable film) [ 2007-12-01 у Wayback Machine.]: Coudal Partners website.^{(Requires Apple QuickTime installed)}
asterpix video from YouTube (YouTube)asterpix video website.
acceptance speech на YouTube Lifetime of activism in Los Alamos speech website.
The Doomsday Stones на YouTube Message from Ed website.
Artist's book by Janire Nájera. Photo-eye. Процитовано 11 травня 2019.
. LA Monitor. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018.
Zoo, Alice (24 квітня 2019). Book review. 1000 Words Magazine. Процитовано 1 травня 2019.
Jackson, Celia (February 2019). Absent Presences, Unconscious Collaborators:: Metaphotography and the Black Hole. Atomic ed. University of South Wales: 161—163. Процитовано 24 лютого 2019.
Nuclear Free Future [ 2008-08-07 у Wayback Machine.]:Nuclear Free Future website.
. Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 22 жовтня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ():Indigenous World Uranium Summit and Nuclear Free Future Award website.
Lowry, David (24 березня 2009). Ed Grothus: US atomic worker turned maverick anti-nuclear activist. The Guardian. Процитовано 4 серпня 2009.
Mike Daisey^{[недоступне посилання з 01.12.2017]}: Mike Dasiey mp3 performance website.
NPR: NPR — Feature by John Burnett website.
Vorenberg, Sue (13 лютого 2009). Ed Grothus, 1923-2009: Activist used humor to raise awareness. The Santa Fe New Mexican. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 4 серпня 2009.

Посилання

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q21027609_citetype_Q8513"_data-entity-id="Q15241312">Freebase_Data_Dumps<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Google|Google]].</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q95]][[d:Track:Q648625]][[d:Track:Q15241312]][[d:Track:Q1453477]]</div>-1] Freebase Data Dumps — Google.
d:Track:Q95d:Track:Q648625d:Track:Q15241312d:Track:Q1453477

[2] The Black Hole of Los Alamos: Wired.com website.

[motherjones-3] Fear and Fallout in Los Alamos: website.

[4] Ed Grothus And The Doomsday Stones: MyWire website.

[kyodo2-5] Anti-nuke activist works for new legacy for birthplace of A-bomb [ 2006-11-11 у Wayback Machine.]: Kyodo News website.

[6] Culture. Fancy a mushroom-cloud mineral water? Relics of the atomic era – in pictures. The Guardian. Процитовано 15 серпня 2014.

[Gusterson-7] Gusterson, Hugh. «The legacy of Ed Grothus and the Black Hole», Bulletin of the Atomic Scientists [ 2009-08-05 у Wayback Machine.], 2008-12-18. Retrieved on 2009-02-13.

[8] Atomic Ed & The Black Hole [ 2011-05-01 у Wayback Machine.]: Mobilus Media website.

[9] Los Alamos und die Erben Der Bombe [ 2007-10-12 у Wayback Machine.] (Los Alamos and Inheriting The Bomb): Denkmal-Film.com (нім.) website.

[10] Laboratory Conditions (downloadable film) [ 2007-12-01 у Wayback Machine.]: Coudal Partners website.^{(Requires Apple QuickTime installed)}

[11] sterpix video from YouTube (YouTube)asterpix video website.

[12] acceptance speech на YouTube Lifetime of activism in Los Alamos speech website.

[13] The Doomsday Stones на YouTube Message from Ed website.

[14] Artist's book by Janire Nájera. Photo-eye. Процитовано 11 травня 2019.

[15] . LA Monitor. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018.

[16] Zoo, Alice (24 квітня 2019). Book review. 1000 Words Magazine. Процитовано 1 травня 2019.

[17] Jackson, Celia (February 2019). Absent Presences, Unconscious Collaborators:: Metaphotography and the Black Hole. Atomic ed. University of South Wales: 161—163. Процитовано 24 лютого 2019.

[18] Nuclear Free Future [ 2008-08-07 у Wayback Machine.]:Nuclear Free Future website.

[19] . Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 22 жовтня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ():Indigenous World Uranium Summit and Nuclear Free Future Award website.

[20] Lowry, David (24 березня 2009). Ed Grothus: US atomic worker turned maverick anti-nuclear activist. The Guardian. Процитовано 4 серпня 2009.

[21] Mike Daisey^{[недоступне посилання з 01.12.2017]}: Mike Dasiey mp3 performance website.

[22] NPR: NPR — Feature by John Burnett website.

[23] Vorenberg, Sue (13 лютого 2009). Ed Grothus, 1923-2009: Activist used humor to raise awareness. The Santa Fe New Mexican. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 4 серпня 2009.

[1]