Еварісто де Маседо

Еварісто де Маседо Фільйо (порт. Evaristo de Macedo Filho, нар. 22 червня 1933, Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Еварісто де Маседо
Особисті дані
Повне ім'я	Еварісто де Маседо Фільйо
Народження	22 червня 1933(1933-06-22) (91 рік)
	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст	175
Вага	75 кг
Громадянство	Бразилія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1950–1952 «Мадурейра» ? (?) 1953–1957 «Фламенго» 191 (103) 1957–1962 «Барселона» 114 (78) 1962–1965 «Реал Мадрид» 17 (15) 1965–1967 «Фламенго» 13 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1952 Бразилія (ол.) 1 (0) 1955–1957 Бразилія 13 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1970–1971 «Баїя» 1972 1973 «Баїя» 1975 1977–1980 1980–1984 Катар 1985 «Америка» (Ріо-де-Жанейро) 1985 Бразилія 1985–1986 Ірак 1988–1989 «Баїя» 1990 «Греміо» 1991–1992 «Крузейру» 1992 Катар 1993–1995 «Фламенго» 1995 «Баїя» 1996 «Атлетіку Паранаенсе» 1997 «Греміо» 1997 «Віторія» (Салвадор) 1998 «Баїя» 1998 «Фламенго» 1999 «Корінтіанс» 2000–2001 «Баїя» 2002 «Васко да Гама» 2002–2003 «Фламенго» 2003 «Баїя» 2003–2004 «Віторія» (Салвадор) 2005–2006 «Атлетіку Паранаенсе» 2007
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуби «Фламенго», «Барселона» та «Реал Мадрид», а також національну збірну Бразилії.

Чотириразовий переможець Ліги Каріока. П'ятиразовий чемпіон Іспанії. Володар Кубка Іспанії з футболу. Дворазовий володар Кубка ярмарків. Володар Кубка Бразилії (як тренер).

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1950 року виступами за команду клубу «Мадурейра», в якій провів два сезони.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Фламенго», до складу якого приєднався 1953 року. Відіграв за команду з Ріо-де-Жанейро наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фламенго», був основним гравцем атакувальної ланки команди.

1957 року уклав контракт з клубом «Барселона», у складі якого провів наступні п'ять років своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Барселони» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. У новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату. За цей час двічі виборював титул чемпіона Іспанії, ставав володарем Кубка ярмарків (також двічі).

З 1962 року три сезони захищав кольори команди клубу «Реал Мадрид». У цій команді продовжував регулярно забивати. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще три титули чемпіона Іспанії.

1965 року повернувся до клубу «Фламенго», за який відіграв 2 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста 1967 року виступами за команду «Фламенго».

Виступи за збірні

1952 року захищав кольори олімпійської збірної Бразилії. У складі цієї команди провів 1 матч.

1955 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни 13 матчів, забивши 8 голів.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі, Чемпіонату Південної Америки 1957 року у Перу, де разом з командою здобув «срібло».

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1970 року, очоливши тренерський штаб клубу «Баїя».

1980 року був запрошений до збірної Катару, з якою пропрацював до 1984 року, а згодом ще декілька разів до цієї команди. Зокрема під орудою Еварісто ця команда була учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1984 року у Лос-Анджелесі, футбольного турніру на Олімпійських іграх 1992 року у Барселоні.

1985 року став головним тренером збірної Бразилії, яку тренував один рік. Згодом протягом 1985—1986 років очолював тренерський штаб збірної Іраку, керував цією командою на її першій і наразі єдиній світовій першості — чемпіонаті світу 1986 року у Мексиці.

1990 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Греміо». Залишив команду з Порту-Алегрі 1990 року. Протягом одного року, починаючи з 1991, був головним тренером команди «Крузейру».

З 1993 і по 1995 рік очолював тренерський штаб команди «Фламенго». 1996 року став головним тренером команди «Атлетіку Паранаенсе», тренував команду з Куритиби лише один рік.

Згодом протягом 1997—1997 років очолював тренерський штаб клубу «Греміо». 1997 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Віторія» (Салвадор). Залишив команду із Салвадора 1997 року.

Протягом одного року, починаючи з 1998, був головним тренером команди «Фламенго». 1999 року був запрошений керівництвом клубу «Корінтіанс» очолити його команду, з якою пропрацював до 1999 року.

З 2002 і по 2002 рік очолював тренерський штаб команди «Васко да Гама». 2002 року знову став головним тренером команди «Фламенго», тренував команду з Ріо-де-Жанейро лише один рік.

Згодом протягом 2003—2004 років очолював тренерський штаб клубу «Віторія» (Салвадор).

2005 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Атлетіку Паранаенсе». Залишив команду з Куритиби 2006 року.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб , головним тренером команди якого Еварісто де Маседо був протягом 2007 року.

Досягнення

Як гравця

• Переможець Ліги Каріока:

«Фламенго»: 1953, 1954, 1955, 1965

• Чемпіон Іспанії:

«Барселона»: 1958–1959, 1959–1960

«Реал Мадрид»: 1962–1963, 1963–1964, 1964–1965

• Володар Кубка Іспанії з футболу:

«Барселона»: 1958–1959

• Володар Кубка ярмарків:

«Барселона»: 1955–1958, 1959–1960

Збірні

• Срібний призер Чемпіонату Південної Америки: 1957

Як тренера

• Володар Суперкубка Бразилії:

«Греміо»: 1990

• Володар Кубка Бразилії:

«Греміо»: 1997

Посилання

• Статистика виступів в Іспанії на сайті BDFutbol.com [ 22 червня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Еварісто де Маседо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)