Ебба Бернадот

Принцеса Ебба Бернадот (уроджена Ебба Генрієтта Мунк аф Фулькіла; 24 жовтня 1858 — 16 жовтня 1946) — шведська шляхтанка, фрейліна та титулована принцеса, дружина принца Оскара Бернадотта .

Ебба Бернадот
Народилася	24 жовтня 1858(1858-10-24)^[3]^[1]^[2] Єнчепінг, Швеція
Померла	16 жовтня 1946(1946-10-16)^[1]^[2](87 років) Стокгольм, Швеція
Поховання	Північний цвинтар (Стокгольм)^[4]
Країна	Швеція
Діяльність	фрейліна
Рід	Бернадоти
Батько	^d^[2]
Мати	^d^[2]
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	Оскар Карл Август Бернадотт
Діти	Фольке Бернадот, ^d^[2], ^d, ^d^[2] і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життя

Ебба була дочкою шляхетного полковника фінського походження Карла Якоба з ^[fi] та баронеси Генріки Седерстрьом. Вона була фрейлиною кронпринцеси Вікторії Баденської, яка в 1885 році відвідала свого шурина в Амстердамі, де він повинен був пройти медичне обстеження з приводу серцевої недостатності.

Шлюб

Ебба і Оскар відвідали церкву норвезьких моряків під час перебування в Амстердамі і закохалися: Ебба була релігійною і вплинула на Оскара в цьому плані. Коли Оскар сказав своїй родині, що він хоче одружитися з Еббою, вони були шоковані, і він був змушений взяти дворічний період на розгляд, а Еббу звільнили від посади фрейліни. У 1887 році Оскар сказав своїй сім'ї, що він не змінив своєї думки, і Королівський дім дав згоду на шлюб за умови, що брати Оскара підпишуть документ, що обіцяють їм ніколи не вступати в подібний шлюб, що вони і зробили.

21 січня 1888 року в Королівському палаці Стокгольма був влаштований бал, на якому Еббі і Оскару дозволили танцювати одне з одним, а 29 січня 1888 року було офіційно оголошено про заручини. Шлюб розцінювався як велике горе в королівському домі, але він викликав багато співчуття з боку громадськості. Говорили, що між народом і королівським двором був встановлений міст: «Міст Мунка», і той факт, що Оскар був змушений відмовитися від свого королівського титулу, змусив людей говорити, що у короля більше не було чотирьох синів, а лише трьи, оскільки один з них «одружився і змушений був піти». Коли пара покинула Стокгольм, на вокзалі зібрався великий натовп, щоб провести їх і показати свою підтримку.

Патентні листи 1892 року глави Люксембургу, що допускають принцесу Бернадотту, графиню Вісборгську (з цими титулами), а також чоловіка та нащадків до дворянства Люксембургу

Ебба і Оскар одружилися 15 березня 1888 року в церкві Святого Стефана в Борнмуті в Англії вікарієм Густавом Бесковом, який був близьким до королеви Софії Нассауської, у присутності матері Оскара, королеви Софії, двох його братів, принца Карла, герцога Вестерґетландського і принц Евгена, герцога Нарке, його двоюрідної сестри, данської кронпринцеси, Луїзи Шведської, а також матері і брата Ебби. У Швеції їй присвоїли неофіційний титул «Принцеса Бернадотт» замість королівського «Принцеса Швеції».

Пізніше життя

Після одруження Ебба Бернадот присвятила своє життя християнській благодійності. Подружжя жило простим життям у Стокгольмі, далеко від королівського двору, і через обставини їхнього шлюбу сприймалися з великою симпатією. Їхні стосунки були охарактеризовані як щасливі, і вони присвятили себе спільним інтересам у релігії та громадській роботі під впливом християнства.

Ебба Бернадот була членом ряду різних християнських благодійних організацій: у 1894 році вона стала членом Lapska missionens vänner («Друзі саамської місії»), у 1897-1912 роках вона була членом правління Kristliga föreningens av. unga kvinnor («Християнське товариство молодих жінок»), а в 1900 році вона стала головою Bokpåsemissionen för sjömän («Книжкова місія для моряків»), які збиралися в її будинку.

Посилання

1. FemBio database
   d:Track:Q61356138
2. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. Ebba H Bernadotte — 1917.
   d:Track:Q379406d:Track:Q1724971
4. Bernadotte af Wisborg, EBBA Henrietta — Svenskagravar.se.
   d:Track:Q26699962
5.  () (11 жовтня 2005). . Biografiasampo (фін.). Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
6. Ebba H Bernadotte, Svenskt biografiskt lexikon (art av Oscar Mannström), hämtad. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2015.