Вуко ла Вукол Вакула Юсти мович Ді тель 7 березня 1881 21 березня 1976 підполковник Армії УНР Вукола ДітельВукола Дітель

Вуко́ла (Вукол, Вакула) Юсти́мович Ді́тель (7 березня 1881 — 21 березня 1976) — підполковник Армії УНР.

Вукола Дітель
Вукола Дітель, США
Ім'я при народженні	Вукол Юстимович Дітель
Народження	7 березня 1881(1881-03-07) с. Кожанка Липовецького повіту Київської губернії, Російська імперія (тепер смт Кожанка, Фастівський район, Київська область, Україна)
Смерть	21 березня 1976(1976-03-21) (95 років) Нью-Йорк, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Звання	Штабскапітан Підполковник
Командування	помічник начальника автопанцерного відділу Військового міністерства Центральної Ради.
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна

Біографія

Могила Вуколи Дітеля на православному цвинтарі у Баунд-Бруці. Поряд дружина Євфросинія з подругою.

Народився у с. Кожанка Липовецького повіту Київської губернії. Закінчив 5-ту Київську гімназію. У 1903 р. вступив однорічником 2-го розряду до 130-го піхотного Херсонського полку. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1907), вийшов до 75-го піхотного Севастопольського полку (Гайсин). З 1913 р. служив у 168-му піхотному Миргородському полку (Київ).

У 1914—1915 рр. — командир роти 15-го запасного батальйону, обер-офіцер для доручень штабу Південно-Західного фронту. У грудні 1915 р. закінчив Офіцерський клас Петроградської військово-автомобільної школи. Згодом — начальник автогаража Південно-Західного фронту. З квітня 1916 р. — обер- офіцер для доручень при начальнику тилової автомайстерні. З лютого 1917 р. — обер-офіцер для доручень при Автосоюзі. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

З 16 грудня 1917 р. — помічник начальника автопанцерного відділу Військового міністерства Центральної Ради. Як командир броньовика брав участь у вуличних боях (січень 1918 р.) у Києві проти більшовиків. Після залишення Києва українськими військами був заарештований більшовиками та виведений на розстріл. Під час розстрілу був важко поранений, але вижив.

1 травня 1918 р. закінчив Інструкторську школу старшин (1-й випуск). Служив у Сердюцькій дивізії Армії Української Держави. У листопаді 1918 р. був відряджений на Кубань для закупівлі бензину. З січня 1919 р. — начальник матеріальної частини самохідної управи Військового міністерства УНР. У червні 1919 р. потрапив до польського полону.

15 вересня 1919 р. приватно повернувся в Україну, був членом Липовецької повітової народної управи. З квітня 1920 р. — знов на службі в Армії УНР. З 12 серпня 1920 р. — старшина для доручень Військово-технічної управи Військового міністерства УНР. Після ліквідації таборів інтернованих вояків Армії УНР жив у Варшаві.

У 1942—1944 рр. працював в Українському Червоному Хресті у Києві. У 1944 р. емігрував до Словаччини, у 1945 р. — до Німеччини, у 1951 р. — до США. Одружився з української емігранткою з Полтавщини — Євфросинією Гоголь-Яновською. Дітей у них не було. Жив у Нью-Йорку. Помер у Нью-Йорку, похований на православному цвинтарі у Баунд-Бруці. На могилі написано: "Командир панцерних частин. Учасник визвольних змагань за волю України 1917-1920 рр." Як місце народження вказаний Липовець, що не зовсім точно.

Вакула Дітель з дружиною Євфросинією Гоголь-Яновською, США

Примітки

. www.myheritage.com.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 7 лютого 2016.

Джерела

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 165. — С. 53-59; Спр. 606. — С. 7, 19-20;
Монкевич Б. Дещо про співпрацю панцерних авт під час оборони Київа в січні 1918 р.//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1931. — Ч. 6. — С. 11-12;
Некролог//Українське Козацтво. — 1976. — Ч. 2-3(36-37). — С. 68-70.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923

[1] . www.myheritage.com.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 7 лютого 2016.