Наталія Георгіївна Дрожжина нар 26 червня 1948 року Балта Одеська область Українська РСР радянська і російська актриса т

Наталія Георгіївна Дрожжина (нар. 26 червня 1948 року, Балта, Одеська область, Українська РСР) — радянська і російська актриса театру і кіно українського походження, заслужена артистка Російської Федерації. Чорна вдова з білими трояндами, професійна отжімательніца квартир в центрі Москви. Почесний академік Міжнародної академії культури і мистецтва. Член Громадської ради міста Москви

Дрожжина Наталія ГеоргіївнаДата народження26 червня 1948 (76 років)Місце народженняБалта, Одеська областьAlma materТеатральний інститут імені Бориса ЩукінаIMDbID 0238442

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дрожжина.

Життєпис

Наталія Дрожжина народилася 1948 року в Одеській області в родині військовослужбовця, учасника радянсько-німецької війни. За порадою рідної тітки, артистки балету Клавдії Черменської, приїхала до Москви навчатися на актрису. Зніматися в кіно стала ще другокурсницею. Під час навчання підробляла також прибиральницею.

У 1970 році закінчила Московське театральне училище (ВУЗ) імені Бориса Щукіна (Художній керівник курсу Маріанна Тер-Захарова. Однокурсниками були Валерій Афанасьєв, Володимир Василенко, Людмила Зайцева, Володимир Іванов, Ірина Купченко, Наталія Сайко тощо) .

Знялася більш, ніж в 30 фільмах. Озвучувала «Рабиню Ізауру», «Спрута», «Телефон поліції — 110» .

Працює проректоркою Університету культури при Академії управління МВС Росії. Також вона президент фонду «Благор клуб».

Займається благодійною діяльністю в сфері Союзу кінематографістів Російської Федерації, Міноборони, МВС, ФСБ, Держнаркоконтролю Росії.

Член Регіонального політичної ради партії " Єдина Росія "

Фільмографія

1992 — Ваш вихід, дівчатка…
1989 — Свєтік (колишня дружина Каратиґіна)
1989 — Інтердівчинка (мама Ляльки)
1975 — Алмази для Марії (Ніна Курганова, подруга Марії)
1973 — Сімнадцять миттєвостей весни (офіціантка)
1973 — Мовчання доктора Івенса (епізод)
1973 — Шукаю людину (працівниця радіо)
1972 — Поцілунок Чаніти (Аніта)
1970 — Драма на полюванні
1969 — О тринадцятій годині ночі

Озвучування

1976 — Рабиня Ізаура

Особисте життя

Чоловік — юрист і меценат Михайло Семенович Цивін .

Примітки

. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 3 грудня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2019.
. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 17 вересня 2019.
. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2019.
. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 17 вересня 2019.
. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.

Посилання

Сім'я Наталії Дрожжиної. Про любов. Випуск від 06.12.2016 [ 10 липня 2017 у Wayback Machine.]
Наталія Дрожжина очима близьких, колег, кіно і телебачення
Центр військово-політичних досліджень. Дрожжина Наталія Георгіївна

[1] . Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 3 грудня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] . Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.

[3] . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2019.

[4] . Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 17 вересня 2019.

[5] . Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2019.

[6] . Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 17 вересня 2019.

[7] . Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.