Драгуни Цісарсько королівські драгуни як і улани та гусари були складовою частиною кавалерії Збройних Сил Австро Угорщин

Драгуни (Цісарсько-королівські драгуни) — як і улани та гусари були складовою частиною кавалерії Збройних Сил Австро-Угорщини. 15 травня 1867 року Австрійська імперія трансформувалася у дуалістичну монархію (Австро-Угорщину). Причиною цьому була поразка Австрії у війні проти Пруссії, яка послабила монархію і змусила її піти на поступки угорцями. Отримавши автономію, угорці почали створювати і власну армію — Ландвер Угорського королівства, тобто угорське ополчення, яке не входило до складу спільної австро-угорської армії. В Цислейтанії (австрійські частині імперії) також був створений власний ландвер.

Таким чином, в Австро-Угорщині було три різні армії: спільна, королівський угорський ландвер та цісарсько-королівський ландвер. Кожна з них мала власні кавалерійські підрозділи. Проте, на відміну від уланів та гусарів, драгуни входили лише до складу «Спільної армії», тобто не було драгунських підрозділів у Ландвері.

Створення

До складу Спільної армії входило 15 полків драгунів. Традиційно найбільше рекрутів для підрозділів драгунів набирали у німецько- та чеськомовних регіонах. Більшість полків (крім деяких винятків) теж базувалися там (у Цислейтанії).

Полк драгунів цісарсько-королівської армії складався з двох дивізіонів, в кожному з яких було 3 ескадрони. Крім того, входили різні допоміжні підрозділи: телеграфна служба, запасні ескадрони, інженерні взводи.

Полки драгунів Цісарсько-Королівської армії

Назви полків вказані станом на 1914 рік:

Уніформа

Шолом

Драгунський шолом (нім. Draginerhelm) — використовувався лише під час бойових дій, на парадах. Під час якоїсь роботи, у походах та інших безпечніших ситуація використовували польову кепку. Шолом мав 2 козирки, один спереду — для захисту очей від сонця, а інший позаду — для захисту шиї. Шолом виготовлений з чорної дубленої шкіри, витиснений з однієї заготовки. Козирки лаковані. Козирки виготовлені з білої бляхи, але знизу зелені (козирок від сонця) і чорні (задній захисник козирок). Зверху був прикріплений «гребінь», виготовлений теж з білої жесті, але з обох боків теж лакований. В офіцерів гребінь відрізняється оздобленням по боках. На передній частині шолому знаходиться емблема.

Мундир

Рядовий склад носив мундири скроєні за зразком піхотних. Колір мундиру — світло синій, як і в уланів. Замість погонів на лівому плечі — петля з шнурка (зробленого з жовтого шовку), а плечі пришитий, а біля шиї закріплений за спеціальний ґудзик. Комір і рукави обшивалися сукном визначеного для кожного полку кольору. Ґудзики теж відрізнялися кольором: або срібні, або золоті. На комір могли бути прикріплені знаки розрізнення драгунів певних спеціальностей (кулеметників, зв'язківців).

Зимовий мундир

Зимовий мундир (Pelzrock) зроблений з того ж матеріалу, що і звичайний, але підшитий хутром ягняти. На грудях пришиті 2 ряди ґудзиків. Також був хутряний комір. В офіцерів тканина і хутро були кращої якості.

Польовий кітель

Польовий кітель був сірого кольору і створений спеціально як похідна форма у польових умовах.

Польова кепка

Польова кепка (нім. Feldkappe) — використовувалася під час якоїсь роботи чи порівняно безпечного виконання служби. Зроблена за зразком легкого головного убору піхоти. Офіцери носили також копію головного убору офіцерів піхоти.

Штани

Штани (нім. Stiefelhose) мали специфічний покрій, зумовлений родом військ. У верхній частині широкого покриття, штанини звужуються і заправляються в чоботи. Спереду на стегні одна кишеня. Частина штанів на сідницях могла бути обшита для зміцнення ще одним шаром сукна такого ж кольору.

Чоботи

Стандартні для всієї кавалерії, за винятком гусарів.

Розпізнавальні кольори цісарсько-королівських полків

Полк	Колір ґудзиків	Колір обшивки мундиру
1	білий	темно-червоний
2	білий	чорний
3	жовтий	темно-червоний
4	білий	трав'яно-зелений
5	білий	цісарський жовтий
6	жовтий	чорний
7	білий	сіро-жовтий
8	жовтий	яскраво-червоний
9	жовтий	трав'яно-зелений
10	жовтий	сіро-жовтий
11	білий	яскраво-червоний
12	жовтий	цісарський жовтий
13	білий	рубіновий
14	жовтий	рубіновий
15	жовтий	білий

Озброєння

Стандартним озброєнням драгунів, як і інших кавалерійських підрозділів, був карабін Штаєр, який характеризувався високою скорострільністю. Його заряджання здійснюється за допомогою обойми з п'ятьма набоями поміщеними в металічну пачку, яка залишається в магазині до використання всіх набоїв. Офіцери мали офіцерські револьвери. Також револьвери (Gasser Armeerevolver M 1870/74) могли бути у рядових, які не мали гвинтівки. Патронташ, виготовлений з коричневої шкіри, був прикріплений на поясі.

Також використовувалася кавалерійська шабля Kavalleriesäbel M 1869, тобто зразка 1869 року. Ефес офіцерської шаблі був прикрашений посрібленою ниткою. До кожної шаблі був прикріплений темляк — петля з ременя або стрічки. Вона відрізнялася своїм кольором у офіцерів різного рангу та рядових.

Примітки

Униформа и знаки различия Австро-Венгерской армии. 1914-1918 г. Часть 3. Армейские драгунские полки

Література

Johann C. Allmayer-Beck, Erich Lessing: Die K.u.k. Armee. 1848—1918. Verlag Bertelsmann, München 1974, .
Das k.u.k. Heer im Jahre 1895 Schriften des Heeresgeschichtlichen Museums in Wien — , Graz 1997
k.u.k. Kriegsministerium «Dislokation und Einteilung des k.u.k Heeres, der k.u.k. Kriegsmarine, der k.k. Landwehr und der k.u. Landwehr» in: Seidels kleines Armeeschema — Herausg.: Seidel & Sohn Wien 1914

Посилання

Homepage k.u.k. Dragonerregiment No.7, Linz/Donau [ 30 березня 2012 у Wayback Machine.]
Homepage Dragonerregiment No.4 «Kaiser Ferdinand» [ 24 квітня 2012 у Wayback Machine.]

[Униформа_и_знаки_различия_Австро-Венгерской_армии-1] Униформа и знаки различия Австро-Венгерской армии. 1914-1918 г. Часть 3. Армейские драгунские полки