Текля (Фекла) Іванівна Донецька (уроджена Лозовська; 1855, Волинська губернія — 22 березня 1889, Вятка) — діячка народницького руху, вчителька, пізніше фельдшерка. Була учасницею «Гуртка американців» та «Київської Комуни», притягувалася до дізнання під час «Великого процесу». Дружина народника Василя Донецького. Близька подруга письменника Володимира Короленка, одна з прототипів головної героїні нарису Короленка «Чудная».
Донецька Текля Іванівна | |
---|---|
Народилася | 1855 Волинська губернія, Російська імперія |
Померла | 22 березня (3 квітня) 1889 Кіров, Російська імперія ·черевний тиф |
Поховання | Кіров |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | революціонерка, вчителька, фельдшерка |
Членство | Київська Комуна |
У шлюбі з | Донецький Василь Федосійович |
|
Життєпис
Народницька діяльність
Народилася 1855 року на Волині, походила зі збіднілої шляхетної родини Лозовських. У ранньому віці лишилася круглою сиротою.
Навчалася переважно дома, у жіночій гімназії провчилася кілька місяців. У той час зацікавилася ідеями народництва. Входила до складу «Гуртка американців», планувала поїхати до Америки разом з Григорієм Мачтетом, але з невідомих причин зосталася. З Мачтетом і далі підтримувала товариські стосунки, відомо про їхнє листування. Пізніше, разом з Іваном Ходьком, перейшла до «Київської Комуни». У комуні Текля познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Василем Донецьким. Невдовзі після весілля Василя Донецького заарештували і засудили до п'яти років каторги. Під час перебування в тюрмі він збожеволів. Згідно з відомостями письменника Петра Кошеля, шлюб був фіктивним і призначався для звільнення Теклі «від батьківських прав для революційної справи», саме подружжя бачилося лише раз — у церкві під час вінчання.
Восени 1873 року Текля почала працювати вчителькою в земській школі в селі Плиски, піклувальником якої був Іван Петрункевич. Завдяки рекомендації Теклі вчителем у селі Берестовець став народник Іван Ходько. З останнім Текля була у близьких стосунках після того, як розійшлася з чоловіком; на канікулах вони разом мешкали у Плисках. У жовтні 1873 року Текля почала шукати собі помічника. Вона домовилася з гуртком братів Жебуньових, що це буде один із його членів. Однак коли скерована від гуртка людина прибула до Києва, то дізналася, що Текля вже має помічника — Івана Трезвінського. За однією з кількох версій, Текля знайшла Трезвінського завдяки рекомендації, за іншою — Трезвінський сам знайшов Теклю, дізнавшись про вакансію з оголошення, яке вона вивісила в університеті. Дослідник Сергій Буда вважав вірогіднішою першу версію, підкреслюючи, що Текля не могла взяти собі помічником зовсім невідому їй людину. Окрім викладання, народники провадили революційну пропаганду серед селян. Сама Текля виконувала пропагандистську роботу дуже обережно. Діяльність народників привернула увагу влади. Народник Андрій Франджолі, вчитель у Хвастівцях, відвідав 28 липня 1874 року свого товариша Івана Трезвінського, попередив, що за ним слідкують, і закликав бути обережним. Після того, як Франджолі пішов, усі народники з Плисок спалили свою революційну літературу, найбільше якої було у Теклі Донецької. Наприкінці серпня діяльність пропагандистів викрито через донос вчителя Трудницького. Їхні товариші комуною дізналися про заплановані арешти й послали Олексія Дробиша-Дробишевського попередити народників у Плисках. Переночувавши у селі, вісник разом з Ходьком покинули село 22 серпня. За один чи два дні Текля також покинула село і оселилась у Києві. У Плисках зостався лише Трезвінський, якого невдовзі заарештували.
Текля Донецька намагалася підтримувати зв'язок із Трезвінським, якому у вересні надіслала «листа наповненого умовними виразами». Її розшукали в лютому 1875 року. Притягували до дізнання по Справі про пропаганду в Імперії за участь у зібраннях київського гуртка. Її допитували, як свідка по справах інших вчителів. Особливо пристрасно допитували, де саме переховується Іван Ходько. Щодо Трезвінського, Текля заявила, що не знала про його пропагандистську діяльність. Начальник Чернігівського Жандармського Управління, у службовому листуванні, висловив думку, що Текля не могла не знати про діяльність Трезвінського. Допитані свідки, серед яких був Андрій Франджолі, не вказали на пропагандистську діяльність Теклі. Тільки один свідок вказав на епізод, коли вона читала учням тенденційну книгу «Митюха». Через брак доказів, Теклю не заарештовували й вона вільно жила у Києві. Під час обшуку, в серпні 1875 року, на її квартирі було знайдено тяжко хворого Івана Ходька, який у весь час переховувався від правоохоронців. Справа Донецької була закрита 19 лютого 1876 року в адміністративному порядку з установленням особливого нагляду.
У засланні
Мешкала у Києві, доки 8 квітня 1879 не була вислана, за наказом генерал-губернатора, як політично неблагонадійна, спочатку до Вологодської губернії, а у липні 1880 — до Східного Сибіру. У Томській пересильній тюрмі вона познайомилася із засланим письменником Володимиром Короленком. 10 серпня 1880 отримала сповіщення, у якому її сибірське заслання змінили поселенням у Вятській губернії. Частину зворотного шляху її також супроводжував Короленко, якого оселили у Пермі.
До Вятки Текля прибула 17 вересня 1880 року, разом з іншою народницею — . 26 вересня її відправляють до повітового міста [ru], де вона прожила близько року. 17 червня 1881 року Донецьку повернули до Вятки. На її нолинську адресу написала листа інша засланка-народниця — , в якому повідомляла, що Володимира Короленка знову відправили до Сибіру. Проте, цей лист, датований 13 серпня, Донецька не отримала — канцелярія в'ятського губернатора не дозволила його надіслати. У Вятці Донецька жила до 21 квітня 1882 року, коли її, як «вкрай політично неблагонадійну», не перевели до повітового міста Котельнич. Там вона познайомилася з іншою засланою народницею — [ru]. 30 грудня того ж року, після ухвали прохання Донецької, її повертають до Вятки. Пізніше переїздить до Глазова, де з 20 серпня 1883 р. до 17 серпня 1884 р., навчається на курсах фельдшерок при місцевій земській лікарні. Перебуваючи у Глазові багато спілкується з іншим засланим народником — , молодшим братом Володимира Короленка.
Під час перебування у Глазові, Теклі Донецькій приходить повідомлення, що строк її заслання був скорочений на один рік і вона може покинути місце заслання. Однак, вона просить залишитися у Глазові ще на тиждень, щоб залишити місто разом з іншими народниками. Донецька хотіла повернутися до Києва, однак отримала заборону на проживання у Санкт-Петербурзі, Москві, Києві та Санкт-Петербурзькій губернії. Після такої заборони, Текля вирішує зостатися у Вятці.
Перебуваючи у Вятці, продовжує листування з братами Короленками і планує їх провідати у Нижньому Новгороді. Водночас вона вирішує розвестися з душевно хворим чоловіком, який з листопада 1880 року перебував у [ru]. Текля пише клопотання в'ятському поліцмейстеру, щоб отримати дозвіл покинути місто та відвідати Казань і Нижній Новгород. Ввечері, 30 липня, вона покидає Вятку та їде до Казані. Однак, там дізнається, що її чоловіка Василя відправили до Області Війська Донського. З Казані вона їде до Нижнього Новгорода, де понад місяць живе в сім'ї Короленків. 5 вересня вирушає у зворотний шлях, до Казані — пливе на пароплаві, у супроводі Володимира Короленка.
По поверненню до В'ятки, навчалася на місцевих фельдшерських курсах. Під час навчання Донецька жила у великій скруті, тому була вимушена займатися шиттям. Закінчує навчання 1887 року та вже у вересні того ж року стає фельдшеркою земської лікарні в місті Ірбіт. Пізніше отримує дозвіл працювати фельдшеркою у В'ятській губернській земській лікарні. Померла 22 березня 1889 року від черевного тифу, яким заразилася доглядаючи хворих. Була похована 24 березня, на дев'ятому кварталі В'ятського Міського Іоано-Богословського кладовища, у присутності учениць фельдшерських курсів, кількох лікарів та близьких друзів. Колеги Донецької, після її поховання, розпочали збір коштів на спорудження пам'ятника. Як зазначено у Матеріалах до «Російського провенційного некрополю» по місту В'ятці, на могилі Донецької був встановлений залізний хрест. Пізніше, у 1970-х роках, дослідник [ru] констатував, що її могила давно втрачена.
Некролог Донецької був надрукований 2 квітня, у газеті «Казанський біржовий листок», за авторством О. Ветлужського. У В'ятській пресі смерть Теклі, майже, не відмітили. Лише, лікарський інспектор у своєму повідомленні, в газеті «В'ятські губернські відомості» від 14 червня, написав, що у березні від черевного тифу заразилося двоє людей і обоє вони померли.
Довгий час постать Теклі Донецької залишалася малодослідженою. Інтерес до неї привернула знахідка у Кірові збірки творів Володимира Короленка з дарчим написом до Теклі. Це була перша збірка нарисів та оповідань письменника, видана 1885 року. На форзаці книги дрібними рівними буквами було написано: «Дорогому Товарищу Фекле Ивановне Донецкой от Влад. Короленко». Припускається, що Короленко міг відіслати книгу невдовзі після написання листа до , яку він просив передати свій поклін Теклі. Після смерті Донецької, речі небіжчиці були поділені між її знайомими, книжка дісталася фельдшерці-акушерці Анні Лупповій і зберігалася у родині Луппових, доки книгу не знайшов і оприлюднив Євген Петряєв. Пізніше книга зберігалася у Кіровському літературному музеї.
Донецька та Короленко
Познайомившись із Володимиром Короленком 1880 року, Текля Донецька підтримувала дружні стосунки з письменником та його родиною до самої своєї смерті. Марія Селенкіна, у листуванні з Короленком, особливо підкреслювала, що «Фекла Ивановна особенно Вашу матушку любила». Сам же Короленко, у листах до Селенкіної, постійно цікавився життям Донецької і слав вітання. Відомо, що письменник і особисто листувався з Теклею, однак його листи не збереглися, на відміну від листів самої Донецької. Ці листи показують, що Текля була духовно близька з письменником, добре розуміла його творчість і любила його родину. Листи визнаються дослідниками як цінне джерело для розуміння ставлення сучасників до творчості Короленка. Також в листах Текля згадує про свою тугу за Україною:
Іноді до сліз хочеться глянути ще раз на Дніпро і Дністер, глянути, а потім хоч до Пермі або під три чорти: усюди справа знайдеться.
Оригінальний текст (рос.)Иногда до слез хочется взглянуть ещё раз на Днепр и Днестр, взглянуть, а потом хоть в Пермь или к черту на кулички: всюду дело найдётся.
Листи зберігаються у рукописному відділі Російської державної бібліотеки. Частково вони були опубліковані дослідницею 1973 року у своїй науковій праці «К проблеме типичности образа героини рассказа В. Г. Короленко „Чудная“». У тій праці Ізергіна вперше висловила думку, що головна героїня нарису Короленка [ru], має риси характеру Теклі Донецької. У першій версії нарису, написаного у вишньоволоцькій тюрмі, головна героїня, виключно, базувалася на особистості Евеліни Улановської. У пізнішій версії нарису, виданій 1905 року під назвою «Командировка», образ героїні став збірним. Вважається, що до нього були додані риси характеру Теклі Донецької, та сестер Івановських. Ізергіна вважала, що коли Короленко описував смерть своєї героїні, хворої, але не зламаної, він надихався образом Теклі Донецької.
Також Володимир Короленко двічі згадує Теклю Донецьку в автобіографічному творі «История моего современника».
Особистість
Андрій Франджолі, на допиті під час процесу 193-х, характеризував Донецьку як «посередню вчительку».
Так зовнішність Донецької була описана царською охранкою 1880 року: «26 років, середнього зросту, міцної статури, волосся густе, чорне, підстрижене, брови також чорні, карі очі, ніс середній, вузький, рот звичайний, зуби білі, всі цілі, підборіддя кругле, лице чисте, біле, на правій щоці чорна родима пляма».
Дослідниця Ніна Ізергіна, аналізуючи світлину Теклі, зроблену того ж 1880 року та яка зберігається у Державному архіві Кіровської області, вказувала, що на ній зображена жінка 27 років з серйозним суворим поглядом відкритих очей.
Ніна Ізергіна вказувала, що сучасники важко сприйняли смерть Теклі Донецької і бачили в ній образ нової жінки. У «Казанському біржовому листці» так характеризували Теклю:
Текля Іванівна являла собою рідкісний тип російської жінки, цілком відданої на служіння суспільству.
Оригінальний текст (рос.)Фекла Ивановна представляла собой редкий тип русской женщины, всецело отдавшейся на служение обществу.
Примітки
Коментар
- Не зовсім зрозуміло, що має на увазі Петро Кошель під «батьківськими правами», якщо Текля з дитячих років була сиротою. Можливо, йдеться про усунення опікунського впливу на особисту свободу Донецької.
Література
- Петряев, 1978, с. 208.
- Буда, 1926, с. 79.
- Ковалик, 1928, с. 78.
- Буня, 1982, с. 89.
- Кошель, 1995, с. 110.
- Буда, 1926, с. 79—80.
- Буда, 1926, с. 85.
- Буда, 1926, с. 86—87.
- Буда, 1926, с. 90.
- Буда, 1926, с. 86.
- Деятели революционного движения, 1929, стов. 367.
- Изергина, 1979, с. 115.
- Изергина, 1973, с. 24.
- Изергина, 1973, с. 25.
- Буня, 1982, с. 89—90.
- Изергина, 1973, с. 23.
- Изергина, 1973, с. 25—26.
- Петряев, 1978, с. 208—210.
- Шилов, 2008, с. 126.
- Петряев, 1978, с. 209—210.
- Буня, 1982, с. 88.
- Петряев, 1978, с. 207—210.
- Изергина, 1973, с. 26—27.
- Изергина, 1973, с. 31.
- Изергина, 1973, с. 24, 27—32.
- Буня, 1982, с. 102,119.
- Изергина, 1979, с. 116.
- Буда, 1926, с. 80.
- Изергина, 1973, с. 26.
- Изергина, 1973, с. 23—24.
- Изергина, 1979, с. 115—116.
Джерела
- Буда С. О. До історії революційно-народницького руху на Україні в першій половині 70-х років. Іван Трезвінський, один з «193-х» // Україна. — 1926. — № 4. — С. 65—97.
- Буня М. И. В. Г. Короленко в Удмуртии : ( )[рос.]. — Удмуртия, 1982. — 272 с.
- Изергина Н. П. К проблеме типичности образа героини рассказа В. Г. Короленко «Чудная» // Некоторые проблемы литературного мастерства : ( )[рос.]. — Киров, 1973. — С. 3—46.
- Изергина Н. П. Писатели в Вятке : ( )[рос.]. — Киров, 1979. — 192 с.
- Ковалик С. Ф. Революционное движение семидесятых годов и процесс 193-х : ( )[рос.]. — Москва : Издательствово политкаторжан, 1928. — 194 с.
- Кошель П. А. История наказаний в России. История российского терроризма : ( )[рос.]. — Москва : Голос, 1995. — 369 с. — (История русской жизни). — .
- Петряев Е. Д. Записки книголюба : ( )[рос.]. — Киров : Волго-Вятское книжное изд-во, Кировское отд-ние, 1978. — 277 с.
- Деятели революционного движения в России: био-библиографический словарь : ( )[рос.] / Шилов А. А., Карнаухова М. Г. — Москва, 1929. — Т. 2 : Семидесятые годы : Вып. 1 : А - Е.
- Шилов Д. Н. Материалы к «Русскому провинциальному некрополю» Великого князя Николая Михайловича по городу Вятке : ( )[рос.] // Герценка : Вятские записки. — Киров, 2008. — № 13. — С. 107—145.
Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Teklya Fekla Ivanivna Donecka urodzhena Lozovska 1855 Volinska guberniya 22 bereznya 1889 Vyatka diyachka narodnickogo ruhu vchitelka piznishe feldsherka Bula uchasniceyu Gurtka amerikanciv ta Kiyivskoyi Komuni prityaguvalasya do diznannya pid chas Velikogo procesu Druzhina narodnika Vasilya Doneckogo Blizka podruga pismennika Volodimira Korolenka odna z prototipiv golovnoyi geroyini narisu Korolenka Chudnaya Donecka Teklya IvanivnaNarodilasya1855 Volinska guberniya Rosijska imperiyaPomerla22 bereznya 3 kvitnya 1889 Kirov Rosijska imperiya cherevnij tifPohovannyaKirovKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistrevolyucionerka vchitelka feldsherkaChlenstvoKiyivska KomunaU shlyubi zDoneckij Vasil FedosijovichVislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodnicka diyalnist Vasil Doneckij cholovik TekliFotografiya Tekli Doneckoyi 1880 rikVolodimir Korolenko Portret Ilariona Korolenka 1879 rikPosvyata Tekli Doneckij vid Volodimira Korolenka Narodilasya 1855 roku na Volini pohodila zi zbidniloyi shlyahetnoyi rodini Lozovskih U rannomu vici lishilasya krugloyu sirotoyu Navchalasya perevazhno doma u zhinochij gimnaziyi provchilasya kilka misyaciv U toj chas zacikavilasya ideyami narodnictva Vhodila do skladu Gurtka amerikanciv planuvala poyihati do Ameriki razom z Grigoriyem Machtetom ale z nevidomih prichin zostalasya Z Machtetom i dali pidtrimuvala tovariski stosunki vidomo pro yihnye listuvannya Piznishe razom z Ivanom Hodkom perejshla do Kiyivskoyi Komuni U komuni Teklya poznajomilasya zi svoyim majbutnim cholovikom Vasilem Doneckim Nevdovzi pislya vesillya Vasilya Doneckogo zaareshtuvali i zasudili do p yati rokiv katorgi Pid chas perebuvannya v tyurmi vin zbozhevoliv Zgidno z vidomostyami pismennika Petra Koshelya shlyub buv fiktivnim i priznachavsya dlya zvilnennya Tekli vid batkivskih prav dlya revolyucijnoyi spravi same podruzhzhya bachilosya lishe raz u cerkvi pid chas vinchannya Voseni 1873 roku Teklya pochala pracyuvati vchitelkoyu v zemskij shkoli v seli Pliski pikluvalnikom yakoyi buv Ivan Petrunkevich Zavdyaki rekomendaciyi Tekli vchitelem u seli Berestovec stav narodnik Ivan Hodko Z ostannim Teklya bula u blizkih stosunkah pislya togo yak rozijshlasya z cholovikom na kanikulah voni razom meshkali u Pliskah U zhovtni 1873 roku Teklya pochala shukati sobi pomichnika Vona domovilasya z gurtkom brativ Zhebunovih sho ce bude odin iz jogo chleniv Odnak koli skerovana vid gurtka lyudina pribula do Kiyeva to diznalasya sho Teklya vzhe maye pomichnika Ivana Trezvinskogo Za odniyeyu z kilkoh versij Teklya znajshla Trezvinskogo zavdyaki rekomendaciyi za inshoyu Trezvinskij sam znajshov Teklyu diznavshis pro vakansiyu z ogoloshennya yake vona vivisila v universiteti Doslidnik Sergij Buda vvazhav virogidnishoyu pershu versiyu pidkreslyuyuchi sho Teklya ne mogla vzyati sobi pomichnikom zovsim nevidomu yij lyudinu Okrim vikladannya narodniki provadili revolyucijnu propagandu sered selyan Sama Teklya vikonuvala propagandistsku robotu duzhe oberezhno Diyalnist narodnikiv privernula uvagu vladi Narodnik Andrij Frandzholi vchitel u Hvastivcyah vidvidav 28 lipnya 1874 roku svogo tovarisha Ivana Trezvinskogo poperediv sho za nim slidkuyut i zaklikav buti oberezhnim Pislya togo yak Frandzholi pishov usi narodniki z Plisok spalili svoyu revolyucijnu literaturu najbilshe yakoyi bulo u Tekli Doneckoyi Naprikinci serpnya diyalnist propagandistiv vikrito cherez donos vchitelya Trudnickogo Yihni tovarishi komunoyu diznalisya pro zaplanovani areshti j poslali Oleksiya Drobisha Drobishevskogo poperediti narodnikiv u Pliskah Perenochuvavshi u seli visnik razom z Hodkom pokinuli selo 22 serpnya Za odin chi dva dni Teklya takozh pokinula selo i oselilas u Kiyevi U Pliskah zostavsya lishe Trezvinskij yakogo nevdovzi zaareshtuvali Teklya Donecka namagalasya pidtrimuvati zv yazok iz Trezvinskim yakomu u veresni nadislala lista napovnenogo umovnimi virazami Yiyi rozshukali v lyutomu 1875 roku Prityaguvali do diznannya po Spravi pro propagandu v Imperiyi za uchast u zibrannyah kiyivskogo gurtka Yiyi dopituvali yak svidka po spravah inshih vchiteliv Osoblivo pristrasno dopituvali de same perehovuyetsya Ivan Hodko Shodo Trezvinskogo Teklya zayavila sho ne znala pro jogo propagandistsku diyalnist Nachalnik Chernigivskogo Zhandarmskogo Upravlinnya u sluzhbovomu listuvanni visloviv dumku sho Teklya ne mogla ne znati pro diyalnist Trezvinskogo Dopitani svidki sered yakih buv Andrij Frandzholi ne vkazali na propagandistsku diyalnist Tekli Tilki odin svidok vkazav na epizod koli vona chitala uchnyam tendencijnu knigu Mityuha Cherez brak dokaziv Teklyu ne zaareshtovuvali j vona vilno zhila u Kiyevi Pid chas obshuku v serpni 1875 roku na yiyi kvartiri bulo znajdeno tyazhko hvorogo Ivana Hodka yakij u ves chas perehovuvavsya vid pravoohoronciv Sprava Doneckoyi bula zakrita 19 lyutogo 1876 roku v administrativnomu poryadku z ustanovlennyam osoblivogo naglyadu U zaslanni Meshkala u Kiyevi doki 8 kvitnya 1879 ne bula vislana za nakazom general gubernatora yak politichno neblagonadijna spochatku do Vologodskoyi guberniyi a u lipni 1880 do Shidnogo Sibiru U Tomskij peresilnij tyurmi vona poznajomilasya iz zaslanim pismennikom Volodimirom Korolenkom 10 serpnya 1880 otrimala spovishennya u yakomu yiyi sibirske zaslannya zminili poselennyam u Vyatskij guberniyi Chastinu zvorotnogo shlyahu yiyi takozh suprovodzhuvav Korolenko yakogo oselili u Permi Do Vyatki Teklya pribula 17 veresnya 1880 roku razom z inshoyu narodniceyu 26 veresnya yiyi vidpravlyayut do povitovogo mista ru de vona prozhila blizko roku 17 chervnya 1881 roku Donecku povernuli do Vyatki Na yiyi nolinsku adresu napisala lista insha zaslanka narodnicya v yakomu povidomlyala sho Volodimira Korolenka znovu vidpravili do Sibiru Prote cej list datovanij 13 serpnya Donecka ne otrimala kancelyariya v yatskogo gubernatora ne dozvolila jogo nadislati U Vyatci Donecka zhila do 21 kvitnya 1882 roku koli yiyi yak vkraj politichno neblagonadijnu ne pereveli do povitovogo mista Kotelnich Tam vona poznajomilasya z inshoyu zaslanoyu narodniceyu ru 30 grudnya togo zh roku pislya uhvali prohannya Doneckoyi yiyi povertayut do Vyatki Piznishe pereyizdit do Glazova de z 20 serpnya 1883 r do 17 serpnya 1884 r navchayetsya na kursah feldsherok pri miscevij zemskij likarni Perebuvayuchi u Glazovi bagato spilkuyetsya z inshim zaslanim narodnikom molodshim bratom Volodimira Korolenka Pid chas perebuvannya u Glazovi Tekli Doneckij prihodit povidomlennya sho strok yiyi zaslannya buv skorochenij na odin rik i vona mozhe pokinuti misce zaslannya Odnak vona prosit zalishitisya u Glazovi she na tizhden shob zalishiti misto razom z inshimi narodnikami Donecka hotila povernutisya do Kiyeva odnak otrimala zaboronu na prozhivannya u Sankt Peterburzi Moskvi Kiyevi ta Sankt Peterburzkij guberniyi Pislya takoyi zaboroni Teklya virishuye zostatisya u Vyatci Perebuvayuchi u Vyatci prodovzhuye listuvannya z bratami Korolenkami i planuye yih providati u Nizhnomu Novgorodi Vodnochas vona virishuye rozvestisya z dushevno hvorim cholovikom yakij z listopada 1880 roku perebuvav u ru Teklya pishe klopotannya v yatskomu policmejsteru shob otrimati dozvil pokinuti misto ta vidvidati Kazan i Nizhnij Novgorod Vvecheri 30 lipnya vona pokidaye Vyatku ta yide do Kazani Odnak tam diznayetsya sho yiyi cholovika Vasilya vidpravili do Oblasti Vijska Donskogo Z Kazani vona yide do Nizhnogo Novgoroda de ponad misyac zhive v sim yi Korolenkiv 5 veresnya virushaye u zvorotnij shlyah do Kazani plive na paroplavi u suprovodi Volodimira Korolenka Po povernennyu do V yatki navchalasya na miscevih feldsherskih kursah Pid chas navchannya Donecka zhila u velikij skruti tomu bula vimushena zajmatisya shittyam Zakinchuye navchannya 1887 roku ta vzhe u veresni togo zh roku staye feldsherkoyu zemskoyi likarni v misti Irbit Piznishe otrimuye dozvil pracyuvati feldsherkoyu u V yatskij gubernskij zemskij likarni Pomerla 22 bereznya 1889 roku vid cherevnogo tifu yakim zarazilasya doglyadayuchi hvorih Bula pohovana 24 bereznya na dev yatomu kvartali V yatskogo Miskogo Ioano Bogoslovskogo kladovisha u prisutnosti uchenic feldsherskih kursiv kilkoh likariv ta blizkih druziv Kolegi Doneckoyi pislya yiyi pohovannya rozpochali zbir koshtiv na sporudzhennya pam yatnika Yak zaznacheno u Materialah do Rosijskogo provencijnogo nekropolyu po mistu V yatci na mogili Doneckoyi buv vstanovlenij zaliznij hrest Piznishe u 1970 h rokah doslidnik ru konstatuvav sho yiyi mogila davno vtrachena Nekrolog Doneckoyi buv nadrukovanij 2 kvitnya u gazeti Kazanskij birzhovij listok za avtorstvom O Vetluzhskogo U V yatskij presi smert Tekli majzhe ne vidmitili Lishe likarskij inspektor u svoyemu povidomlenni v gazeti V yatski gubernski vidomosti vid 14 chervnya napisav sho u berezni vid cherevnogo tifu zarazilosya dvoye lyudej i oboye voni pomerli Dovgij chas postat Tekli Doneckoyi zalishalasya malodoslidzhenoyu Interes do neyi privernula znahidka u Kirovi zbirki tvoriv Volodimira Korolenka z darchim napisom do Tekli Ce bula persha zbirka narisiv ta opovidan pismennika vidana 1885 roku Na forzaci knigi dribnimi rivnimi bukvami bulo napisano Dorogomu Tovarishu Fekle Ivanovne Doneckoj ot Vlad Korolenko Pripuskayetsya sho Korolenko mig vidislati knigu nevdovzi pislya napisannya lista do yaku vin prosiv peredati svij poklin Tekli Pislya smerti Doneckoyi rechi nebizhchici buli podileni mizh yiyi znajomimi knizhka distalasya feldsherci akusherci Anni Luppovij i zberigalasya u rodini Luppovih doki knigu ne znajshov i oprilyudniv Yevgen Petryayev Piznishe kniga zberigalasya u Kirovskomu literaturnomu muzeyi Donecka ta KorolenkoPoznajomivshis iz Volodimirom Korolenkom 1880 roku Teklya Donecka pidtrimuvala druzhni stosunki z pismennikom ta jogo rodinoyu do samoyi svoyeyi smerti Mariya Selenkina u listuvanni z Korolenkom osoblivo pidkreslyuvala sho Fekla Ivanovna osobenno Vashu matushku lyubila Sam zhe Korolenko u listah do Selenkinoyi postijno cikavivsya zhittyam Doneckoyi i slav vitannya Vidomo sho pismennik i osobisto listuvavsya z Tekleyu odnak jogo listi ne zbereglisya na vidminu vid listiv samoyi Doneckoyi Ci listi pokazuyut sho Teklya bula duhovno blizka z pismennikom dobre rozumila jogo tvorchist i lyubila jogo rodinu Listi viznayutsya doslidnikami yak cinne dzherelo dlya rozuminnya stavlennya suchasnikiv do tvorchosti Korolenka Takozh v listah Teklya zgaduye pro svoyu tugu za Ukrayinoyu Inodi do sliz hochetsya glyanuti she raz na Dnipro i Dnister glyanuti a potim hoch do Permi abo pid tri chorti usyudi sprava znajdetsya Originalnij tekst ros Inogda do slez hochetsya vzglyanut eshyo raz na Dnepr i Dnestr vzglyanut a potom hot v Perm ili k chertu na kulichki vsyudu delo najdyotsya Listi zberigayutsya u rukopisnomu viddili Rosijskoyi derzhavnoyi biblioteki Chastkovo voni buli opublikovani doslidniceyu 1973 roku u svoyij naukovij praci K probleme tipichnosti obraza geroini rasskaza V G Korolenko Chudnaya U tij praci Izergina vpershe vislovila dumku sho golovna geroyinya narisu Korolenka ru maye risi harakteru Tekli Doneckoyi U pershij versiyi narisu napisanogo u vishnovolockij tyurmi golovna geroyinya viklyuchno bazuvalasya na osobistosti Evelini Ulanovskoyi U piznishij versiyi narisu vidanij 1905 roku pid nazvoyu Komandirovka obraz geroyini stav zbirnim Vvazhayetsya sho do nogo buli dodani risi harakteru Tekli Doneckoyi ta sester Ivanovskih Izergina vvazhala sho koli Korolenko opisuvav smert svoyeyi geroyini hvoroyi ale ne zlamanoyi vin nadihavsya obrazom Tekli Doneckoyi Takozh Volodimir Korolenko dvichi zgaduye Teklyu Donecku v avtobiografichnomu tvori Istoriya moego sovremennika OsobististAndrij Frandzholi na dopiti pid chas procesu 193 h harakterizuvav Donecku yak poserednyu vchitelku Tak zovnishnist Doneckoyi bula opisana carskoyu ohrankoyu 1880 roku 26 rokiv serednogo zrostu micnoyi staturi volossya guste chorne pidstrizhene brovi takozh chorni kari ochi nis serednij vuzkij rot zvichajnij zubi bili vsi cili pidboriddya krugle lice chiste bile na pravij shoci chorna rodima plyama Doslidnicya Nina Izergina analizuyuchi svitlinu Tekli zroblenu togo zh 1880 roku ta yaka zberigayetsya u Derzhavnomu arhivi Kirovskoyi oblasti vkazuvala sho na nij zobrazhena zhinka 27 rokiv z serjoznim suvorim poglyadom vidkritih ochej Nina Izergina vkazuvala sho suchasniki vazhko sprijnyali smert Tekli Doneckoyi i bachili v nij obraz novoyi zhinki U Kazanskomu birzhovomu listci tak harakterizuvali Teklyu Teklya Ivanivna yavlyala soboyu ridkisnij tip rosijskoyi zhinki cilkom viddanoyi na sluzhinnya suspilstvu Originalnij tekst ros Fekla Ivanovna predstavlyala soboj redkij tip russkoj zhenshiny vsecelo otdavshejsya na sluzhenie obshestvu PrimitkiKomentar Ne zovsim zrozumilo sho maye na uvazi Petro Koshel pid batkivskimi pravami yaksho Teklya z dityachih rokiv bula sirotoyu Mozhlivo jdetsya pro usunennya opikunskogo vplivu na osobistu svobodu Doneckoyi Literatura Petryaev 1978 s 208 Buda 1926 s 79 Kovalik 1928 s 78 Bunya 1982 s 89 Koshel 1995 s 110 Buda 1926 s 79 80 Buda 1926 s 85 Buda 1926 s 86 87 Buda 1926 s 90 Buda 1926 s 86 Deyateli revolyucionnogo dvizheniya 1929 stov 367 Izergina 1979 s 115 Izergina 1973 s 24 Izergina 1973 s 25 Bunya 1982 s 89 90 Izergina 1973 s 23 Izergina 1973 s 25 26 Petryaev 1978 s 208 210 Shilov 2008 s 126 Petryaev 1978 s 209 210 Bunya 1982 s 88 Petryaev 1978 s 207 210 Izergina 1973 s 26 27 Izergina 1973 s 31 Izergina 1973 s 24 27 32 Bunya 1982 s 102 119 Izergina 1979 s 116 Buda 1926 s 80 Izergina 1973 s 26 Izergina 1973 s 23 24 Izergina 1979 s 115 116 DzherelaBuda S O Do istoriyi revolyucijno narodnickogo ruhu na Ukrayini v pershij polovini 70 h rokiv Ivan Trezvinskij odin z 193 h Ukrayina 1926 4 S 65 97 Bunya M I V G Korolenko v Udmurtii ros Udmurtiya 1982 272 s Izergina N P K probleme tipichnosti obraza geroini rasskaza V G Korolenko Chudnaya Nekotorye problemy literaturnogo masterstva ros Kirov 1973 S 3 46 Izergina N P Pisateli v Vyatke ros Kirov 1979 192 s Kovalik S F Revolyucionnoe dvizhenie semidesyatyh godov i process 193 h ros Moskva Izdatelstvovo politkatorzhan 1928 194 s Koshel P A Istoriya nakazanij v Rossii Istoriya rossijskogo terrorizma ros Moskva Golos 1995 369 s Istoriya russkoj zhizni ISBN 5 7117 0111 8 Petryaev E D Zapiski knigolyuba ros Kirov Volgo Vyatskoe knizhnoe izd vo Kirovskoe otd nie 1978 277 s Deyateli revolyucionnogo dvizheniya v Rossii bio bibliograficheskij slovar ros Shilov A A Karnauhova M G Moskva 1929 T 2 Semidesyatye gody Vyp 1 A E Shilov D N Materialy k Russkomu provincialnomu nekropolyu Velikogo knyazya Nikolaya Mihajlovicha po gorodu Vyatke ros Gercenka Vyatskie zapiski Kirov 2008 13 S 107 145 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi