До мбоки село в Україні у Закарпатській області Мукачівському районі село Домбоки Країна Україна Область Закарпатська об

До́мбоки — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі.

село Домбоки
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачівський район
Громада	Великолучківська громада
Код КАТОТТГ	UA21040010040060922
Основні дані
Населення	493
Площа	4,100 км²
Густота населення	120 осіб/км²
Поштовий індекс	89620
Телефонний код	+380 3131
Географічні дані
Географічні координати	^{H G O}
Середня висота над рівнем моря	109 м


Місцева влада
Адреса ради	89620, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ракошино, вул. Дружби, 20
Карта
Домбоки
Домбоки
Мапа

Історія

В колишньому урочищі Багно розташовувалися кургани (місцева назва — горбки). Досліджувалися в кінці ХІХ століттях Т.Легоцьким. Кургани зараховано до давньослов'янських.

У 1833 р. Шенборн заснував на цих землях села хутор Вербник-Домбоки. Центральний хутір Вербник знаходився біля Латориці, на Вербницькій польовій дорозі, уздовж якої насадили волоські горіхи. На початку дороги збудували гуральню, за нею — маштальню з робочою худобою, за нею — тваринницький комплекс, де відгодовували бичків, свиней, овець. Наприкінці території стояв великий господарський двір зі скиртами сіна, машинами, плугами, підводами, молотарками. З іншого боку дороги стояли будинки для селян, що тут працювали. Хутір мав також столярню для виготовлення вікон і дверей, колесарню. Тут же жили особисті кучери управляючого барона Ковнера, сам він мешкав у Мукачеві. Пізніше управителями були Петро Дешко (1829—1867) і Михайло Бокшай (1867—1885), Ілля Гомичко.

Монастир та церква Успіння пр. богородиці. 1930-і.

У 1932 р. будівлі та територію господарської школи, що перейшла в інше місце, закупили батьки священика І. Карбованця, щоб відкрити там жіночий монастир. Допоміг у цьому архімандрит Олексій Кабалюк, який віддав все своє майно монастиреві, а також зібрав пожертви у багатих парохіях для розбудови монастиря.

Протоієрей В. Коломацький виготовив документацію й очолив перебудову. Іконостас вирізьбив відомий майстер І. Павлишинець з помічником Василем Лендєлом з Ракошина, який згодом сам зробив малий вівтар для ікони Богоматері, а також вирізьбив хрест.

За СРСР, у 1959 р. монастир закрили. Церкву перетворили на сипанець. Домову церкву та церкву Благовіщення зруйнували. Іконостас єпархія продала, щоб його не знищили.

У 1993 р. частину будівель та землі повернуто монастиреві. Почали повертатися монашки. Відновили церкву, однак вона приблизно на 2 м нижча, ніж. була.

Збудовано нову каплицю. Монастиреві повернуто чудотворну ікону «Скоропослушниця».

Неподалік від основного корпусу — поховання о. Івана Карбованця.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 495 осіб, з яких 244 чоловіки та 251 жінка.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 493 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	79,92 %
циганська	11,36 %
румунська	7,30 %
угорська	1,22 %

Туристичні місця

- урочищі Багно розташовувалися кургани (місцева назва — горбки)

- Монастир та церква Успіння пр. богородиці. 1930-і.

Примітки

. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.
. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.

Посилання

Облікова картка с. Домбоки. Верховна Рада України. оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[населення_1989-1] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-2] . Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.

[розподіл_за_мовою-3] . Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.