Дзюба Олег Андрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дзюба.

Олег Андрійович Дзюба (нар. 3 листопада 1952(19521103) в селі Старий Остропіль Старокостянтинівського району Кам'янець-Подільської, нині Хмельницької обл.) — український естрадний і камерний співак (ліричний баритон), педагог. Народний артист України. Лауреат пісенних премій, конкурсів, фестивалів. Професор Київського національного університету культури і мистецтв. Заслужений діяч культури Республіки Польща. Член правління Асоціації естрадних діячів мистецтва України.

Дзюба Олег Андрійович
Основна інформація
Дата народження	3 листопада 1952(1952-11-03) (71 рік)
Місце народження	Старий Остропіль, Старокостянтинівський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Професії	співак
Освіта	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Співацький голос	баритон
Інструменти	вокал^[d]
Нагороди

Життєпис

Народився 3 листопада 1952 року в селі Старий Остропіль Хмельницької області (Україна). Батько — Дзюба Андрій Леонтійович — кадровий військовий, ветеран війни, мати Савицька Яніна Юзефівна — директор школи.

Музичну школу закінчив у 1970.

Закінчив Рівненську філію Київського державного інституту культури (1970—1974), Навчався у Львівській державній консерваторії (1975—1977), В 1977 перевівся в Харківський інститут мистецтв, який закінчив в 1979 році, викладач Ю. Кулик.

У 1974—1975 — викл. Дубенського культурно-освітнього училища (Рівненська область);

1975–76 — артист хору та соліст вокально-інструментального ансамблю Прикарпатського військового округу;

1976–82 — художній керівник самодіяльних колективів Харківського фізико-технічного інституту;

1983–2014 — соліст Харківської філармонії;

від 2015 — професор Київського національного університету культури і мистецтв.

Репертуар, дискографія, гастролі

У репертуарі — українські народні пісні, пісні та романси О. Вертинського, старовинні романси, пісні сучасних українських композиторів.

Випустив аудіоальбоми та компакт-диски:

• «Благословлю все, що було» (2001);
• «Українська пісня», «Зізнання», «Пісні та романси О. Вертинського» (усі — 2004);
• «Душі криниця», «Біля каміна», «Вибране» (усі — 2005);
• «Жива вода» (2008);
• "Черешні цвіт", "Пісні про кохання" (усі — 2020);
• "Сучасний романс " (2021).

Має фондові записи на Українському радіо.

Гастролював у Німеччині, Франції, США, Китаї, Польщі, країнах Балтії, країнах СНД.

Громадська діяльність

Член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України

Член журі Всеукраїнського фестивалю сучасної естрадної пісні «Пісенний вернісаж» (2017)

Відзнаки

• Народний артист України (2010);
• Заслужений артист України (1996);
• Лауреат Республіканського конкурсу «Славлю мою Батьківщину» (Київ, 1985);
• Лауреат Всесоюзного телеконкурсу «Товариш пісня» (Москва, 1986);
• Лауреат фестивалю «Пісенний вернісаж» (Київ, 1989, 1990, 1995);
• Заслужений діяч культури Республіки Польща (2010)
• Лауреат Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів: "Рідна мати моя", "Прем'єра пісні", "Осіннє рандеву" (2013—2021)

Примітки

1. . Творча спілка «Асоціація діячів естрадного мистецтва України». Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017.

Посилання

• Дзюба Олег Андрійович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 609.
• М. О. Салтовський (2016). . Архів оригіналу за 5 серпня 2020.
• . Music-Review Ukraine. Архів оригіналу за 22 грудня 2016.
• . Український видавничий портал - who-is-who.ua. Архів оригіналу за 12 лютого 2017.

Література

• Маліченко М. Ностальгія за Вертинським // Вечірній Київ. 2000, 3 листопада;
• Яровий Л. Родинна скарбниця Олега Дзюби // Слобожанський край. 2005, 24 листопада