Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь ласка допоможіть додаванням доречних вну

Джу Бадзє́ (кит. 猪八戒) — комічний персонаж китайського фольклору, напівлюдина-напівсвиня. Один з головних персонажів роману У Чен'еня «Подорож на Захід».

Легенда

Згідно з сюжетом роману, подорожні зустрічаються з Джу Бадзє в селі Гаолаоджуан (ймовірно, вигаданому), розташованому на кордоні Китаю і Тибету. Король Мавп Свень Вукон дізнається, що якийсь чарівник три роки тому викрав дочку місцевого старости і тримає її в ув'язненні, вважаючи за свою дружину.

В процесі короткого поєдинку Свень Вукон здобув над чарівником перемогу, і той, напівлюдина-напівсвиня, відкрив йому свою історію. Він повідомив, що його тепер звуть Джу Ґанлє (猪刚鬣, «Свиня Жорстка Щетина»). Бувши від природи ледачим, схильним до випивки і любовних пригод, він ще людиною звернувся до досягнення безсмертя і заслужив у царстві безсмертних почесне ім'я Джу Дзє (猪戒, «Свиня Шести Заповідей») і звання небесного маршала. Однак і там він не зміг втриматися від старих звичок і за п'яні витівки був відправлений на Землю для нового переродження в результаті якого став напівсвинею. Монах Сюаньдзан дав новому знайомому ім'я Джу Бадзє, той став його учнем і приєднався до нього і до Свень Вукона для спільного продовження шляху до Індії.

У романі Джу Бадзє виступає здебільшого як комічний персонаж, уособлення дрібних людських пристрастей — дурощів, лінощів, обжерливості, хтивості. Озброєний Джу Бадзє чарівними дев'ятизубими граблями. Завдяки йому мандрівники постійно наживають собі проблем і пригод.

Джу Бадзє міцно увійшов в китайський фольклор. Його образ є одним з найпопулярніших комічних персонажів китайського фольклору, а з ім'ям Джу Бадзє пов'язаний ряд китайських приказок де висміюють жадібність, дурість, обжерливість, лінь, самовпевненість, чванство та інші дрібні гріхи приземленої людини.

Джерела

Zhu Bajie, Zhu Wuneng". Nations Online. Retrieved 4 April 2020.
Von Glahn, Richard. The Sinister Way: The Divine and the Demonic in Chinese Religious Culture. Berkeley: University of California Press, 2004, p. 121
Introduction to the Tang Empire Archived August 2, 2012, at the Wayback Machine