Джузеппе Са́рті (італ. Giuseppe Sarti; хрещений 1 грудня 1729, Фаенца — пом. 28 липня 1802, Берлін) — італійський композитор, диригент і педагог; почесний член Петербурзької академії наук з 1796 року.
Джузеппе Сарті | |
---|---|
італ. Giuseppe Sarti | |
![]() | |
Основна інформація | |
Дата народження | 1 грудня 1729[1][2][3] |
Місце народження | Фаенца, Провінція Равенна, Емілія-Романья[3] |
Дата смерті | 28 липня 1802[4][1][2] (72 роки) або 28 лютого 1802[3] (72 роки) |
Місце смерті | Берлін, Королівство Пруссія[3] |
Професії | композитор, музичний педагог, педагог, капельмейстер, директор |
Вчителі | d і Джованні Батіста Мартіні |
Відомі учні | (Луїджі Керубіні) і Грибович-Брежинський Степан Григорович |
Інструменти | орган |
Жанри | опера, класична музика і духовна музика |
|
Біографія
Народився в італійському місті Фаенці (де і був хрещений 1 грудня 1729 року) в родині ювеліра і одночасно скрипаля-любителя. Початкову музичну освіту здобув у церковно-співочій школі, а надалі брав уроки у професійних музикантів (у в Падуї і у знаменитого падре Мартіні в Болоньї). До 13 років вже непогано грав на клавішних інструментах, що дозволило йому обійняти посаду органіста в рідному місті.
З 1752 року почав працювати і в оперному театрі. Його перша опера — «Помпей в Вірменії» — пройшла з успіхом, а друга, написана для Венеції, — «Король-пастух» — зробила його відомим. 1753 року був запрошений в Копенгаген капельмейстером італійської оперної трупи і почав складати поряд з італійськими операми (зінгшпілі) данською мовою. За роки перебування в Копенгагені створив 24 опери.
1775 року, через борги, за вироком суду, покинув Данію. У 1775—1779 роках у Венеції був директором жіночої консерваторії. У 1779—1784 роках в Мілані був капельмейстером собору. Творчість композитора в цей період досягає європейської слави — його опери ставляться на сценах Відня, Парижа, Лондона (серед них — «Сільські ревнощі» — 1776, «Ахілл на Скірос» — 1779, «Двоє сваряться — третій радіє» — 1782).
З 1784 року, за запрошенням імператриці Катерини ІІ, прибув до Російській імперії, де став придворним капельмейстером. У 1786—1790 роках — на службі у Григорія Потьомкіна. Очолював його домашню капелу в Причорномор'ї; мав титул директора Катеринославської музичної академії.
Автор опер (у тому числі «Арміда та Рінальдо», 1785; «Андромеда», 1798), композицій для хору та оркестру, пісень.
Серед учнів — (Л. Керубіні), А. Ведель, С. Давидов, , (С. Дегтярьов), , (П. Турчанінов).
1801 року вийшов у відставку і вирушив до Італії, але помер по дорозі в Берліні 28 липня 1802 року.
Примітки
- SNAC — 2010.
- International Music Score Library Project — 2006.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Классическая музыка, опера и балет. [ 24 травня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 515. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет