Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дельта значення Дельта англ Delta сімейство американських ракет носіїв

Дельта (РН)

Дельта (РН)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дельта (значення).

Дельта (англ. Delta) — сімейство американських ракет-носіїв від спільного підприємства ULA. Ракети характеризуються високою надійністю та економічністю, застосовувались переважно в цивільних цілях.

Перший приватний супутник Телстар-1 був виведений ракетою Дельта.

Історія

Наприкінці 1958 року, невдовзі після заснування НАСА, виникла потреба в новій цивільній ракеті-носії. Носій мали створити до появи носія Атлас зі ступенем Центавр. За основу взяли Тор з одним із доступних верхніх ступенів — Ейбл, Ейблстар і Аджена.

В січні 1959 року НАСА назвало нову ракету четвертою літерою грецького алфавіту. Контракт на проєктування було підписано навесні 1959, виробництво замовили комапанії Douglas Aircraft і було закріплено назву Тор-Дельта (або просто Дельта).

Базова Дельта була майже ідентичною Тор-Ейбл: перший ступінь Тор, а другий та третій ступінь були успадковані від Венгарду. Було покращено інерційне наведення та активне пілотування під час балістичної фази між відключенням другого ступені та вмиканням третього. Ця перша версія була висотою 27,8 м і важила 51 тонну; могла вивести до 45 кг на ННО.

Перший пуск ракети відбувся 13 травня 1960 року закінчився невдачею — третій ступінь не спрацював.

12 серпня 1960 друга Дельта успішно вивела на орбіту Еко-1 — це був перший з 22 успіхів. НАСА продовжувало використовувати такі носії через надійність і низьку вартість, а також завдяки вдосконаленням, зробленими Дугласом, а потім МакДоннеллом Дугласом.

Наступна аварія відбулася на 24-му пуску у 1964 році.

Восени 1961 компанія Douglas почала розробку вдосконаленої моделі ракети Delta. З того часу кількість моделей сімейства ракет-носіїв Дельта перевищила 30.

Будова ракети

Перший ступінь загальною масою 51 т, і висотою 28 м, — ракета Тор із силовою установкою МВ-3 тягою 68 т.

Другий ступінь, Дельта (англ. Delta), практично не відрізнявся від блока Ейбл (діаметр 0,84 м, довжина 4,8 м). Модифікований ступінь масою 1,8 т був оснащений двигуном фірми Aerojet AJ10-142 тягою 3,4 т на азотній кислоті та несиметричному диметилгідразині.

Третій ступінь масою 226 кг виготовлений фірмою Hercules в лабораторії ABL. Система керування включала автопілот, установлений на ступені Тор, та радіокомандну систему наведення фірми Bell Telephone Laboratories. Активна ділянка першого ступеня ракети тривала 160 с, після чого здійснювався пуск другого ступеня. Скидання головного обтічника здійснювалося на 180-й секунді польоту.

Модифікації

Delta-A

  • Роки експлуатації — 1962.
  • Кількість пусків — 2.
  • Маса корисного вантажу на орбіту 360 км — 317 кг.
  • 1-й ступінь — Тор DM-1 висотою 18,2 м із силовою установкою МВ-3-2, нове гасове пальне RJ-1, вкорочений на 1,67 м верхній перехідник з меншою на 180 кг масою конструкції.
  • 2-й ступінь — двигун AJ10-118 тягою 3,4 т та тривалістю роботи 120 с.
  • 3-й ступінь — твердопаливний двигун Х-248-А5D тягою 1,24 т та тривалістю роботи 38 с.
  • Система наведення — радіоінерційна, серії BTL-300.

Delta-B

  • Роки експлуатації — 1962—1964.
  • Кількість пусків — 9.
  • Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км — 376 кг.
  • 1-й ступінь — Тор DM-21.
  • 2-й ступінь — двигун AJ10-118D тягою 3,43 т (змінено габарити ступеня, тривалість роботи зросла до 170 с).
  • 3-й ступінь — двигун Х-248-А5DM довжиною 1,5 м, діаметром 0,45 м, масою 240 кг з тягою 1,25 т та тривалістю роботи 42 с.
  • Система наведення — радіоінерційна серії BTL-600.

У 1963 ракета Delta-B вивела на стаціонарну орбіту перший космічний апарат. яким став супутник зв'язку Сінком-1.

Delta-C і Delta-C1

  • Роки експлуатації — 1963—1969.
  • Кількість пусків — 13.
  • Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км — 407 кг.
  • 1-й ступінь — Тор DM-21.
  • 2-й ступінь — двигун AJ10-118D.
  • 3-й ступінь — двигун Х-248.
  • Система наведення — радіоінерційна серії BTL-600.

У 1965 р. ракета Delta-C доставила на полярну орбіту метеорологічний супутник Тайрос-9 з мису Канаверал.

Delta-D

  • Роки експлуатації — 1964—1965.
  • Кількість пусків — 2.
  • Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км — 575 кг.
  • 1-й ступінь — силова установка МВ-3-3 тягою 77 т.
  • 2-й ступінь — двигун AJ10-118D.
  • 3-й ступінь — двигун Х-258.
  • Система наведення — радіоінерційна серії BTL-600.

Модель D стала проміжним етапом для подальшої модернізації ракет-носіїв Delta.

Delta-E та Delta-E1

  • Роки експлуатації — 1965—1971.
  • Кількість пусків — 23.
  • Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км — 734 кг.
  • 1-й ступінь — силова установка МВ-3-3 тягою 77 т.
  • 2-й ступінь — двигун AJ10-118Е (збільшена потужність до 3,53 т та тривалість роботи до 400 с).
  • 3-й ступінь — двигун Х-258.
  • Стартові прискорювачі — три «Кастор» (або «Кастор-2» тягою 25 т).
  • Система наведення — радіоінерційна серії BTL-600.

При реалізації проекту Delta-E вдалося вдвічі зменшити затрати на експлуатацію ракети-носія.

Delta-G

  • Роки експлуатації — 1966—1967.
  • Кількість пусків — 2.
  • Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км — 592 кг.

Двоступеневий варіант моделі Delta-E.

Delta-J

  • Роки експлуатації — 1968.
  • Кількість пусків — 1.
  • Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км — 818 кг.

Варіант моделі Delta-E з трьома ступенями.

Delta-N

  • Роки експлуатації — 1968—1972.
  • Кількість пусків — 6.
  • Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км — 700 кг.
  • 1-й ступінь — силова установка LTT.
  • 2-й ступінь — двигун AJ10-118Е.
  • 3-й ступінь — не використовувався.
  • Стартові прискорювачі — три «Кастор-2» тягою 25 т.
  • Система наведення — радіоінерційна серії BTL-600.

Delta-M

  • Роки експлуатації — 1968—1970.
  • Кількість пусків — 11.
  • 1-й ступінь — силова установка LTT.
  • 2-й ступінь — двигун AJ10-118Е.
  • 3-й ступінь — двигун ТЕ-364-3.

Delta-L

  • Роки експлуатації — 1969—1972.
  • Кількість пусків — 3.

Delta-N6

  • Роки експлуатації — 1970—1971.
  • Кількість пусків — 3.

Delta-M6

  • Роки експлуатації — 1971.
  • Кількість пусків — 1.

Delta серії 100

  • Роки експлуатації — 1972—1973.
  • Кількість пусків — 5.

Починаючи з 1972 ракети отримують цифрову нумерацію. Перша цифра означала кількість стартових прискорювачів, друга — маршовий двигун другого ступеня, третя — тип третього ступеня.

Delta серії 1000

  • Роки експлуатації — 1972—1973.
  • Кількість пусків — 5.
  • Маса корисного вантажу на орбіту висотою 360 км — 1,83 т.

Delta-2

Дельта IV

Delta IV Heavy

Джерела

  • Тор-Дельта [ 2 серпня 2020 у Wayback Machine.] Енциклопедія супутників(англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Delta znachennya Delta angl Delta simejstvo amerikanskih raket nosiyiv vid spilnogo pidpriyemstva ULA Raketi harakterizuyutsya visokoyu nadijnistyu ta ekonomichnistyu zastosovuvalis perevazhno v civilnih cilyah Pershij privatnij suputnik Telstar 1 buv vivedenij raketoyu Delta IstoriyaNaprikinci 1958 roku nevdovzi pislya zasnuvannya NASA vinikla potreba v novij civilnij raketi nosiyi Nosij mali stvoriti do poyavi nosiya Atlas zi stupenem Centavr Za osnovu vzyali Tor z odnim iz dostupnih verhnih stupeniv Ejbl Ejblstar i Adzhena V sichni 1959 roku NASA nazvalo novu raketu chetvertoyu literoyu greckogo alfavitu Kontrakt na proyektuvannya bulo pidpisano navesni 1959 virobnictvo zamovili komapaniyi Douglas Aircraft i bulo zakripleno nazvu Tor Delta abo prosto Delta Bazova Delta bula majzhe identichnoyu Tor Ejbl pershij stupin Tor a drugij ta tretij stupin buli uspadkovani vid Vengardu Bulo pokrasheno inercijne navedennya ta aktivne pilotuvannya pid chas balistichnoyi fazi mizh vidklyuchennyam drugogo stupeni ta vmikannyam tretogo Cya persha versiya bula visotoyu 27 8 m i vazhila 51 tonnu mogla vivesti do 45 kg na NNO Pershij pusk raketi vidbuvsya 13 travnya 1960 roku zakinchivsya nevdacheyu tretij stupin ne spracyuvav 12 serpnya 1960 druga Delta uspishno vivela na orbitu Eko 1 ce buv pershij z 22 uspihiv NASA prodovzhuvalo vikoristovuvati taki nosiyi cherez nadijnist i nizku vartist a takozh zavdyaki vdoskonalennyam zroblenimi Duglasom a potim MakDonnellom Duglasom Nastupna avariya vidbulasya na 24 mu pusku u 1964 roci Voseni 1961 kompaniya Douglas pochala rozrobku vdoskonalenoyi modeli raketi Delta Z togo chasu kilkist modelej simejstva raket nosiyiv Delta perevishila 30 Budova raketiPershij stupin zagalnoyu masoyu 51 t i visotoyu 28 m raketa Tor iz silovoyu ustanovkoyu MV 3 tyagoyu 68 t Drugij stupin Delta angl Delta praktichno ne vidriznyavsya vid bloka Ejbl diametr 0 84 m dovzhina 4 8 m Modifikovanij stupin masoyu 1 8 t buv osnashenij dvigunom firmi Aerojet AJ10 142 tyagoyu 3 4 t na azotnij kisloti ta nesimetrichnomu dimetilgidrazini Tretij stupin masoyu 226 kg vigotovlenij firmoyu Hercules v laboratoriyi ABL Sistema keruvannya vklyuchala avtopilot ustanovlenij na stupeni Tor ta radiokomandnu sistemu navedennya firmi Bell Telephone Laboratories Aktivna dilyanka pershogo stupenya raketi trivala 160 s pislya chogo zdijsnyuvavsya pusk drugogo stupenya Skidannya golovnogo obtichnika zdijsnyuvalosya na 180 j sekundi polotu ModifikaciyiDelta A Roki ekspluataciyi 1962 Kilkist puskiv 2 Masa korisnogo vantazhu na orbitu 360 km 317 kg 1 j stupin Tor DM 1 visotoyu 18 2 m iz silovoyu ustanovkoyu MV 3 2 nove gasove palne RJ 1 vkorochenij na 1 67 m verhnij perehidnik z menshoyu na 180 kg masoyu konstrukciyi 2 j stupin dvigun AJ10 118 tyagoyu 3 4 t ta trivalistyu roboti 120 s 3 j stupin tverdopalivnij dvigun H 248 A5D tyagoyu 1 24 t ta trivalistyu roboti 38 s Sistema navedennya radioinercijna seriyi BTL 300 Delta B Roki ekspluataciyi 1962 1964 Kilkist puskiv 9 Masa korisnogo vantazhu na orbitu visotoyu 360 km 376 kg 1 j stupin Tor DM 21 2 j stupin dvigun AJ10 118D tyagoyu 3 43 t zmineno gabariti stupenya trivalist roboti zrosla do 170 s 3 j stupin dvigun H 248 A5DM dovzhinoyu 1 5 m diametrom 0 45 m masoyu 240 kg z tyagoyu 1 25 t ta trivalistyu roboti 42 s Sistema navedennya radioinercijna seriyi BTL 600 U 1963 raketa Delta B vivela na stacionarnu orbitu pershij kosmichnij aparat yakim stav suputnik zv yazku Sinkom 1 Delta C i Delta C1 Roki ekspluataciyi 1963 1969 Kilkist puskiv 13 Masa korisnogo vantazhu na orbitu visotoyu 360 km 407 kg 1 j stupin Tor DM 21 2 j stupin dvigun AJ10 118D 3 j stupin dvigun H 248 Sistema navedennya radioinercijna seriyi BTL 600 U 1965 r raketa Delta C dostavila na polyarnu orbitu meteorologichnij suputnik Tajros 9 z misu Kanaveral Delta D Roki ekspluataciyi 1964 1965 Kilkist puskiv 2 Masa korisnogo vantazhu na orbitu visotoyu 360 km 575 kg 1 j stupin silova ustanovka MV 3 3 tyagoyu 77 t 2 j stupin dvigun AJ10 118D 3 j stupin dvigun H 258 Sistema navedennya radioinercijna seriyi BTL 600 Model D stala promizhnim etapom dlya podalshoyi modernizaciyi raket nosiyiv Delta Delta E ta Delta E1 Roki ekspluataciyi 1965 1971 Kilkist puskiv 23 Masa korisnogo vantazhu na orbitu visotoyu 360 km 734 kg 1 j stupin silova ustanovka MV 3 3 tyagoyu 77 t 2 j stupin dvigun AJ10 118E zbilshena potuzhnist do 3 53 t ta trivalist roboti do 400 s 3 j stupin dvigun H 258 Startovi priskoryuvachi tri Kastor abo Kastor 2 tyagoyu 25 t Sistema navedennya radioinercijna seriyi BTL 600 Pri realizaciyi proektu Delta E vdalosya vdvichi zmenshiti zatrati na ekspluataciyu raketi nosiya Delta G Roki ekspluataciyi 1966 1967 Kilkist puskiv 2 Masa korisnogo vantazhu na orbitu visotoyu 360 km 592 kg Dvostupenevij variant modeli Delta E Delta J Roki ekspluataciyi 1968 Kilkist puskiv 1 Masa korisnogo vantazhu na orbitu visotoyu 360 km 818 kg Variant modeli Delta E z troma stupenyami Delta N Roki ekspluataciyi 1968 1972 Kilkist puskiv 6 Masa korisnogo vantazhu na orbitu visotoyu 360 km 700 kg 1 j stupin silova ustanovka LTT 2 j stupin dvigun AJ10 118E 3 j stupin ne vikoristovuvavsya Startovi priskoryuvachi tri Kastor 2 tyagoyu 25 t Sistema navedennya radioinercijna seriyi BTL 600 Delta M Roki ekspluataciyi 1968 1970 Kilkist puskiv 11 1 j stupin silova ustanovka LTT 2 j stupin dvigun AJ10 118E 3 j stupin dvigun TE 364 3 Delta L Roki ekspluataciyi 1969 1972 Kilkist puskiv 3 Delta N6 Roki ekspluataciyi 1970 1971 Kilkist puskiv 3 Delta M6 Roki ekspluataciyi 1971 Kilkist puskiv 1 Delta seriyi 100 Roki ekspluataciyi 1972 1973 Kilkist puskiv 5 Pochinayuchi z 1972 raketi otrimuyut cifrovu numeraciyu Persha cifra oznachala kilkist startovih priskoryuvachiv druga marshovij dvigun drugogo stupenya tretya tip tretogo stupenya Delta seriyi 1000 Roki ekspluataciyi 1972 1973 Kilkist puskiv 5 Masa korisnogo vantazhu na orbitu visotoyu 360 km 1 83 t Delta 2 Delta IV Delta IV HeavyDzherelaTor Delta 2 serpnya 2020 u Wayback Machine Enciklopediya suputnikiv angl

Дата публікації:
Топ