Дека (деталь музичних інструментів)

Де́ка (нім. Decke — «покриття») — це деталь струнного інструмента, яка передає коливання від струн до повітря, роблячи звук значно голоснішим, ніж видає струна сама по собі.

Акустична гітара I гриф II корпус III голова грифа IV 1. кілки | 2. | 3. лади | 4. основа грифа і ґудзик 5. нижня дека | 6. резонаторний отвір з розеткою 7. струни | 8. обичайка | 9. гнізда 10. струнотримач | 11. верхня дека Мензура

Електрогітара

Звукознімачі: , тремоло,

Інше

Каподастр | Медіатор

Файли на вікісховищі

Частина деки піаніно

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дека (значення).

В традиційній українській музиці дека носить назву — дейка, нижня дека — спідняк, верхня — верхняк (див. опис Миколи Лисенка кобзи Остапа Вересая).

Овал кобзи, або спідняк єсть випуклий і зпід[sic] споду подібний до видовбаного гарбуза.... Верхня настілка на овалу зветь ся верхня́к.

Дека працює за принципом вимушених коливань. Вона коливається під впливом струни і, незважаючи на різницю в розмірах, з тією ж частотою, створюючи звук тієї ж основної частоти, що й струна, тільки з іншим тембром. Велика площа деки дозволяє досягти більшої потужності звуку, тобто, створювати більш гучний звук.

Деки традиційно робляться з деревини, можуть використовуватися й інші матеріали, такі як шкіра або пластик (наприклад, у банджо). В дерев'яних деках зазвичай роблять отвори різної форми, залежно від інструмента: круглої в гітарах, S-подібної форми в скрипках, в лютні, і т. д.

У роялі дека являє собою велику горизонтальну пластину на дні корпусу. У піаніно — вертикальну, в задній частині корпусу. В арфи дека розташована під струнами.

Примітки

1. Боян. Народні музичні струменти на Вкраїнї // Зоря : часопис. — Львів : Наукове Товариство ім. Шевченка, 1894. — № 1. — С. 17-19.

Література

• Соловьёв Н. Ф. Дека // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)