Далекомі рний фотоапара т клас фотоапаратів що використовують для наведення на різкість оптичний далекомір Leica I з при

Далекомі́рний фотоапара́т — клас фотоапаратів, що використовують для наведення на різкість оптичний далекомір.

Частина зображення у видошукачі далекомірної камери. Зліва — несфокусоване зображення, праворуч — сфокусоване

Наведення на різкість далекомірного фотоапарата виконується обертанням кільця відстаней об'єктива до суміщення роздвоєного зображення у вікні видошукача. Ранні моделі далекомірних фотоапаратів мали роздільні окуляри видошукача і далекоміра; надалі далекомір поєднали з видошукачем, так що наведення на різкість здійснювалося одночасно з суміщенням зображень в далекомірі.

Історія

Перші далекоміри з'явилися на початку XX століття, їх іноді називали «телемірами» («telemeters»). Першою далекомірною камерою стала , випущена в 1917 році.

Камера , що вийшла в 1925 році, не бувши далекомірною камерою зробила поширеним далекомір як додатковий аксесуар. У фірмовому каталозі Лейтца приставний далекомір значився під кодом FODIS, тому кілька десятиліть базисний далекомір називали фодісом.

Випущені в 1932 р. і , стали дуже популярними малоформатними далекомірними фотоапаратами. У моделі «Contax II» (1936 рік) далекомір був уже суміщений з видошукачем.

Далекомірні камери домінували в фототехніці з 1930-х років до 1960-х років, пізніше їх почали витісняти дзеркальні камери.

Переваги та недоліки

Переваги далекомірних камер перед дзеркальними

Менше струс камери при зніманні завдяки відсутності механізму підйому дзеркала.
Менше шуму при спрацьовуванні затвора.
Коротше час від натиснення на спуск до відкриття затвора, оскільки не витрачається час на підйом дзеркала — більше можливості знімання швидкоплинних подій.
Видошукач залишається відкритим в момент знімка — є можливість виявити похибку і негайно перезняти, особливо при зніманні зі спалахом.
Можна наводитися на об'єкт знімання з об'єктивом, закритим кришкою і відкривати його тільки на момент спуску затвора, ще дозволяє захищати об'єктив від забруднень при кадруванні.
У деяких далекомірних камерах (наприклад «Leica» серії «М») поле зору видошукача ширше ніж в об'єктива, що сприяє більш точному та зручному кадруванню.
Об'єктив може займати весь простір камери до затвора, що надає додаткові можливості при конструюванні об'єктива для створення якісніших і світлосильних об'єктивів при однаковій ціні.
Компактність камери, можливість застосування складаного об'єктива.

Недоліки далекомірних камер

Ускладнена робота з довгофокусними об'єктивами, оскільки не вистачає точності далекоміра.
Ускладнена макрознімання у зв'язку з паралаксом і малій глибиною різкості.
Через розбіжність візирного каналу та об'єктива (фотограф не бачить зображення крізь об'єктив).
Можливе знімання з закритою кришкою об'єктива.
Для змінних об'єктивів, фокусна відстань яких суттєво відрізняється від штатного (зазвичай: 50 мм), потрібні змінні видошукачі (при відсутності рамок для різних фокусних відстаней об'єктивів у видошукачі).
З попереднім недоліком пов'язано і те, що з класичними механічними далекомірними фотоапаратами неможлива повноцінна робота з зум-об'єктивами.
Ускладнена робота зі світлофільтрами через те, що фотограф не бачить зображення крізь об'єктив.
Відсутня можливість візуальної оцінки глибини різкості.

Нетипові конструкції

Німецький фотоапарат «Akarex III» (1953 р.) комплектувався змінними об'єктивами, на кожному з яких був закріплений свій далекомір.

Див. також

Посилання

sf091934.html С. Свидель. Еще одна советская «Лейка».//Советское фото N6, 1934^{[недоступне посилання з липня 2019]}
. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 16 вересня 2012.

[1] sf091934.html С. Свидель. Еще одна советская «Лейка».//Советское фото N6, 1934^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[2] . Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 16 вересня 2012.