Гімн Республіки Молдова

Limba noastră («Наша мова») — пісня, яка стала у 1994 році національним гімном Республіки Молдова, офіційно затверджена в статусі 17 серпня 1995 року. У 1991—1994 роках гімном Молдови слугував гімн Румунії «Deșteaptă-te, române!» («Прокинься, румуне!»).

Гімн Молдови

Limba noastră
емблема «Наша мова»
Країна	Молдова
Слова	Алексей Матеєвич
Мелодія	Александру Кристя
Затверджений	1995
Відмінений	чинний
Музичний приклад
Гімн Молдови у виконанні оркестру ВМС США
Limba noastră у Вікісховищі

Слова гімну належать Алексею Матеєвичу (1888-1917), а музику до гімну створив (1890-1942), аранжування — . Вірш Матеєвича має дванадцять строф, з яких у гімні використані лише п'ять. Їх виділено жирним шрифтом.

У фокусі гімну, написаного у романтичному стилі — мова. Гімн закликає громадян плекати та оберігати рідну мову. Вірш не посилається прямо на мову, він лише поетично зветься «Наша мова».

Текст

Limba noastră-i o comoară În adîncuri înfundată Un șirag de piatră rară Pe moșie revărsată. Limba noastră-i foc ce arde Într-un neam, ce fără veste S-a trezit din somn de moarte Ca viteazul din poveste. Limba noastră-i numai cântec, Doina dorurilor noastre, Roi de fulgere, ce spintec Nouri negri, zări albastre. Limba noastră-i graiul pâinii, Când de vânt se mișcă vara; In rostirea ei bătrânii Cu sudori sfințit-au țara. Limba noastră-i frunză verde, Zbuciumul din codrii veșnici, Nistrul lin, ce-n valuri pierde Ai luceferilor sfenici. Nu veți plânge-atunci amarnic, Că vi-i limba prea săracă, Și-ți vedea, cât îi de darnic Graiul țării noastre dragă. Limba noastră-i vechi izvoade. Povestiri din alte vremuri; Și citindu-le 'nșirate, — Te-nfiori adânc și tremuri. Limba noastră îi aleasă Să ridice slava-n ceruri, Să ne spiue-n hram și-acasă Veșnicele adevăruri. Limba noastra-i limbă sfântă, Limba vechilor cazanii, Care o plâng şi care o cântă Pe la vatra lor țăranii. Înviați-vă dar graiul, Ruginit de multă vreme, Stergeți slinul, mucegaiul Al uitării 'n care geme. Strângeți piatra lucitoare Ce din soare se aprinde și-ți avea în revărsare Un potop nou de cuvinte. Răsări-va o comoară În adâncuri înfundată, Un șirag de piatră rară Pe moșie revărsată.

Переклад

Звичайний переклад

Літературний переклад

Наша мова — це скарб, Захований дуже глибоко, Намисто з рідкісних самоцвітів, Рознесених по Вітчизні. Наша мова — це вогонь, що палає У народі, що невідомо як, Прокинувся зі смертного сну, Немов казковий лицар. Наша мова — це самий спів, Дойна нашої туги, Рої блискавок, що розтинають Чорні хмари і ясну блакить. Наша мова — це мова хлібів, Які колишуться влітку від вітру, Наші діди, вирощуючи їх, Освятили цю землю своїм потом. Наша мова — це зелений листок, Шепотіння правічних кодр, Тихий Дністер, що губить у своїх хвилях Свічада світанкових зір. Ви вже не будете гірко плакати, Що у вас надто вбога мова, А побачите, яка плодовита Мова нашого любого краю. Наша мова — це прадавні літописи, Легенди з минулих часів. І коли ти їх читаєш у ряд, То мимоволі тремтиш і здригаєшся. Наша мова — обрана, Щоб підносити молитви до небес, Промовляти вдома й у храмі: Предвічні істини. Наша мова — це свята мова, Мова давніх казань, Які виплакують і виговорюють Селяни біля своїх ватр. Відродіть же знов вашу мову, Поржавілу за стільки часу, Зітріть з неї бруд, болото, Забуття, в якому вона стогне. Зберіть осяйні самоцвіти, Що палають на сонці. І матимете у себе Новий потоп слів. І знов постане наш скарб, Захований дуже глибоко, Намисто з рідкісних самоцвітів, Рознесених по Вітчизні.

Мова наша – скарб нетлінний, Від безвір’я покритий. Світ перлин дорогоцінних, Над Вітчизною розлитий. Наша мова – душа жива, У народі, що невідомо як Повстав та розірвав Сну помертвілі тенета. В ній живуть вогонь і дойна, Сум полів та шелест хлібу, Полихання блискавиць білих, Що рвуть тучу в чорнім небі. Це біль, сердець потуга, Тихий говір дідів наших, Що любили оцю землю Правдою рук у труді погаслих. Наша мова – узор чудовий, Кодри, шорох листопаду. Плес Ністра, в якім ясно Догорають зірок лампади. Наша мова – буття скрижаль, Мова й голос поколінь. То ж їхнє святеє слово Збуджує у нас хвилювання. Словом предків ми по праву Заспівуєм у годину врочну Віковічних істин славу В світлім храмі, хаті отчій. Бо воно святе до болі, Що у нашій Батьківщині І долю виплакують, І застілля заспівують. Нема мові навік забуття, Що забуто – воскресіте, Пил епох із неї зотріть – Жагає визволення вона. Зберіть перлин світло У ясноцвіті райдужнім, І перед вами потече Слів потік бурхливий. Ні, плакатись не треба, Що мова ваша надто вбога, А побачте, плодовита яка Батьківщини нашої мова. 'Буде мова наша нетлінная, Од безвір’я покритая, Світ перлин дорогоцінних, Над Вітчизною розлитий.

Див. також

• Герб Молдови
• Прапор Молдови

Посилання

• Аудіо версія гімну (Real Player) [ 16 січня 2006 у Wayback Machine.]