Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гуґо фон Зелігер (нім. Hugo von Seeliger; 23 вересня 1849, Бяла, нині Бельсько-Бяла, Польща, — 2 грудня 1924, Мюнхен) — німецький астроном, спеціаліст з зоряної астрономії, астрофізики і небесної механіки.
| Гуґо фон Зелігер | |
|---|---|
| нім. Hugo von Seeliger | |
 | |
| Народився | 23 вересня 1849[1][2][3] Бельсько-Бяла, Республіка Польща |
| Помер | 2 грудня 1924[1][2][3] (75 років) Мюнхен, Веймарська республіка, Німецький Райх |
| Поховання | Богенхаузенський цвинтар |
| Країна |  Німеччина |
| Діяльність | астроном, викладач університету |
| Alma mater | Лейпцизький університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Галузь | небесна механіка, астрофізика і астрономія |
| Заклад | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Посада | професор |
| Науковий керівник | Карл Християн Брунс[4] |
| Аспіранти, докторанти | Август Геккер[5] Карл Шварцшильд[6] d[7] d[8] d d[9] d[9] d[9] d[9] d[9] d[9] d[9] d[9] d[9] d[9] d[9] d[9] |
| Членство | Баварська академія наук Петербурзька академія наук Шведська королівська академія наук d Угорська академія наук Російська академія наук Прусська академія наук Леопольдина Національна академія наук США |
| Брати, сестри | d |
| У шлюбі з | d |
| Нагороди |     |
 Гуґо фон Зелігер у Вікісховищі | |
Життєпис
Родився в Бяла (нині Бельсько-Бяла, Польща). Освіту здобув у Гейдельберзькому університеті, потім навчався в Лейпцигу. У 1873—1877 працював спостерігачем в , потім приват-доцентом в Лейпцигу. У 1881 — директор обсерваторії в Готі, з 1882 — професор астрономії і директор обсерваторії Мюнхенського університету.
Основні наукові роботи відносяться до зоряної астрономії. У Боннській обсерваторії брав участь у позиційних спостереженнях зірок для каталогу AGK; будучи учасником експедиції на Оклендські острови, спостерігав проходження Венери по диску Сонця. У 1884—1909 на основі зоряного каталогу «Боннський огляд» виконав перші статистичні дослідження просторового розподілу зірок. Першим розвинув відповідний математичний апарат, вивів інтегральне рівняння, що визначає світність і зоряну щільність через відоме з підрахунків число зірок до даної величини. Сформулював теорему, що носить його ім'я, згідно з якою при відсутності міжзоряного поглинання і рівномірному розподілі зірок у просторі число зірок до цієї величини при переході від однієї величини до наступної зростає в 3,98 раза. Виходячи з цієї теореми і спираючись на підрахунки зірок до 13,5 m, побудував в 1920 свою модель Чумацького Шляху — сфероїд розміром 14400 × 3300 пк з Сонцем в центрі, оцінив середнє значення поглинання світла в міжзоряному просторі — 0,3 зоряної величини на 4000 пк (це значення дуже занижене, нині його приймають рівним приблизно 1,6 зоряної величини на 1000 пк).
Зелігер сформулював один з космологічних парадоксів — гравітаційний. Він полягає в тому, що згідно з ньютонівською теорією тяжіння в нескінченному Всесвіті при нескінченно великій її масі сила тяжіння не має певної кінцевої величини. Цей парадокс знаходить свій розв'язання в теорії тяжіння Ейнштейна, а також у визнанні ієрархічності будови Всесвіту.
Виходячи з теорії Максвелла, за якою кільця Сатурна складаються з окремих дрібних частинок, Зелігер прийшов до висновку, що внаслідок взаємних затемнень та екранування часток одна одною альбедо кілець має бути максимальним в опозиції і зменшуватися при інших фазових кутах. Подальші фотометричні дослідження кілець показали, що їхня яскравість змінюється згідно з формулою Зелігера, і тим самим підтвердили справедливість теорії Максвелла. Намагався пояснити рух перигелію Меркурія та інші нев'язки в русі внутрішніх планет гравітаційним впливом міжпланетного речовини, що викликає явище зодіакального світла, і розрахував необхідні для цього щільність і розміри хмари міжпланетного речовини. Запропонував гіпотезу, згідно з якою спалахи нових відбуваються при зустрічах зірок з рухомими туманностями. Досліджував подвійні і кратні зірки.
Іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1913), голова Німецького астрономічного товариства (1896—1921).
За заслуги в астрономії був підведений у дворянську гідність. Місячний кратер «Зелігер» названий на його честь.
Посилання
- Астронет [ 24 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Примітки
- SNAC — 2010.
- Енциклопедія Брокгауз
- Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gugo fon Zeliger nim Hugo von Seeliger 23 veresnya 1849 Byala nini Belsko Byala Polsha 2 grudnya 1924 Myunhen nimeckij astronom specialist z zoryanoyi astronomiyi astrofiziki i nebesnoyi mehaniki Gugo fon Zeligernim Hugo von SeeligerNarodivsya23 veresnya 1849 1849 09 23 1 2 3 Belsko Byala Respublika PolshaPomer2 grudnya 1924 1924 12 02 1 2 3 75 rokiv Myunhen Vejmarska respublika Nimeckij RajhPohovannyaBogenhauzenskij cvintarKrayina NimechchinaDiyalnistastronom vikladach universitetuAlma materLejpcizkij universitet Gajdelberzkij universitet Ruprehta KarlaGaluznebesna mehanika astrofizika i astronomiyaZakladMyunhenskij universitet Lyudviga MaksimilianaPosadaprofesorNaukovij kerivnikKarl Hristiyan Bruns 4 Aspiranti doktorantiAvgust Gekker 5 Karl Shvarcshild 6 d 7 d 8 d d 9 d 9 d 9 d 9 d 9 d 9 d 9 d 9 d 9 d 9 d 9 d 9 ChlenstvoBavarska akademiya nauk Peterburzka akademiya nauk Shvedska korolivska akademiya nauk d Ugorska akademiya nauk Rosijska akademiya nauk Prusska akademiya nauk Leopoldina Nacionalna akademiya nauk SShABrati sestridU shlyubi zdNagorodi Gugo fon Zeliger u VikishovishiZhittyepisRodivsya v Byala nini Belsko Byala Polsha Osvitu zdobuv u Gejdelberzkomu universiteti potim navchavsya v Lejpcigu U 1873 1877 pracyuvav sposterigachem v potim privat docentom v Lejpcigu U 1881 direktor observatoriyi v Goti z 1882 profesor astronomiyi i direktor observatoriyi Myunhenskogo universitetu Osnovni naukovi roboti vidnosyatsya do zoryanoyi astronomiyi U Bonnskij observatoriyi brav uchast u pozicijnih sposterezhennyah zirok dlya katalogu AGK buduchi uchasnikom ekspediciyi na Oklendski ostrovi sposterigav prohodzhennya Veneri po disku Soncya U 1884 1909 na osnovi zoryanogo katalogu Bonnskij oglyad vikonav pershi statistichni doslidzhennya prostorovogo rozpodilu zirok Pershim rozvinuv vidpovidnij matematichnij aparat viviv integralne rivnyannya sho viznachaye svitnist i zoryanu shilnist cherez vidome z pidrahunkiv chislo zirok do danoyi velichini Sformulyuvav teoremu sho nosit jogo im ya zgidno z yakoyu pri vidsutnosti mizhzoryanogo poglinannya i rivnomirnomu rozpodili zirok u prostori chislo zirok do ciyeyi velichini pri perehodi vid odniyeyi velichini do nastupnoyi zrostaye v 3 98 raza Vihodyachi z ciyeyi teoremi i spirayuchis na pidrahunki zirok do 13 5 m pobuduvav v 1920 svoyu model Chumackogo Shlyahu sferoyid rozmirom 14400 3300 pk z Soncem v centri ociniv serednye znachennya poglinannya svitla v mizhzoryanomu prostori 0 3 zoryanoyi velichini na 4000 pk ce znachennya duzhe zanizhene nini jogo prijmayut rivnim priblizno 1 6 zoryanoyi velichini na 1000 pk Zeliger sformulyuvav odin z kosmologichnih paradoksiv gravitacijnij Vin polyagaye v tomu sho zgidno z nyutonivskoyu teoriyeyu tyazhinnya v neskinchennomu Vsesviti pri neskinchenno velikij yiyi masi sila tyazhinnya ne maye pevnoyi kincevoyi velichini Cej paradoks znahodit svij rozv yazannya v teoriyi tyazhinnya Ejnshtejna a takozh u viznanni iyerarhichnosti budovi Vsesvitu Vihodyachi z teoriyi Maksvella za yakoyu kilcya Saturna skladayutsya z okremih dribnih chastinok Zeliger prijshov do visnovku sho vnaslidok vzayemnih zatemnen ta ekranuvannya chastok odna odnoyu albedo kilec maye buti maksimalnim v opoziciyi i zmenshuvatisya pri inshih fazovih kutah Podalshi fotometrichni doslidzhennya kilec pokazali sho yihnya yaskravist zminyuyetsya zgidno z formuloyu Zeligera i tim samim pidtverdili spravedlivist teoriyi Maksvella Namagavsya poyasniti ruh perigeliyu Merkuriya ta inshi nev yazki v rusi vnutrishnih planet gravitacijnim vplivom mizhplanetnogo rechovini sho viklikaye yavishe zodiakalnogo svitla i rozrahuvav neobhidni dlya cogo shilnist i rozmiri hmari mizhplanetnogo rechovini Zaproponuvav gipotezu zgidno z yakoyu spalahi novih vidbuvayutsya pri zustrichah zirok z ruhomimi tumannostyami Doslidzhuvav podvijni i kratni zirki Inozemnij chlen korespondent Peterburzkoyi AN 1913 golova Nimeckogo astronomichnogo tovaristva 1896 1921 Za zaslugi v astronomiyi buv pidvedenij u dvoryansku gidnist Misyachnij krater Zeliger nazvanij na jogo chest PosilannyaAstronet 24 grudnya 2010 u Wayback Machine PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Brozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984