У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Гусєв Володи мир Олексі йович Гу сєв 23 липня 1927 Сталіно Сталінсь

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гусєв.

Володи́мир Олексі́йович Гу́сєв (23 липня 1927, Сталіно, Сталінська округа, Українська РСР, СРСР — 1 липня 2014, Київ, Україна) — український радянський державний діяч, голова виконавчого комітету Київської міськради депутатів трудящих у 1968–1979 роках, почесний громадянин міста Києва. Депутат Верховної Ради УРСР 8-9-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971–1976 роках. Член ЦК КПУ в 1976–1981 роках.

Володимир Олексійович Гусєв

Голова виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих

15 серпня 1968 — 1 листопада 1979

Попередник:

Михайло Бурка

Спадкоємець:

Валентин Згурський

Народження:

23 липня 1927
Сталіно, Сталінська округа, Українська СРР, СРСР

Смерть:

1 липня 2014 (86 років)
Київ, Україна

Країна:

СРСР →

Україна

Освіта:

Київський інженерно-будівельний інститут

Партія:

КПРС

Автограф:

Нагороди:

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 23 липня 1927 року в місті Сталіно в родині службовця.

У 1951 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.

Член ВКП(б) з 1950 року.

У 1951 році почав працювати інженером територіального управління державних матеріальних резервів у місті Сталіно. У 1951–1952 роках — виконроб, старший виконроб, начальник будівельної дільниці «Дніпробуду» на будівництві Каховської ГЕС.

У 1952–1953 роках — 2-й секретар, у 1953–1957 роках — 1-й секретар Херсонського обласного комітету ЛКСМУ.

З 1957 року — заступник голови виконавчого комітету Херсонської обласної ради депутатів трудящих, керуючий будівельним трестом «Херсонбуд», заступник завідувача відділу Херсонського обласного комітету КПУ.

1960 року закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1961–1963 роках — керуючий будівельним трестом «Київміськбуд-5», головний інженер — 1-й заступник начальника Головкиївміськбуду.

У січні 1963 — серпні 1968 року — заступник голови Київського міськвиконкому — начальник Головкиївміськбуду. Навчався в заочній аспірантурі Київського інженерно-будівельного інституту, аспірантури не закінчив.

З серпня 1968 до листопада 1979 року — голова Київського міськвиконкому. Завдяки його діяльності в Києві з'явилися нові станції метро, місто значно розширило свої межі.

У жовтні 1979 — 1986 році — заступник міністра промислового будівництва Української РСР — начальник Головного управління промислових підприємств Міністерства промислового будівництва УРСР.

У 1986–1988 роках — радянський радник-консультант міністра будівництва Республіки Куба.

У січні — листопаді 1989 року — заступник міністра будівництва Української РСР.

Потім — на пенсії в місті Києві. З 1990 року — голова виконавчого комітету Спілки будівельних кооперативів Української РСР.

Нагороди і звання

орден «За заслуги» ІІІ ступеня (22.07.1997)
орден Жовтневої Революції
два ордени Трудового Червоного Прапора
два ордени «Знак Пошани»
орден Дружби народів
Почесний громадянин міста Києва
Почсний академік Академії будівництва України

Джерела

Гусєв В. Диалоги со Щербицким// Зеркало недели. — 1998. — № 1. — 4–9 января. [Архівовано з першоджерела 2 липня 2014.] (рос.)
Гусєв Володимир Олексійович // Депутати Верховної Ради УРСР. 9-те скликання. — К. : Політвидав, 1975.
Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
Косовська Лана. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? // Дзеркало тижня. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К.: Довіра, 2008. — С. 127–153. — . [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Київська міська рада та КМДА висловили співчуття з приводу смерті колишнього голови виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів Гусєва Володимира Олексійовича // Офіційний інтернет-портал Київської міської державної адміністрації. — 2014. — 1 липня. [Архівовано з першоджерела 2 липня 2014.]