Густаф Віллем ван Імгофф

Густаф Віллем ван Імгофф (нід. Gustaaf Willem van Imhoff; 8 серпня 1705 — 1 листопада 1750) — двадцять сьомий генерал-губернатор Голландської Ост-Індії.

Густаф Віллем ван Імгофф нід. Gustaaf Willem van Imhoff
Густаф Віллем ван Імгофф Портрет Густафа Віллема ван Імгоффа.
Прапор 27-й Генерал-губернатор Голландської Ост-Індії
28 травня 1743 — 1 листопада 1750
Попередник:	Йоганнес Теденс
Наступник:	Якоб Моссель
Народження:	8 серпня 1705(1705-08-08) Лер, Нижня Саксонія, Німеччина
Смерть:	1 листопада 1750(1750-11-01) (45 років) Батавія^[d], Нідерландська Ост-Індія
Країна:	Німеччина і Голландська республіка
Батько:	^d^[1]
Мати:	^d^[1]
Діти:	^d^[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Густаф Віллем ван Імгофф

Біографія

Густаф Віллем ван Імгофф народився в місті Лер в Східній Фризії, недалеко від кордону з Нідерландами. Його батько, Вільхельм Хінріх Фрайхер фон Імгофф походи зі шляхетського роду Імгоффів, а його мати була дочкою Якоба Бореля, мера Амстердаму.

В 1725 році ван Імгофф вступив на службу до Голландської Ост-Індійської компанії (VOC) і переїхав до Батавії. Він швидко просувався по кар'єрній драбині і 23 липня 1736 року став губернатором Голландського Цейлону (нині Шрі-Ланка).

На посаді губернатора Цейлону ван Імгофф поклав кінець заворушенням, що поширились там за попередньої адміністрації. Він налагодив конструктивні стосунки з Вірою Нарендрою Сінгхом, королем Канді. За його керівництва на Цейлоні була відкрита перша друкарська майстерня і вперше з'явилися друковані тексти сингальською мовою, в тому числі християнський молитовник і символ віри. Пізніше там буде надрукована і граматика сингальської мови. Ван Імгофф сприяв появі на Цейлоні перших плантацій кокосових пальм.

В січні 1739 року ван Імгофф вирушив до порту Кочі на південно-західному узбережжі Індії з метою створення звіту про стан для керівництва компанії. Він виявив, що експансіонізм махараджі Мартанди Варми з Траванкору загрожує владі VOC у регіоні, і вирішив застосувати силу, щоб змусити правителів Малабару виконувати укладені домовленності. Ван Імгофф вимагав від Мартанди Варми відмовитись від анексії ^[en], погрожуючи вторгненням у Траванкор в разі відмови. Мартанда Варма відмовив, заявивщи що переможе будь-які голландські війська, і що вже готує вторгнення до Європи.

Арешт ван Імгоффа

Цей конфлікт спричинив . У 1741 року голландці були розбиті, і в 1753 році був підписаний Мавеліккарський договір, за яким сторони укладали мир.

12 березня 1740 року Густаф Віллем ван Імгофф передав посаду губернатора Цейлону Віллему Брюнінку і повернувся в Батавію, де побачив жахливі події . Він піддав критиці дії генерал-губернатора Адріана Валкеніра, за що був заарештований і відправлений в Голландію. Керівництво компанії, однак, підтримало ван Імгоффа і призначило його новим генерал-губернатором. На своїй посаді він продовжив відновлення стабільності, започатковане Теденсом. Він особисто об'їздив Яву, щоб перевірити кожне відділення. Ван Імгофф заснував місто Бейтензорг, де відкрив латинську школу, поштове відділення, побудував лікарню і випустив газету. Боровся проти торгівлі опіумом.

Активна діяльність ван Імгофф багатьом не подобалася. Його втручання в справи яванських правителів призвели до Третьої яванської війни за спадщину. Він вирішив піти у відставку, одна керівництво компанії не прийняло його заяву, бо не мало компетентного кандидата. Густаф Віллем ван Імгофф продовжував залишатись на посаді генерал губернатора до смерті 1 листопада 1750 року.

Джерела

• Koshy, M. O. (1989). . Mittal Publications. ISBN . Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 7 травня 2021.

1. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326