Олексій Іванович Гуреїв також Олекса Гуреїв нар 25 жовтня 1913 селище рудника Інгулецький згодом місто Інгулець тепер ча

Олексій Іванович Гуреїв (також Олекса Гуреїв; нар. 25 жовтня 1913, селище рудника Інгулецький, згодом місто Інгулець, тепер частина Кривого Рогу, Дніпропетровська область — пом. 5 березня 1999, Київ) — український письменник.

Гуреїв Олексій Іванович
Псевдонім	Олекса Гуреев
Народився	12 (25) жовтня 1913 Інгулець, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	5 березня 1999(1999-03-05) (85 років) Київ, Україна
Країна	Російська імперія СРСР
Діяльність	письменник, поет
Alma mater	Київський педагогічний інститут імені Горького (1940)
Роки активності	1930 — 1980-ті
Партія	ВКП(б)
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуреїв.

Життєпис

Закінчив Київський педагогічний інститут (1940).

Працював учителем, під час Другої світової війни — на українській радіостанції ім. Т. Шевченка (м. Саратов, РРФСР); згодом — завідувач редакцією класичної літератури Державного видавництва художньої літератури, заступник відповідального редактора журналу «Дніпро» (50-ті рр.), відповідальний редактор газети «Друг читача» (60-ті рр.).

Творчість

Автор поетичної збірки «Ентузіасти шахт» (1932), повістей «На околиці» (1934), «На бойових дорогах» (1944, усі — Харків), «Осокорківські друзі» (1946), «Повість учителя» (1955), «Коли говорить серце» (1961), «Осінні квіти» (1966), «Творчість» (1968), «Рояль і скальпель» (1971), «За снігами білими» (1973), «Комендантська година» (1979), «Полум'я над Дніпром» (1987); романів «Наша молодість» (1949) та «Життя іде» (1954), об'єднаних 1957 у дилогію (перевидання — 1964; 1970; 1984), «Друзі не зраджують» (ч. 1, 1959; ч. 2, 1963; 1983), «Люди, з якими я живу» (1975); збірки оповідань «Через замети» (1961), «Творчість» (1968; усі — Київ).

Тематика творів: життя трудівників, зокрема шахтарів Криворіжжя; героїзм співвітчизників у боротьбі з німецькими загарбниками; сутність людського існування. Тарасові Шевченкові присвятив поему «Легенда про Кобзаря» (К., 1981), оповідання «Останній арешт» (про перебування письменника в Україні у 1859 році), етюд «Діти з „Кобзарем“» (обидва — у збірці «Через замети») і нарис «Там, де лежить Кобзар» («Піонерія», 1961, № 5); стаття «Любов і ненависть (До Шевченкових роковин)» для газети «Колгоспник України», (1945, 10 березня). Деякі твори Гуреїва перекладено російською, німецькою, фінською, угорською та чеською мовами.

Член НСПУ (1943).

Збірки творів:

Осенние цветы. M.: 1973.
День і все життя. К.: 1975
Люди, з якими живу. К.: 1975

Примітки

Джерела

Українська радянська енциклопедія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Киричок П. «Чесний трудівник нашої літератури: До 85-річчя з дня народження Олекси Гуреїва» // КСв., 27 листопада 1998 року.

Посилання

Уривок з роману «Наша молодість»