Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гряда́ — село в Україні (до 1939 року — Мирівка, засноване у 1842 році графом Міром), у Червоноградському районі Львівської області. Населення становить 112 осіб.
| село Гряда | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район | Червоноградський район | ||||
| Громада | Добротвірська селищна | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1842 | ||||
| Населення | 112 | ||||
| Площа | 0,435 км² | ||||
| Густота населення | 257,47 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 80415 | ||||
| Телефонний код | +380 3254 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°11′49″ пн. ш. 24°30′19″ сх. д. / 50.19694° пн. ш. 24.50528° сх. д.Координати: 50°11′49″ пн. ш. 24°30′19″ сх. д. / 50.19694° пн. ш. 24.50528° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря | 217 м | ||||
| Найближча залізнична станція | Воля Холоївська (ж.д.); Бабичі (авт.). | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 80415, Львівська обл., Червоноградський р-н, с.Незнанів | ||||
| Староста | Мазур Юрій Іванович | ||||
| Карта | |||||
  Гряда | |||||
 Гряда | |||||
| Мапа | |||||
| | |||||
Геологія
В широкому географічному плані територія Гряди — це північна, найнижча частина Галичини, західна, болотиста частина території Буго-Стирського природного району Малого Полісся (Буго-Стирська межирічна хвиляста рівнина або впадина являє собою частину Головного європейського вододілу).
З геологічної точки зору Гряда розміщена на південно-західній окраїні Руської платформи в межах Волино-Подільської плити‚ західний схил якої утворює Львівську мульду (западину). З геоморфологічної точки зору — на Малополіській алювіально-водно-льодовиковій рівнині. Цікаво буде знати, що за геологічну історію Волино-Подільську плиту кілька разів заливало море, на дні якого утворилися морські відклади. Глиниста кора, яка утворилася в результаті вивітрювання цих сенонських мергелів, є водонепроникною, що в значній мірі сприяє заболоченню території атмосферними опадами… Грядівська глина використовувалася у 80-90 роках 20 ст., а ще раніше — в середині 60-х років — у тому ж місці (на ур. Корчунок) були спроби, невдалі через велику наводненість, копати глину місцевим цегельним заводом.
Саме по лінії населених пунктів Радехів — Вузлове — Шайноги (Радехівського району) — прилеглі південно-східні ліси Гряди — Незнанів — Полонична (Кам'янка-Бузького району) — Грабова (Буського району) проходить вододіл між Балтійським та Чорноморським басейнами. Лише село Каранська Мазярня Кам'янка-Бузького району із своїми околицями повністю належить до Чорноморського басейну.
Назва
Раніше носило назву Мирівка.
Історія
Мотивацією для активного заселення цих територій в середині 19 століття і раніше було насамперед стягнення робочої сили для вирубки лісів, осушення і обробітку ґрунтів, розведення тваринництва, обслуговування промислових об'єктів. …На теперішніх землях Радехівського, Буського та Кам'янка-Бузького районів на зламі польської доби і австрійського періоду владарювали сполячені Міри… У 1763 році Йосиф Мір, який успадкував від батька — графа Вільгельма Міра, генерал-майора королівських військ, Радехів і Холоїв і називав себе графом тих міст, скупив землі Бузького староства… Він, згідно зі звичаями своїх предків, надавав перевагу розвитку промислів. Купуючи староство, Йосиф Мір добре оцінив його економічні можливості, які до нього не використовувалися сповна. Навіть після того, як став Буським старостою, він постійно мешкав у Холоєві. Розпочав вирубувати ліси, багато деревини вивозилося до Львова і продавалося для опалення, але більше або сплавлялося по Бугу до Гданська або на новозбудованих тартаках, у тому числі і на тартаку поблизу Будок Незнанівських, перероблялася на різноманітні будівельні матеріали — балки, клепки, дошки, лати тощо і поставлялося вже у такому (дорожчому) товарному вигляді.
Видобувалося деревне вугілля для ковалів, дьоготь та смоли, а також випалювалося вапно і копалася болотна бура залізна руда, поклади якої знаходилися в тутешніх лісах… (Антоній Шнайдер «Місто Буськ — Венеція польська» — львівський часопис «Dziennik Literacki» за 1866 рік № 44-48). В Чорному лісі поблизу нинішнього села Гряда був побудований поташний завод, у семи мазярнях вироблялося деревне вугілля і дьоготь, поширеним було виробництво гонти. Мір відправляв по річці Буг до Гданська окрім деревини, також збіжжя.
Йосиф Мір за час свого староства прокладав дороги з каменю. Саме за нього було прокладено кам'яну дорогу від села Холоєва до Буська, яка проходила через Чорний ліс, на північній стороні якого у 1842 році нащадками Міра буде закладено нову колонію Мирівка. Йосиф Мір був останнім Буським старостою та першим дідичом (паном) Буська, і хоча цей титул носив аж до 1792 року, джерела вказують, що фактично перестав він правити саме у 1772 році, коли за першим поділом Польщі Галичина входить до складу Австрії. Ще за життя Йосиф Мір частину свого багатства віддав синові Войцехові, який був одружений з австрійською графинею Кароліною Вайсенвольф, постійно проживав у Буську і мало переймався підприємницькою діяльністю. …Це майно в 1833 році на публічному аукціоні придбав кузен останнього дідича Буська (Йосифа Міра) граф Фелікс Мір(1788 р.н.), який ще 26 жовтня 1818 року одружився з на 12 років молодшою від нього своєю двоюрідною сестрою Агнєшкою, дочкою Йозефа Міра, проте подружжя провело довге спільне життя, народило і виховала п'ятеро дітей — трьох хлопців та двох дівчат, та й відійшли у вічність з невеликим проміжком часу: Фелікс помер 5 грудня 1857 року, Агнєшка — в 1860-х роках. Фелікс був повноправним господарем цих маєтків аж до 1856 року. Саме за його владарювання і була заснована у 1842 році нова колонія Мирівка.
Час заснування Мирівки припадає рівно на середину 146-річного австрійського правління. Вперше згадується Мирівка в документі, який датується 29 липня 1843 року (Фонд 186, Опис 1, Одиниця зберігання 1811, арк.1 — у Львівському державному центральному архіві України в м. Львові). Називається ця архівна справа «Журнал обліку земельних ділянок, алфавітний покажчик їх власників та опис меж с. Будки Золочівського округу» з поміткою у верхній частині титулу «Крайова земельно-податкова комісія м. Львів». Будки в цей час належали до домінії Буськ. За формою цей документ визначається як Протокол, складений і підписаний в тому числі і представниками громади Будок. У цій же справі міститься схематична карта території (арк.4), на якій у правому верхньому куті (північна сторона, на межі з Холоївськими землями) позначено поселення Мирівка, точно на тій же території, де знаходиться сьогоднішнє село Гряда. Таким чином, можемо стверджувати, що вже через рік після свого заснування Мирівка знайшла своє відображення не тільки в описових документах, але й в картографічних.
Адміністративно-територіально з часу свого заснування Мирівка належала до Будок, аж до їх знищення у 1944 році. В кадастрових картах, зокрема за 1844, 1897, 1938 роки (Ф.186, Оп.6, Спр.94, 95, 94), Мирівка відображається в межах села Будки, натомість на таких же картах Незнанова її немає. На титулах цих документів постійно зазначається «Будки з місцевістю Мирівка».
На етапі заселення (1842—1860 роки) у Мирівці було 12 осель, станом на 31 грудня 1844 року у них проживало 66 мешканців, з яких найбільше — 13 — у домі № 92 (глава родини Загасайло Тимофій), по 7 — у № 98 (Грай Петро), № 99 (Лепех Теодор), № 105 (Василик Антон), по 6- у № 100 (Харко Данило), № 102 (Стрижевський Тома), № 103 (Притула Теодор), по 5 — у № 97 (Шкарабан Максим), № 101 (Федина Іван), 3 — у № 104 (Політило Іван), 2 — у № 106 (Миськів Микола), 1 — у № 107 (Дроздовський Іван). На кінець 60-х років 19 століття кількість осель становила 15, тобто збільшилась на 3: № 146 (Шкарабан Олексій, брат Максима), № 147 (Чуба Пилип, з Незнанова), № 149 (139) (Стрижевський Станіслав, син Томи). 20 осель налічувалося у Мирівці на кінець 70-х років: п'ятьом новозведеним тут присвоїли № 156 (Притула Андрій, син Теодора), № 157 (Притула Максим, син Теодора), № 158 (Василик Юхим, син Антона), № 174 (Войтович Микола, чоловік Варвари Філяровської, вдови Загасайла Павла з № 92), № 182 (Федина Іван-старший, молодший залишився господарювати у № 101). Всі зазначені вище житла існували і у 80-х роках, у цей період була зведена лише одна садиба — № 193, у якій замешкала сім'я Грая Пахомія, сина первопоселенця Петра. Станом на 1 січня 1900 року у Мирівці було вже 22 оселі, у яких проживало 147 людей. У другій половині 90-х років звели свої будинки № 239 та № 240 відповідно молоді сім'ї Стрижевського Михайла, сина Станіслава (Євстахія) і Лепеха Луки, сина Петра з № 100.
У першому десятилітті 20 століття на території Мирівки засновано ще три садиби: № 254 (Притула Іван, син Гаврила), № 263 (Сміхури, Притула Олексій — син Гаврила) і № 272 (Стрижевський Северин — син Івана), на початку другого десятиліття — ще одну: № 222 (Михайло Федина). На кінець австрійського періоду їх уже було 26, у яких станом на 31 грудня 1918 року щонайменше мешкало 188 людей. Таким чином, з часу заснування до кінця австрійського періоду (1918) кількість осель у Мирівці зросла більш, як удвічі, а населення — майже втричі. У зазначені дати на одне помешкання в середньому припадало 5,7 (1844 р.), 6,7 (1900 р.), 7,2 (1918 р.) жителів.
Перші 12 поселенців Мирівки прийшли сюди з сусідніх земель: 6 — Незнанова (Іван Політило, Данило Харко, Тимко Загасайло — народився на холоївських землях, Петро Грай, Теодор Лепех, Максим Шкарабан), по 2 — з Холоєва (Іван Дроздовський, Іван Федина) і Будок (Микола Миськів, Антон Василик), 1 (Теодор Притула) — з Полоничної і 1 (Тома Стрижевський), скоріш за все — з Язениці польської або безпосередньо з Польщі. У наступні десятиліття новоприбульці (зяті, невістки, окремі родини) походили також в основному з цих сіл та близьких до них
У різні часи село належало то до Белзького князівства, то до Золочівського циркулу, то до домінії Буськ, то до Камінко-Струміловського повіту, то до Сокальського району, то до Кам'янко-Бузького, то до Радехівського, знову — до Кам'янко-Бузького.
Символіка
Герб
У зеленому полі стоїть золотавий дуб з жолудями та з корінням над хвилястою основою, тричі перетятою на срібні та сині хвилі. У золотій главі — червоне серце, справа (ліворуч від глядача) — синій хрест, зліва — синій якір. Стилізоване зображення дуба символізує багатство навколишніх лісових масивів, серед яких виникло поселення, міцність родового коріння грядівчан, єдність поколінь, їх розгалуженість, паростки нового життя (жолуді), а також вказує на місцеву історичну пам'ятку — старезного дуба, що й нині стоїть у східній околиці села (за переказами під час одного із походів на Галичину під ним відпочивав Богдан Хмельницький).
Сині хвилясті смуги символізують розташування села на Головному Європейському вододілі, місцеве озеро «Корчунок», численні потоки у лісах, що впадають у річки, які несуть свої води на схід — у Чорне море, на захід — у Балтійське; а сірі хвилясті смуги вказують на нинішню назву села — Гряда.
Хрест, якір та серце є символами Віри, Надії та Любові і вказують на посвяту місцевого храму вмчч. Софії, її дочок Віри, Надії, Любові та свідчать про високу духовність мешканців села. Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш, увінчаний золотою сільською короною з колосків, яка символізує одвічний потяг грядівчан (мирівчан) до хліборобства. Під щитом — синя стрічка з золотистим написом: «ГРЯДА — 1842», що вказує на рік заснування села.
Прапор
Прапор с. Гряда: квадратне полотнище, від древка йде зелена вертикальна смуга завширшки в 1/3 сторони, вільна частина складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг — жовтої та синьої; на стику смуг — герб села у картуші та з сільською короною (заввишки в 2/3 сторони прапора).
Пам'ятки
На краю Гряди впритул до колишнього клубу ще й досі стоїть старезний дуб з випаленим дуплом у ньому. Станом на весну 2010 року він мав об'єм 4 метри і 30 сантиметрів. Старожили з поколінь покоління розповідали, що коли тими місцями проходив Богдан Хмельницький, біля цього дуба він відпочивав, вже тоді дереву було 100 років. Можливо, саме завдяки цим переказам дерево не зрізали і по сьогодні. А от у його ровесників — ще двох дубів, які росли неподалік, у сторону Чорного лісу як їхати до Незнанова, доля невтішна: в 40-50 роках 20 століття в них випалили дупла, і бідолашні за якийсь час попадали.
Примітки
- . Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
Посилання
- Погода в селі Гряда [ 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Gryada Gryada selo v Ukrayini do 1939 roku Mirivka zasnovane u 1842 roci grafom Mirom u Chervonogradskomu rajoni Lvivskoyi oblasti Naselennya stanovit 112 osib selo Gryada Gerb Prapor Krayina Ukrayina Oblast Lvivska oblast Rajon Chervonogradskij rajon Gromada Dobrotvirska selishna Osnovni dani Zasnovane 1842 Naselennya 112 Plosha 0 435 km Gustota naselennya 257 47 osib km Poshtovij indeks 80415 Telefonnij kod 380 3254 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 11 49 pn sh 24 30 19 sh d 50 19694 pn sh 24 50528 sh d 50 19694 24 50528 Koordinati 50 11 49 pn sh 24 30 19 sh d 50 19694 pn sh 24 50528 sh d 50 19694 24 50528 Serednya visota nad rivnem morya 217 m Najblizhcha zaliznichna stanciya Volya Holoyivska zh d Babichi avt Misceva vlada Adresa radi 80415 Lvivska obl Chervonogradskij r n s Neznaniv Starosta Mazur Yurij Ivanovich Karta Gryada Gryada Mapa Gryada u Vikishovishi Geologiya V shirokomu geografichnomu plani teritoriya Gryadi ce pivnichna najnizhcha chastina Galichini zahidna bolotista chastina teritoriyi Bugo Stirskogo prirodnogo rajonu Malogo Polissya Bugo Stirska mezhirichna hvilyasta rivnina abo vpadina yavlyaye soboyu chastinu Golovnogo yevropejskogo vododilu Z geologichnoyi tochki zoru Gryada rozmishena na pivdenno zahidnij okrayini Ruskoyi platformi v mezhah Volino Podilskoyi pliti zahidnij shil yakoyi utvoryuye Lvivsku muldu zapadinu Z geomorfologichnoyi tochki zoru na Malopoliskij alyuvialno vodno lodovikovij rivnini Cikavo bude znati sho za geologichnu istoriyu Volino Podilsku plitu kilka raziv zalivalo more na dni yakogo utvorilisya morski vidkladi Glinista kora yaka utvorilasya v rezultati vivitryuvannya cih senonskih mergeliv ye vodoneproniknoyu sho v znachnij miri spriyaye zabolochennyu teritoriyi atmosfernimi opadami Gryadivska glina vikoristovuvalasya u 80 90 rokah 20 st a she ranishe v seredini 60 h rokiv u tomu zh misci na ur Korchunok buli sprobi nevdali cherez veliku navodnenist kopati glinu miscevim cegelnim zavodom Same po liniyi naselenih punktiv Radehiv Vuzlove Shajnogi Radehivskogo rajonu prilegli pivdenno shidni lisi Gryadi Neznaniv Polonichna Kam yanka Buzkogo rajonu Grabova Buskogo rajonu prohodit vododil mizh Baltijskim ta Chornomorskim basejnami Lishe selo Karanska Mazyarnya Kam yanka Buzkogo rajonu iz svoyimi okolicyami povnistyu nalezhit do Chornomorskogo basejnu NazvaRanishe nosilo nazvu Mirivka IstoriyaMotivaciyeyu dlya aktivnogo zaselennya cih teritorij v seredini 19 stolittya i ranishe bulo nasampered styagnennya robochoyi sili dlya virubki lisiv osushennya i obrobitku gruntiv rozvedennya tvarinnictva obslugovuvannya promislovih ob yektiv Na teperishnih zemlyah Radehivskogo Buskogo ta Kam yanka Buzkogo rajoniv na zlami polskoyi dobi i avstrijskogo periodu vladaryuvali spolyacheni Miri U 1763 roci Josif Mir yakij uspadkuvav vid batka grafa Vilgelma Mira general majora korolivskih vijsk Radehiv i Holoyiv i nazivav sebe grafom tih mist skupiv zemli Buzkogo starostva Vin zgidno zi zvichayami svoyih predkiv nadavav perevagu rozvitku promisliv Kupuyuchi starostvo Josif Mir dobre ociniv jogo ekonomichni mozhlivosti yaki do nogo ne vikoristovuvalisya spovna Navit pislya togo yak stav Buskim starostoyu vin postijno meshkav u Holoyevi Rozpochav virubuvati lisi bagato derevini vivozilosya do Lvova i prodavalosya dlya opalennya ale bilshe abo splavlyalosya po Bugu do Gdanska abo na novozbudovanih tartakah u tomu chisli i na tartaku poblizu Budok Neznanivskih pereroblyalasya na riznomanitni budivelni materiali balki klepki doshki lati tosho i postavlyalosya vzhe u takomu dorozhchomu tovarnomu viglyadi Vidobuvalosya derevne vugillya dlya kovaliv dogot ta smoli a takozh vipalyuvalosya vapno i kopalasya bolotna bura zalizna ruda pokladi yakoyi znahodilisya v tuteshnih lisah Antonij Shnajder Misto Busk Veneciya polska lvivskij chasopis Dziennik Literacki za 1866 rik 44 48 V Chornomu lisi poblizu ninishnogo sela Gryada buv pobudovanij potashnij zavod u semi mazyarnyah viroblyalosya derevne vugillya i dogot poshirenim bulo virobnictvo gonti Mir vidpravlyav po richci Bug do Gdanska okrim derevini takozh zbizhzhya Josif Mir za chas svogo starostva prokladav dorogi z kamenyu Same za nogo bulo prokladeno kam yanu dorogu vid sela Holoyeva do Buska yaka prohodila cherez Chornij lis na pivnichnij storoni yakogo u 1842 roci nashadkami Mira bude zakladeno novu koloniyu Mirivka Josif Mir buv ostannim Buskim starostoyu ta pershim didichom panom Buska i hocha cej titul nosiv azh do 1792 roku dzherela vkazuyut sho faktichno perestav vin praviti same u 1772 roci koli za pershim podilom Polshi Galichina vhodit do skladu Avstriyi She za zhittya Josif Mir chastinu svogo bagatstva viddav sinovi Vojcehovi yakij buv odruzhenij z avstrijskoyu grafineyu Karolinoyu Vajsenvolf postijno prozhivav u Busku i malo perejmavsya pidpriyemnickoyu diyalnistyu Ce majno v 1833 roci na publichnomu aukcioni pridbav kuzen ostannogo didicha Buska Josifa Mira graf Feliks Mir 1788 r n yakij she 26 zhovtnya 1818 roku odruzhivsya z na 12 rokiv molodshoyu vid nogo svoyeyu dvoyuridnoyu sestroyu Agnyeshkoyu dochkoyu Jozefa Mira prote podruzhzhya provelo dovge spilne zhittya narodilo i vihovala p yatero ditej troh hlopciv ta dvoh divchat ta j vidijshli u vichnist z nevelikim promizhkom chasu Feliks pomer 5 grudnya 1857 roku Agnyeshka v 1860 h rokah Feliks buv povnopravnim gospodarem cih mayetkiv azh do 1856 roku Same za jogo vladaryuvannya i bula zasnovana u 1842 roci nova koloniya Mirivka Chas zasnuvannya Mirivki pripadaye rivno na seredinu 146 richnogo avstrijskogo pravlinnya Vpershe zgaduyetsya Mirivka v dokumenti yakij datuyetsya 29 lipnya 1843 roku Fond 186 Opis 1 Odinicya zberigannya 1811 ark 1 u Lvivskomu derzhavnomu centralnomu arhivi Ukrayini v m Lvovi Nazivayetsya cya arhivna sprava Zhurnal obliku zemelnih dilyanok alfavitnij pokazhchik yih vlasnikiv ta opis mezh s Budki Zolochivskogo okrugu z pomitkoyu u verhnij chastini titulu Krajova zemelno podatkova komisiya m Lviv Budki v cej chas nalezhali do dominiyi Busk Za formoyu cej dokument viznachayetsya yak Protokol skladenij i pidpisanij v tomu chisli i predstavnikami gromadi Budok U cij zhe spravi mistitsya shematichna karta teritoriyi ark 4 na yakij u pravomu verhnomu kuti pivnichna storona na mezhi z Holoyivskimi zemlyami poznacheno poselennya Mirivka tochno na tij zhe teritoriyi de znahoditsya sogodnishnye selo Gryada Takim chinom mozhemo stverdzhuvati sho vzhe cherez rik pislya svogo zasnuvannya Mirivka znajshla svoye vidobrazhennya ne tilki v opisovih dokumentah ale j v kartografichnih Administrativno teritorialno z chasu svogo zasnuvannya Mirivka nalezhala do Budok azh do yih znishennya u 1944 roci V kadastrovih kartah zokrema za 1844 1897 1938 roki F 186 Op 6 Spr 94 95 94 Mirivka vidobrazhayetsya v mezhah sela Budki natomist na takih zhe kartah Neznanova yiyi nemaye Na titulah cih dokumentiv postijno zaznachayetsya Budki z miscevistyu Mirivka Na etapi zaselennya 1842 1860 roki u Mirivci bulo 12 osel stanom na 31 grudnya 1844 roku u nih prozhivalo 66 meshkanciv z yakih najbilshe 13 u domi 92 glava rodini Zagasajlo Timofij po 7 u 98 Graj Petro 99 Lepeh Teodor 105 Vasilik Anton po 6 u 100 Harko Danilo 102 Strizhevskij Toma 103 Pritula Teodor po 5 u 97 Shkaraban Maksim 101 Fedina Ivan 3 u 104 Politilo Ivan 2 u 106 Miskiv Mikola 1 u 107 Drozdovskij Ivan Na kinec 60 h rokiv 19 stolittya kilkist osel stanovila 15 tobto zbilshilas na 3 146 Shkaraban Oleksij brat Maksima 147 Chuba Pilip z Neznanova 149 139 Strizhevskij Stanislav sin Tomi 20 osel nalichuvalosya u Mirivci na kinec 70 h rokiv p yatom novozvedenim tut prisvoyili 156 Pritula Andrij sin Teodora 157 Pritula Maksim sin Teodora 158 Vasilik Yuhim sin Antona 174 Vojtovich Mikola cholovik Varvari Filyarovskoyi vdovi Zagasajla Pavla z 92 182 Fedina Ivan starshij molodshij zalishivsya gospodaryuvati u 101 Vsi zaznacheni vishe zhitla isnuvali i u 80 h rokah u cej period bula zvedena lishe odna sadiba 193 u yakij zameshkala sim ya Graya Pahomiya sina pervoposelencya Petra Stanom na 1 sichnya 1900 roku u Mirivci bulo vzhe 22 oseli u yakih prozhivalo 147 lyudej U drugij polovini 90 h rokiv zveli svoyi budinki 239 ta 240 vidpovidno molodi sim yi Strizhevskogo Mihajla sina Stanislava Yevstahiya i Lepeha Luki sina Petra z 100 U pershomu desyatilitti 20 stolittya na teritoriyi Mirivki zasnovano she tri sadibi 254 Pritula Ivan sin Gavrila 263 Smihuri Pritula Oleksij sin Gavrila i 272 Strizhevskij Severin sin Ivana na pochatku drugogo desyatilittya she odnu 222 Mihajlo Fedina Na kinec avstrijskogo periodu yih uzhe bulo 26 u yakih stanom na 31 grudnya 1918 roku shonajmenshe meshkalo 188 lyudej Takim chinom z chasu zasnuvannya do kincya avstrijskogo periodu 1918 kilkist osel u Mirivci zrosla bilsh yak udvichi a naselennya majzhe vtrichi U zaznacheni dati na odne pomeshkannya v serednomu pripadalo 5 7 1844 r 6 7 1900 r 7 2 1918 r zhiteliv Pershi 12 poselenciv Mirivki prijshli syudi z susidnih zemel 6 Neznanova Ivan Politilo Danilo Harko Timko Zagasajlo narodivsya na holoyivskih zemlyah Petro Graj Teodor Lepeh Maksim Shkaraban po 2 z Holoyeva Ivan Drozdovskij Ivan Fedina i Budok Mikola Miskiv Anton Vasilik 1 Teodor Pritula z Polonichnoyi i 1 Toma Strizhevskij skorish za vse z Yazenici polskoyi abo bezposeredno z Polshi U nastupni desyatilittya novopribulci zyati nevistki okremi rodini pohodili takozh v osnovnomu z cih sil ta blizkih do nih U rizni chasi selo nalezhalo to do Belzkogo knyazivstva to do Zolochivskogo cirkulu to do dominiyi Busk to do Kaminko Strumilovskogo povitu to do Sokalskogo rajonu to do Kam yanko Buzkogo to do Radehivskogo znovu do Kam yanko Buzkogo SimvolikaGerb U zelenomu poli stoyit zolotavij dub z zholudyami ta z korinnyam nad hvilyastoyu osnovoyu trichi peretyatoyu na sribni ta sini hvili U zolotij glavi chervone serce sprava livoruch vid glyadacha sinij hrest zliva sinij yakir Stilizovane zobrazhennya duba simvolizuye bagatstvo navkolishnih lisovih masiviv sered yakih viniklo poselennya micnist rodovogo korinnya gryadivchan yednist pokolin yih rozgaluzhenist parostki novogo zhittya zholudi a takozh vkazuye na miscevu istorichnu pam yatku stareznogo duba sho j nini stoyit u shidnij okolici sela za perekazami pid chas odnogo iz pohodiv na Galichinu pid nim vidpochivav Bogdan Hmelnickij Sini hvilyasti smugi simvolizuyut roztashuvannya sela na Golovnomu Yevropejskomu vododili misceve ozero Korchunok chislenni potoki u lisah sho vpadayut u richki yaki nesut svoyi vodi na shid u Chorne more na zahid u Baltijske a siri hvilyasti smugi vkazuyut na ninishnyu nazvu sela Gryada Hrest yakir ta serce ye simvolami Viri Nadiyi ta Lyubovi i vkazuyut na posvyatu miscevogo hramu vmchch Sofiyi yiyi dochok Viri Nadiyi Lyubovi ta svidchat pro visoku duhovnist meshkanciv sela Gerb zgidno z pravilami suchasnogo ukrayinskogo miscevogo gerbotvorennya vpisano u dekorativnij kartush uvinchanij zolotoyu silskoyu koronoyu z koloskiv yaka simvolizuye odvichnij potyag gryadivchan mirivchan do hliborobstva Pid shitom sinya strichka z zolotistim napisom GRYaDA 1842 sho vkazuye na rik zasnuvannya sela Prapor Prapor s Gryada kvadratne polotnishe vid drevka jde zelena vertikalna smuga zavshirshki v 1 3 storoni vilna chastina skladayetsya z dvoh rivnovelikih gorizontalnih smug zhovtoyi ta sinoyi na stiku smug gerb sela u kartushi ta z silskoyu koronoyu zavvishki v 2 3 storoni prapora Pam yatkiNa krayu Gryadi vpritul do kolishnogo klubu she j dosi stoyit stareznij dub z vipalenim duplom u nomu Stanom na vesnu 2010 roku vin mav ob yem 4 metri i 30 santimetriv Starozhili z pokolin pokolinnya rozpovidali sho koli timi miscyami prohodiv Bogdan Hmelnickij bilya cogo duba vin vidpochivav vzhe todi derevu bulo 100 rokiv Mozhlivo same zavdyaki cim perekazam derevo ne zrizali i po sogodni A ot u jogo rovesnikiv she dvoh dubiv yaki rosli nepodalik u storonu Chornogo lisu yak yihati do Neznanova dolya nevtishna v 40 50 rokah 20 stolittya v nih vipalili dupla i bidolashni za yakijs chas popadali Primitki Arhiv originalu za 9 veresnya 2016 Procitovano 10 lyutogo 2016 PosilannyaPogoda v seli Gryada 21 grudnya 2011 u Wayback Machine