Го Чунь

Го Чунь (*郭纯, 1370 —1444) — китайський художник, майстер ландшафтного живопису часів династії Мін.

Го Чунь
«Червона скеля»
Ім'я при народженні	Го Веньтун (郭文 通)
Народився	1370(1370) Юнцзі
Помер	1444(1444) Пекін
Підданство	Династія Мін
Діяльність	художник
Жанр	пейзаж
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився у 1370 році у повіті Юнцзі (провінція Чжецзян). Замолоду захопився малювання. Ставши відомим майстром перебрався спочатку до нанкіну, коли столиця ще знаходилася там, а згодом до нової імпераської столиці — Пекіну. Був придворним художником імператорів Юнле та Хунлі. І заснуванням Академії живопису увійшов до її складу. тут працював до самої смерті у 1444 році.

Творчість

Був майстром ландштафтного живопису. Уславився як продовжувач традиції «синьо—зеленого пейзажу» (цінлюй-шаньшуй 青绿 山水), що панував в офіційному мистецтві епохи Тан.

Найкращим твором Го Чуня залишається сувій «Цинлюй шаньшуй ту» («Гори і води в синьо—зелених тонах», 161х95, 3 см, шовк, туш, фарби). У ньому, поряд із впливом танського пейзажу, що виявляється у використанні «синьо—зеленої кольорової гамми» (цінлюй-шесе 青绿 设 色), вгадуються ознаки стилізації майстрів «південної» пейзажної школи (нань-цзун, в сучасній термінології «південний пейзажний напрямок», Наньфан-шаньшуй-хуапай), перш за все, Дун Юаня, що помітно в трактуваннях гірських ланцюгів на задньому плані. Го Чунь звернувся також до трактуванням ландшафту, яке притаманне «туманно—хмарному стилю» (юньу-яньай) у виконанні Ні Цзаня та інших пейзажистів епохи Юань, як показує композиція з валунів і дерев, що займає перший план в правій частині картини. Незважаючи на зазначений художній симбіоз, сувій Го Чуня справляє враження пейзажу, написаного з натури і зберігає ліричність й безпосередність настрою, що дозволяє вважати його автора не тільки прямим представником академічної школи, але також одним з видатних пейзажистів епохи Мін.

Джерела

• Barnhart R. Painters of the Great Ming. The Imperial Court and the School. Dallas, 1993