Ця стаття містить , але походження окремих тверджень через брак . (вересень 2022) |
Городи́ще — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 495 осіб.
село Городище | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район | Стрийський район |
Громада | Ходорівська міська громада |
Основні дані | |
Населення | 495 осіб |
Площа | 2,08 км² |
Густота населення | 237,98 осіб/км² |
Поштовий індекс | 81727 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°26′19″ пн. ш. 24°16′54″ сх. д. / 49.43861° пн. ш. 24.28167° сх. д.Координати: 49°26′19″ пн. ш. 24°16′54″ сх. д. / 49.43861° пн. ш. 24.28167° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 252 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 81750, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Ходорів, вул. Грушевського, 38 |
Карта | |
Городище | |
Городище | |
Мапа | |
Городище у Вікісховищі |
Розташування села та його географічні назви
Через село тече річка Рудка, права притока Боберки.
Село розташоване в долині на західному березі отиневицького ставу, за 7 км від Ходорова, біля залізниці. Його будівлі розташовані колом, залишаючи вільний простір у середині. Воно складається з трьох частин: на півдні, за залізницею знаходиться Голодівка, на сході — Кут, на заході — Гора. З північної сторони до села течуть дві річки: Ставчанка — з Чорного Острова та Боберка— з Городища Цетнарського.
На захід від села на горбі також є поля з назвою «До Гупалика». Гупаликом називався потік. За переказами на цьому місці колись стояло давньоруське місто Заграда, знищене монголо-татарами. Пізніше його жителі оселились у долині і таким чином виникло село Городище. Назва села Городище безсумнівно вказує на те, що тут колись знаходився літописний давньоруський «город». Легендарна назва «Заграда» може підказувати, що це могло бути прикордонне укріплене містечко на межі Звенигородського та Галицького князівств, які об'єдналися в єдине тільки у 1144 році. Через це городище проходив у той час другий великий шлях «з варяг у греки», записи про який збереглись у хроніках вікінгів.
Інша легенда каже, що село було назване Городищем Королівським тому, що в ньому колись стояв замок, де мешкав польський король. Стояв цей замок на тому місці, де тепер церква. Ця думка теж має в собі раціональне зерно, бо вказує місце розташування цього давнього укріплення (замку). Звичайно, жоден із польських королів тут не мешкав, а село стало називатись Королівським тому, що після захоплення Польщею Галичини всі князівські (або державні) володіння перейшли в руки польського короля.
Таким чином, більшість перших письмових згадок про села Львівщини датується після 1440 року, бо більш ранні документи згоріли під час пожежі львівського архіву того ж року.
Соціально-економічний розвиток села
Село згадується 4 квітня 1458 р.
У податковому реєстрі 1515 року зазначено, що від села Ґродзисько держава брала податок від 7,5 лану землі. Лан землі мав 30 моргів, морг становив 0,56 га. Отже, село вже тоді обробляло близько 120 га землі.
У господарському інвентарі 1644 року зазначено, що в селі було 11 сімей.
У січні 1649 році король надав це село разом із кількома іншими (в тому числі й селом Дзюрки) Войцехові Моравцеві і він володів ним як мінімум до 1665 року.
У 1687 році король Ян Соб'єський передав село панові Зигмундові Дамбському та його дружині Софії з Даниловичів, а в квітні 1693 році він же дозволив подружжю Дамбських передати свої права на село панові Олександру Цетнеру, власникові сусіднього Городища Цетнарського. У пізніші роки від родини Цетнерів село, як шлюбний посаг Францішки Центнер, перейшло до родини графів Жевуських.
Австрійська держава свого часу відібрала Городище у графа Жевуського, як державний маєток, на який він не мав повного права власності. Від держави село імовірно купив пан Ілярій Сем'яновський. Відомо, що в 1809 році він робив рівномірний поділ ґрунтів між селянами Городища. Кожне тягле господарство отримало по 10 моргів землі.
Податковий реєстр села 1820 року засвідчує, що в селі було 79 номерів (73 господарства). Панщини відробляли по 52 дні на рік, тобто по 1 дню на тиждень.
У 1839 році село вже було власністю Юзефа Забєльського.
Після скасування панщини в 1848 році посеред села було встановлено кам'яний хрест Свободи. На той час тут проживало 518 осіб греко-католицького населення.
У 1870-х роках у селі розгортався рух тверезості. Селяни почали читати газети і брошури. Особливою популяризацією преси і руху тверезості в селі займались Федір Стахів та Кіндрат Юськів. Щоб зменшити залежність від жидів-лихварів селяни заснували в Городищі свою позикову касу з капіталом 200 ринських золотих. З початку 1876 року селяни припинили ходити до корчми. Місцевий корчмар, який жив тут 30 років, 11 червня 1876 року мусив забратися з села.
У 1880 році сільський фільварок уже належав Алоїзію Бохенському і мав він 321 морг землі. Селянські землі становили тоді 973 морги.
Приблизно в 1928 році були розпродані фільваркові землі в селі і він сам припинив своє існування. З того часу одна з частин села отримала назву Парцеляція.
Згідно зі звітом читальні за 1938 рік тут нараховувалось 186 сімей (в тому числі 4 польських та 2 жидівських). Такими скупими цифрами можна окреслити розвиток села до початку II світової війни.
Церква
На околиці Городища знаходиться дерев'яна церква 1898 року.
Вже в податковому реєстрі 1578 року зазначено, що в селі був свій священик. З акту церковної візитації 25 січня 1743 року відомо, що в селі була нова церква св. Покрови, збудована за згодою власника села графа Міхала Юзефа Жевуського. Парохом у селі на той час був о. Петро Дебелий, поставлений тут на посаду у 1715 році з дозволу Констанції Думаневської (або Гонсєвської), дружини Цетнера.
У 1794 році сільська церква згоріла. Цілком можливо, що після цього нова тимчасова церква була перенесена на нове місце. Перед теперішньою церквою стоїть кам'яний хрест із написом про те, що він встановлений стараннями війта Йосипа Балука на місці старої церкви у 1894 року.
У 1890 році громада закінчила будівництво нової дерев'яної церкви з різаних ялиць, яка стоїть дотепер на кам'яному фундаменті. Будівництво було розпочате, очевидно, ще 1896 року, бо ця дата є над входом до церкви.
У 1906 р. у прощі до Палестини разом із митрополитом А. Шептицьким брали участь четверо господарів з Городища: Гамкало Йосип (вуличне прізвисько Корецький), Гамкало Йосафат, Гулей Йосафат та Чад Григорій.
У 1928 році в селі була духовна місія і тоді під церквою був закопаний високий дубовий хрест. Другий такий хрест біля нього був встановлений у 1986 році з нагоди 100-річчя церкви. Одночасно був встановлений і хрест в честь 1000-ліття хрещення Русі-України, на якому помилково замість цифр «988-1988» були вирізані цифри «988-1986».
До 1941 року парохом у селі був о. Зигмунд Слиж. У роки німецької окупації влада наказала для військових потреб здати церковні дзвони. Церковний комітет вирішив таємно закопати дзвони, а німцям здали два старі дзвони та один шкільний. У 1950-х роках дзвони були відкопані і встановлені на дзвіниці.
Від грудня 1944 року до квітня 1949 року парохом був о. Роман Чайковський, який проводив у селі велику виховну роботу. З 1950 р. 39 років парохом був о. Михайло Білинський, 1918 р. н. Він помер 21.9.1989 року і похований зліва від церкви. На початку 1990-х років у селі відбулися збори парафіян, на яких було прийняте рішення про вихід із підпорядкування РПЦ та перехід до УГКЦ.
Культурно-освітнє і політичне життя в селі
25 серпня 1902 року з Городища до намісництва була послана заява 11 осіб про намір заснувати в селі читальню «Просвіти». 4 жовтня відбулось її відкриття. При ній тоді працював осередок спортивного товариства «Січ», яке було засноване в селі на початку серпня 1910 року. Ініціатором його заснування в Городищі, Чорному Острові, Бородчицях та Руді був студент філософії Григорій Микитей.
У підрозділах УСС в роки першої світової війни воювали Йосип Миколайович Балук, Володимир Львович Гамкало, Микола Йосипович Гамкало, Іван Йосафатович Микитей (у І полку УСС) та Андрій Кіндратович Юзьків.
У 1927 році або раніше в Городищі був створений осередок спортивного товариства «Сокіл». У товаристві було 72 члени. Оскільки воно також виконувало функції добровільної протипожежної команди, то мало 3 відер, 2 драбини, 4 гаки, 5 душениць та сигнальну сурму.
У вересні 1930 року поляки провели в Галичині «пацифікацію» («умиротворення»), тобто каральну акцію, метою якої було нанесення удару по культурному житті українців та національній свідомості людей. Акція супроводжувалась жорстоким побиттям селян, грабежем продуктів харчування. Треба визнати, що вчителі-поляки Мацей та Ванда Самітовські стали тоді на захист своїх односельчан і в Городищі не було таких звірячих знущань, як у деяких інших селах.
Мабуть ще до «пацифікації» в селі виник осередок ОУН. У різний час її членами були Василь Миколайович Балук, 1910 р.н., Іван Захарович Балук, 1910 р.н., Микола Теофілович Гулей, 1903 р.н., Дмитро Кипріянович Лушпак, 1912 р.н., Микола Кипріянович Пухаль, 1909 р.н., Степан Олексійович Корпан, 1908 р.н., Григорій Ярославович Гамкало, 1918 р.н. та Нестор Романович Пухаль, 1914 р.н. Всіх їх за політичну діяльність (вивішування українських прапорів, поширювання листівок антидержавного змісту і ін.) переслідувала поліція і кидала до тюрем.
У «Нарисі історії ОУН» Петра Мірчука зазначено, що 25 березня 1933 року в Бережанах були засуджені за належність до ОУН та участь у саботажних акціях Григорій, Василь та Степан Балуки, Дмитро Умлянт та Микола Пухаль. Всі отримали по 2 роки ув'язнення, але відбувати його мав лише останній. Там також зазначено, що в Городищі був заарештований у жовтні 1933 року студент-теолог Іван Балук.
У 1938 році в Городище надходили 4 українські часописи. У селі діяли осередки товариств «Союз українок» та «Сільський господар», антиалкогольного товариства «Відродження». Читальня нараховувала 115 членів, а її бібліотека — 278 книг. Керівники читальні стояли на яскраво виражених націоналістичних позиціях.
Школа
27 січня 1887 року шкільна рада вирішила, що в Городищі від 1 вересня цього року має розпочати роботу філіальна школа. Вчитель у ній повинен був отримувати за рік 250 ринських золотих.
У селі впродовж якогось часу вчителював відомий музикант та організатор шкільних хорів і оркестрів Фелікс Дзєнцьоловський та вчителька-українка Бричівна.
Школа була розміщена у валькованій хаті, яка стояла окремо на площі. Кімната для занять була тісною і мала розміри всього 5,3 х 5,3 х 2,3 метра. На початку XX ст. школа була визнана аварійною і вже у березні 1904 року крайова шкільна рада дала дозвіл на будівництво нової школи, будинок якої дотепер вірно служить сільським школярам. Відкриття нової школи відбулось 1 вересня 1912 року.
Мало вивчена історія школи у воєнні та повоєнні роки. Відомо, що в 1949 році у 7 класі навчалося 39 учнів, а за період від 1.9.1958 до 1.9.1990 року через школу пройшли 420 учнів.
У 1973 році школа була перетворена на початкову. Неповна середня школа була відновлена в селі 1 вересня 1991 року.
Життя Городища у воєнні- та післявоєнні роки
За роки другої світової війни на фронтах у Червоній армії загинули 17 мешканців Городища, а в боях з енкаведистами або від їхніх куль — 48 жителів села.
Після ліквідації основних сил УПА та організованого збройного підпілля в Галичині була розпочата масова колективізація. В Городищі восени 1948 року був заснований колгосп «Червоне поле». Сільський колгосп був об'єднаний з отиневицьким, а згодом був включений до складу радгоспу «Ходорівський». У 1975 році після 7 років підготовчих робіт село було газифіковане.
Деякі штрихи з життя села за останні десятиліття
У 1990 році в селі був створений осередок Руху. Головою його був М. Й. Гулей. У селі завирувало культурне та громадське життя. Був урочисто відновлений хрест Свободи, який на переломі 1950-60-х років було зруйновано у процесі антирелігійної кампанії. Відновлений був тільки 1990 року.
На початку червня 1989 році на сході села був обраний комітет для спорудження в Городищі пам'ятника Т. Шевченку. Його відкриття відбулося 11 серпня 1991 року.
У 1994 році на цвинтарі було збудовано меморіал жертвам більшовизму, який складається з двох стел та високого (до 6 м) металевого хреста.
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460338, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстрований 321 виборець, явка 63,55 %, найбільше голосів віддано за «Європейську Солідарність» — 24,02 %, за «Слугу народу» — 20,10 %, за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 14,71 %. В (одномандатному окрузі) найбільше голосів отримав Андрій Кіт (самовисування) — 55,88 %, за Андрія Гергерта (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 20,59 %, за Володимира Наконечного (Слуга народу) — 8,82 %.
Відомі люди
- Гамкало Григорій — провідник Городоцької (Львівської) округи ОУН, окружний референт пропаганди.
- Микитей Григорій Йосипович (1888—1945) — член керівництва львівської «Просвіти», редактор газети «Стрілець», у 1919—1920 роках — посол УНР в Югославії, у 1920—1923 роках — член еміграційного уряду ЗУНР у Відні.
- Гулей-Калинець Єфросинія Теофілівна (1913—1990) — мати Ігоря Калинця, відомого українського поета, одного з когорти «шістдесятників».
- Гулей Андрій Теофілійович (1919—1941) — студент філософії Львівського університету, закатований нквдистами в тюрмі на Лонцького, Львів
- Гамкало Іван Дмитрович — народний артист України, відомий диригент, професор.
- (06.03.1960) — український журналіст, письменник. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка. З 1986 р. працює у газеті «Рідний край» (Сторожинецький район Чернівецької області). Нині головний редактор цього видання. Його вірші та новели друкувалися у журналах «Дзвін», «Кур'єр Кривбасу», «Буковинський журнал», а також вийшли в антологіях: «Квіти в темній кімнаті» (Київ), «Приватна колекція» (Львів). Автор книг: «Чорний острів», «І день гукає молодий». Член Національної спілки журналістів України.
Примітки
- . Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- . Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2020.
- Петро Шкраб’юк. Попід Золоті Ворота: шість елегій про родину Калинців. — Львів: Сполом, 2018. — 528 с.
- . Гал-інфо. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
Джерела
- Василь Лаба. Історія села Городище Королівське від найдавніших часів до 1939 року. Львів, 1997.
- Василь Лаба. Штрихи до історії села Городище у 1939—1997 роках. Львів, 2001.
Посилання
- Погода в селі Городище [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ходорівська громада [ 23 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Децентралізація-нова громада [ 23 липня 2021 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya okremih tverdzhen zalishayetsya nezrozumilim cherez brak vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki veresen 2022 Gorodi she selo v Ukrayini u Strijskomu rajoni Lvivskoyi oblasti Naselennya stanovit 495 osib selo GorodisheKrayina UkrayinaOblast Lvivska oblastRajon Strijskij rajonGromada Hodorivska miska gromadaOsnovni daniNaselennya 495 osibPlosha 2 08 km Gustota naselennya 237 98 osib km Poshtovij indeks 81727Geografichni daniGeografichni koordinati 49 26 19 pn sh 24 16 54 sh d 49 43861 pn sh 24 28167 sh d 49 43861 24 28167 Koordinati 49 26 19 pn sh 24 16 54 sh d 49 43861 pn sh 24 28167 sh d 49 43861 24 28167Serednya visota nad rivnem morya 252 mMisceva vladaAdresa radi 81750 Lvivska obl Strijskij r n m Hodoriv vul Grushevskogo 38KartaGorodisheGorodisheMapa Gorodishe u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Gorodishe Roztashuvannya sela ta jogo geografichni nazviCherez selo teche richka Rudka prava pritoka Boberki Selo roztashovane v dolini na zahidnomu berezi otinevickogo stavu za 7 km vid Hodorova bilya zaliznici Jogo budivli roztashovani kolom zalishayuchi vilnij prostir u seredini Vono skladayetsya z troh chastin na pivdni za zalizniceyu znahoditsya Golodivka na shodi Kut na zahodi Gora Z pivnichnoyi storoni do sela techut dvi richki Stavchanka z Chornogo Ostrova ta Boberka z Gorodisha Cetnarskogo Na zahid vid sela na gorbi takozh ye polya z nazvoyu Do Gupalika Gupalikom nazivavsya potik Za perekazami na comu misci kolis stoyalo davnoruske misto Zagrada znishene mongolo tatarami Piznishe jogo zhiteli oselilis u dolini i takim chinom viniklo selo Gorodishe Nazva sela Gorodishe bezsumnivno vkazuye na te sho tut kolis znahodivsya litopisnij davnoruskij gorod Legendarna nazva Zagrada mozhe pidkazuvati sho ce moglo buti prikordonne ukriplene mistechko na mezhi Zvenigorodskogo ta Galickogo knyazivstv yaki ob yednalisya v yedine tilki u 1144 roci Cherez ce gorodishe prohodiv u toj chas drugij velikij shlyah z varyag u greki zapisi pro yakij zbereglis u hronikah vikingiv Insha legenda kazhe sho selo bulo nazvane Gorodishem Korolivskim tomu sho v nomu kolis stoyav zamok de meshkav polskij korol Stoyav cej zamok na tomu misci de teper cerkva Cya dumka tezh maye v sobi racionalne zerno bo vkazuye misce roztashuvannya cogo davnogo ukriplennya zamku Zvichajno zhoden iz polskih koroliv tut ne meshkav a selo stalo nazivatis Korolivskim tomu sho pislya zahoplennya Polsheyu Galichini vsi knyazivski abo derzhavni volodinnya perejshli v ruki polskogo korolya Takim chinom bilshist pershih pismovih zgadok pro sela Lvivshini datuyetsya pislya 1440 roku bo bilsh ranni dokumenti zgorili pid chas pozhezhi lvivskogo arhivu togo zh roku Socialno ekonomichnij rozvitok selaSelo zgaduyetsya 4 kvitnya 1458 r U podatkovomu reyestri 1515 roku zaznacheno sho vid sela Grodzisko derzhava brala podatok vid 7 5 lanu zemli Lan zemli mav 30 morgiv morg stanoviv 0 56 ga Otzhe selo vzhe todi obroblyalo blizko 120 ga zemli U gospodarskomu inventari 1644 roku zaznacheno sho v seli bulo 11 simej U sichni 1649 roci korol nadav ce selo razom iz kilkoma inshimi v tomu chisli j selom Dzyurki Vojcehovi Moravcevi i vin volodiv nim yak minimum do 1665 roku U 1687 roci korol Yan Sob yeskij peredav selo panovi Zigmundovi Dambskomu ta jogo druzhini Sofiyi z Danilovichiv a v kvitni 1693 roci vin zhe dozvoliv podruzhzhyu Dambskih peredati svoyi prava na selo panovi Oleksandru Cetneru vlasnikovi susidnogo Gorodisha Cetnarskogo U piznishi roki vid rodini Cetneriv selo yak shlyubnij posag Francishki Centner perejshlo do rodini grafiv Zhevuskih Avstrijska derzhava svogo chasu vidibrala Gorodishe u grafa Zhevuskogo yak derzhavnij mayetok na yakij vin ne mav povnogo prava vlasnosti Vid derzhavi selo imovirno kupiv pan Ilyarij Sem yanovskij Vidomo sho v 1809 roci vin robiv rivnomirnij podil gruntiv mizh selyanami Gorodisha Kozhne tyagle gospodarstvo otrimalo po 10 morgiv zemli Podatkovij reyestr sela 1820 roku zasvidchuye sho v seli bulo 79 nomeriv 73 gospodarstva Panshini vidroblyali po 52 dni na rik tobto po 1 dnyu na tizhden U 1839 roci selo vzhe bulo vlasnistyu Yuzefa Zabyelskogo Pislya skasuvannya panshini v 1848 roci posered sela bulo vstanovleno kam yanij hrest Svobodi Na toj chas tut prozhivalo 518 osib greko katolickogo naselennya U 1870 h rokah u seli rozgortavsya ruh tverezosti Selyani pochali chitati gazeti i broshuri Osoblivoyu populyarizaciyeyu presi i ruhu tverezosti v seli zajmalis Fedir Stahiv ta Kindrat Yuskiv Shob zmenshiti zalezhnist vid zhidiv lihvariv selyani zasnuvali v Gorodishi svoyu pozikovu kasu z kapitalom 200 rinskih zolotih Z pochatku 1876 roku selyani pripinili hoditi do korchmi Miscevij korchmar yakij zhiv tut 30 rokiv 11 chervnya 1876 roku musiv zabratisya z sela U 1880 roci silskij filvarok uzhe nalezhav Aloyiziyu Bohenskomu i mav vin 321 morg zemli Selyanski zemli stanovili todi 973 morgi Priblizno v 1928 roci buli rozprodani filvarkovi zemli v seli i vin sam pripiniv svoye isnuvannya Z togo chasu odna z chastin sela otrimala nazvu Parcelyaciya Zgidno zi zvitom chitalni za 1938 rik tut narahovuvalos 186 simej v tomu chisli 4 polskih ta 2 zhidivskih Takimi skupimi ciframi mozhna okresliti rozvitok sela do pochatku II svitovoyi vijni CerkvaNa okolici Gorodisha znahoditsya derev yana cerkva 1898 roku Vzhe v podatkovomu reyestri 1578 roku zaznacheno sho v seli buv svij svyashenik Z aktu cerkovnoyi vizitaciyi 25 sichnya 1743 roku vidomo sho v seli bula nova cerkva sv Pokrovi zbudovana za zgodoyu vlasnika sela grafa Mihala Yuzefa Zhevuskogo Parohom u seli na toj chas buv o Petro Debelij postavlenij tut na posadu u 1715 roci z dozvolu Konstanciyi Dumanevskoyi abo Gonsyevskoyi druzhini Cetnera U 1794 roci silska cerkva zgorila Cilkom mozhlivo sho pislya cogo nova timchasova cerkva bula perenesena na nove misce Pered teperishnoyu cerkvoyu stoyit kam yanij hrest iz napisom pro te sho vin vstanovlenij starannyami vijta Josipa Baluka na misci staroyi cerkvi u 1894 roku U 1890 roci gromada zakinchila budivnictvo novoyi derev yanoyi cerkvi z rizanih yalic yaka stoyit doteper na kam yanomu fundamenti Budivnictvo bulo rozpochate ochevidno she 1896 roku bo cya data ye nad vhodom do cerkvi U 1906 r u proshi do Palestini razom iz mitropolitom A Sheptickim brali uchast chetvero gospodariv z Gorodisha Gamkalo Josip vulichne prizvisko Koreckij Gamkalo Josafat Gulej Josafat ta Chad Grigorij U 1928 roci v seli bula duhovna misiya i todi pid cerkvoyu buv zakopanij visokij dubovij hrest Drugij takij hrest bilya nogo buv vstanovlenij u 1986 roci z nagodi 100 richchya cerkvi Odnochasno buv vstanovlenij i hrest v chest 1000 littya hreshennya Rusi Ukrayini na yakomu pomilkovo zamist cifr 988 1988 buli virizani cifri 988 1986 Do 1941 roku parohom u seli buv o Zigmund Slizh U roki nimeckoyi okupaciyi vlada nakazala dlya vijskovih potreb zdati cerkovni dzvoni Cerkovnij komitet virishiv tayemno zakopati dzvoni a nimcyam zdali dva stari dzvoni ta odin shkilnij U 1950 h rokah dzvoni buli vidkopani i vstanovleni na dzvinici Vid grudnya 1944 roku do kvitnya 1949 roku parohom buv o Roman Chajkovskij yakij provodiv u seli veliku vihovnu robotu Z 1950 r 39 rokiv parohom buv o Mihajlo Bilinskij 1918 r n Vin pomer 21 9 1989 roku i pohovanij zliva vid cerkvi Na pochatku 1990 h rokiv u seli vidbulisya zbori parafiyan na yakih bulo prijnyate rishennya pro vihid iz pidporyadkuvannya RPC ta perehid do UGKC Kulturno osvitnye i politichne zhittya v seli25 serpnya 1902 roku z Gorodisha do namisnictva bula poslana zayava 11 osib pro namir zasnuvati v seli chitalnyu Prosviti 4 zhovtnya vidbulos yiyi vidkrittya Pri nij todi pracyuvav oseredok sportivnogo tovaristva Sich yake bulo zasnovane v seli na pochatku serpnya 1910 roku Iniciatorom jogo zasnuvannya v Gorodishi Chornomu Ostrovi Borodchicyah ta Rudi buv student filosofiyi Grigorij Mikitej U pidrozdilah USS v roki pershoyi svitovoyi vijni voyuvali Josip Mikolajovich Baluk Volodimir Lvovich Gamkalo Mikola Josipovich Gamkalo Ivan Josafatovich Mikitej u I polku USS ta Andrij Kindratovich Yuzkiv U 1927 roci abo ranishe v Gorodishi buv stvorenij oseredok sportivnogo tovaristva Sokil U tovaristvi bulo 72 chleni Oskilki vono takozh vikonuvalo funkciyi dobrovilnoyi protipozhezhnoyi komandi to malo 3 vider 2 drabini 4 gaki 5 dushenic ta signalnu surmu U veresni 1930 roku polyaki proveli v Galichini pacifikaciyu umirotvorennya tobto karalnu akciyu metoyu yakoyi bulo nanesennya udaru po kulturnomu zhitti ukrayinciv ta nacionalnij svidomosti lyudej Akciya suprovodzhuvalas zhorstokim pobittyam selyan grabezhem produktiv harchuvannya Treba viznati sho vchiteli polyaki Macej ta Vanda Samitovski stali todi na zahist svoyih odnoselchan i v Gorodishi ne bulo takih zviryachih znushan yak u deyakih inshih selah Mabut she do pacifikaciyi v seli vinik oseredok OUN U riznij chas yiyi chlenami buli Vasil Mikolajovich Baluk 1910 r n Ivan Zaharovich Baluk 1910 r n Mikola Teofilovich Gulej 1903 r n Dmitro Kipriyanovich Lushpak 1912 r n Mikola Kipriyanovich Puhal 1909 r n Stepan Oleksijovich Korpan 1908 r n Grigorij Yaroslavovich Gamkalo 1918 r n ta Nestor Romanovich Puhal 1914 r n Vsih yih za politichnu diyalnist vivishuvannya ukrayinskih praporiv poshiryuvannya listivok antiderzhavnogo zmistu i in peresliduvala policiya i kidala do tyurem U Narisi istoriyi OUN Petra Mirchuka zaznacheno sho 25 bereznya 1933 roku v Berezhanah buli zasudzheni za nalezhnist do OUN ta uchast u sabotazhnih akciyah Grigorij Vasil ta Stepan Baluki Dmitro Umlyant ta Mikola Puhal Vsi otrimali po 2 roki uv yaznennya ale vidbuvati jogo mav lishe ostannij Tam takozh zaznacheno sho v Gorodishi buv zaareshtovanij u zhovtni 1933 roku student teolog Ivan Baluk U 1938 roci v Gorodishe nadhodili 4 ukrayinski chasopisi U seli diyali oseredki tovaristv Soyuz ukrayinok ta Silskij gospodar antialkogolnogo tovaristva Vidrodzhennya Chitalnya narahovuvala 115 chleniv a yiyi biblioteka 278 knig Kerivniki chitalni stoyali na yaskravo virazhenih nacionalistichnih poziciyah Shkola27 sichnya 1887 roku shkilna rada virishila sho v Gorodishi vid 1 veresnya cogo roku maye rozpochati robotu filialna shkola Vchitel u nij povinen buv otrimuvati za rik 250 rinskih zolotih U seli vprodovzh yakogos chasu vchitelyuvav vidomij muzikant ta organizator shkilnih horiv i orkestriv Feliks Dzyencolovskij ta vchitelka ukrayinka Brichivna Shkola bula rozmishena u valkovanij hati yaka stoyala okremo na ploshi Kimnata dlya zanyat bula tisnoyu i mala rozmiri vsogo 5 3 h 5 3 h 2 3 metra Na pochatku XX st shkola bula viznana avarijnoyu i vzhe u berezni 1904 roku krajova shkilna rada dala dozvil na budivnictvo novoyi shkoli budinok yakoyi doteper virno sluzhit silskim shkolyaram Vidkrittya novoyi shkoli vidbulos 1 veresnya 1912 roku Malo vivchena istoriya shkoli u voyenni ta povoyenni roki Vidomo sho v 1949 roci u 7 klasi navchalosya 39 uchniv a za period vid 1 9 1958 do 1 9 1990 roku cherez shkolu projshli 420 uchniv U 1973 roci shkola bula peretvorena na pochatkovu Nepovna serednya shkola bula vidnovlena v seli 1 veresnya 1991 roku Zhittya Gorodisha u voyenni ta pislyavoyenni rokiZa roki drugoyi svitovoyi vijni na frontah u Chervonij armiyi zaginuli 17 meshkanciv Gorodisha a v boyah z enkavedistami abo vid yihnih kul 48 zhiteliv sela Pislya likvidaciyi osnovnih sil UPA ta organizovanogo zbrojnogo pidpillya v Galichini bula rozpochata masova kolektivizaciya V Gorodishi voseni 1948 roku buv zasnovanij kolgosp Chervone pole Silskij kolgosp buv ob yednanij z otinevickim a zgodom buv vklyuchenij do skladu radgospu Hodorivskij U 1975 roci pislya 7 rokiv pidgotovchih robit selo bulo gazifikovane Deyaki shtrihi z zhittya sela za ostanni desyatilittyaU 1990 roci v seli buv stvorenij oseredok Ruhu Golovoyu jogo buv M J Gulej U seli zaviruvalo kulturne ta gromadske zhittya Buv urochisto vidnovlenij hrest Svobodi yakij na perelomi 1950 60 h rokiv bulo zrujnovano u procesi antireligijnoyi kampaniyi Vidnovlenij buv tilki 1990 roku Na pochatku chervnya 1989 roci na shodi sela buv obranij komitet dlya sporudzhennya v Gorodishi pam yatnika T Shevchenku Jogo vidkrittya vidbulosya 11 serpnya 1991 roku U 1994 roci na cvintari bulo zbudovano memorial zhertvam bilshovizmu yakij skladayetsya z dvoh stel ta visokogo do 6 m metalevogo hresta PolitikaParlamentski vibori 2019 Na pozachergovih parlamentskih viborah 2019 roku u seli funkcionuvala okrema viborcha dilnicya 460338 roztashovana u primishenni shkoli Rezultatizareyestrovanij 321 viborec yavka 63 55 najbilshe golosiv viddano za Yevropejsku Solidarnist 24 02 za Slugu narodu 20 10 za Vseukrayinske ob yednannya Svoboda 14 71 V odnomandatnomu okruzi najbilshe golosiv otrimav Andrij Kit samovisuvannya 55 88 za Andriya Gergerta Vseukrayinske ob yednannya Svoboda 20 59 za Volodimira Nakonechnogo Sluga narodu 8 82 Vidomi lyudiGamkalo Grigorij providnik Gorodockoyi Lvivskoyi okrugi OUN okruzhnij referent propagandi Mikitej Grigorij Josipovich 1888 1945 chlen kerivnictva lvivskoyi Prosviti redaktor gazeti Strilec u 1919 1920 rokah posol UNR v Yugoslaviyi u 1920 1923 rokah chlen emigracijnogo uryadu ZUNR u Vidni Gulej Kalinec Yefrosiniya Teofilivna 1913 1990 mati Igorya Kalincya vidomogo ukrayinskogo poeta odnogo z kogorti shistdesyatnikiv Gulej Andrij Teofilijovich 1919 1941 student filosofiyi Lvivskogo universitetu zakatovanij nkvdistami v tyurmi na Lonckogo Lviv Gamkalo Ivan Dmitrovich narodnij artist Ukrayini vidomij dirigent profesor 06 03 1960 ukrayinskij zhurnalist pismennik Zakinchiv fakultet zhurnalistiki Lvivskogo derzhavnogo universitetu im Ivana Franka Z 1986 r pracyuye u gazeti Ridnij kraj Storozhineckij rajon Cherniveckoyi oblasti Nini golovnij redaktor cogo vidannya Jogo virshi ta noveli drukuvalisya u zhurnalah Dzvin Kur yer Krivbasu Bukovinskij zhurnal a takozh vijshli v antologiyah Kviti v temnij kimnati Kiyiv Privatna kolekciya Lviv Avtor knig Chornij ostriv I den gukaye molodij Chlen Nacionalnoyi spilki zhurnalistiv Ukrayini Primitki Arhiv originalu za 9 veresnya 2016 Procitovano 8 lyutogo 2016 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2021 Procitovano 24 lipnya 2021 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2021 Procitovano 29 bereznya 2020 Arhiv originalu za 25 kvitnya 2021 Procitovano 29 bereznya 2020 Petro Shkrab yuk Popid Zoloti Vorota shist elegij pro rodinu Kalinciv Lviv Spolom 2018 528 s Gal info Arhiv originalu za 12 serpnya 2016 Procitovano 11 serpnya 2016 DzherelaVasil Laba Istoriya sela Gorodishe Korolivske vid najdavnishih chasiv do 1939 roku Lviv 1997 Vasil Laba Shtrihi do istoriyi sela Gorodishe u 1939 1997 rokah Lviv 2001 PosilannyaPogoda v seli Gorodishe 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Hodorivska gromada 23 chervnya 2021 u Wayback Machine Decentralizaciya nova gromada 23 lipnya 2021 u Wayback Machine