Гончаренко Микола Купріянович

Микола Купріянович Гончаренко (*13 листопада 1918(19181113), Полонне — †6 листопада 1943) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир САУ 1894-го самохідного артилерійського полку, 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ї танкової армії 1-го Українського фронту, молодший лейтенант.

Микола Купріянович Гончаренко
Народження	13 листопада 1918(1918-11-13) Полонне, Хмельницька область, УРСР
Смерть	6 листопада 1943(1943-11-06) (24 роки) Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Роки служби	1939 — 1943
Звання	молодший лейтенант
Командування	САУ 1894-го самохідного артилерійського полку, 7-го гвардійського танкового корпусу
Війни / битви	Радянсько-німецька війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончаренко.

Біографія

Народився 13 листопада 1918 року в селищі Полонне, нині місто Хмельницької області, в сім'ї селянина. Українець. Закінчив 9 класів. Працював у колгоспі.

У Радянській Армії з 1939 року.

Учасник Німецько-радянської війни з червня 1941. У 1943 закінчив Київське артилерійське училище. Командир САУ 1894-го самохідного артилерійського полку, молодший лейтенант Гончаренко 5 листопада 1943 брав участь у визволенні Києва, при цьому знищив 5 танків противника. У ніч на 6 листопада 1943, діючи в засідці, підпалив ще 6 німецьких танків. У ході відбиття чергової контратаки противника, поранений командир, продовжуючи вести вогонь з палаючої машини, загинув. Похований на полі бою. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року молодшому лейтенанту Гончаренку Миколі Купріяновичу присвоєно звання Героя Радянського Союз, посмертно.

Нагороди

Микола Купріянович був нагороджений:

• медаллю «Золота Зірка»;
• орденом Леніна;
• орденом Вітчизняної війни I ступеня.

Посилання

• Гончаренко Микола Купріянович^{[недоступне посилання з липня 2019]}(рос.)