Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Григорій Іванович Голиков (рос. Григорий Иванович Голиков; 2 лютого 1914, Нове Грязне — 1993) — Герой Радянського Союзу (1944), у роки німецько-радянської війни командир 2-го стрілецького батальйону 86-го стрілецького полку 180-ї Київської стрілецької дивізії 33-го стрілецького корпусу 27-ї армії 2-го Українського фронту, старший лейтенант.
| Григорій Іванович Голиков | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Григорий Иванович Голиков | |||||||||||
 | |||||||||||
| Народження | 2 лютого 1914 Нове Грязне | ||||||||||
| Смерть | 1993 Київ, Україна | ||||||||||
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище | ||||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||||
| Освіта | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського | ||||||||||
| Роки служби | 1941–1970 | ||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||
| Звання |  Полковник | ||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
 Голиков Григорій Іванович у Вікісховищі | |||||||||||
Біографія
Народився 2 лютого 1914 року в селі Новому Грязному (нині Сосновського району Тамбовської області) в сім'ї селянина. Росіянин. Закінчив сільську школу. У 1930–1941 роках працював на заводі «Червоний цегельник» Слуцького району Ленінградської області, де пройшов шлях від землекопа до начальника електроцеху. Закінчив 5 курсів Ленінградського заочного інституту металопромисловості. Член ВКП (б) з 1940 року.
У Червону Армію призваний 28 червня 1941 року Слуцьким районним військкоматом Ленінградської області. У діючій армії з липня 1941 року. Воював на Ленінградському і Волховському фронтах. У 1942 році закінчив курси молодших лейтенантів. Знову в діючій армії з 13 січня 1943 року, воював на Воронезькому фронті (з 20 жовтня 1943 року — 1-й Український фронт). Був командиром взводу і старшим ад'ютантом.
У січні 1943 року старший ад'ютант батальйону 86-го стрілецького полку (180-та стрілецька дивізія, 69-а армія, Воронезький фронт) лейтенант Г. І. Голиков в бою за станцію Пасєково особисто керував підрозділами на лівому фланзі наступаючого батальйону, забезпечив прорив оборони противника і заняття станції. Особисто знищив п'ять солдатів і одного офіцера противника. Під час бою за село Копанки і хутір Бещій в критичний момент бою організував в тилу дві резервні групи з 15 осіб, своєчасно ввів їх в бій і відбив контратаку противника. При цьому особисто знищив до 10 солдатів і офіцерів противника. Групою взяті в полон 35 солдатів і 2 офіцери противника.
Наказом командувача 69-ю армією № 03/н від 25 лютого 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому доблесть і мужність, лейтенант Г. І. Голиков був нагороджений орденом Червоної Зірки.
Брав участь в Бєлгородсько-Харківській наступальній операції, а з кінця вересня 1943 року — в боях з розширення Букринського плацдарму. У 1944 році брав участь в Корсунь-Шевченківській операції (формування внутрішнього фронту оточення і знищення оточеного угруповання). В ході Умансько-Ботошанської операції старший лейтенант Г. І. Голіков прийняв командування батальйоном (командир батальйону був поранений). На долю батальйону випали важкі бої з прориву укріпленої оборони противника, відвоювання Умані, форсування Південного Бугу та Дністра. Бої проходили в умовах весняного бездоріжжя і погану погоду, що виключало можливість підтримки бойових дій радянських військ авіацією. Батальйон Г. І. Голикова з честю виконав поставлені командуванням бойові завдання по захопленню та утриманню плацдарму, забезпеченню переправи інших підрозділів полку.
7 березня 1944 року в боях за село Полковниче 2-й стрілецький батальйон зустрів сильний вогневий опір ворога за підтримки великої кількості танків і фердинандів, в цьому бою був важко поранений командир батальйону. Тоді старший лейтенант Голиков взяв командування на себе, і вміло організував відбиття контратак противника. В боях за село Оситну Новомиргородського району Кіровоградської області старший лейтенант Голіков також проявив мужність і відвагу. У цьому бою ворог зробив дві контратаки, прагнучи зупинити радянські наступаючі частини. Але батальйон Голикова рішучим штурмом збив ворога і перейшов на переслідування і в ніч з 12 на 13 березня 1944 року форсував водний рубіж Південного Бугу, не маючи при цьому втрат ні в живій силі, ні в матеріальній частині. В бою під селом Оситної ворог втратив до 150 вбитих солдатів і офіцерів, до 250 автомашин, 4 танки, 2 самохідні гармати і багато іншого військового майна.
У наступних боях старший лейтенант Голиков також проявив мужність, відвагу і героїзм. Противник, прагнучи зупинити наступ радянських військ і утримати правий берег Дністера, чинив сильний вогневий супротив за підтримки великої кількості авіації. В ніч з 17 на 18 березня 1944 року батальйон старшого лейтенанта Голикова першим з полку форсував річку Дністер в районі міста Могилів-Подільського Вінницької області, захопив плацдарм на правому березі і забезпечив переправу полку.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, старшому лейтенанту Голикову Григорію Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4387).
Надалі брав участь в боях по відвоюванню Правобережної України, звільненню Румунії, Угорщини. За роки війни був тричі поранений, контужений.
У 1945 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу (КУОС), в 1946 році — Київський політехнічний інститут. У 1954–1970 роках — старший викладач Київського вищого військового авіаційного інженерного училища (ВВАІУ). Кандидат технічних наук, доцент. З 1970 року полковник Г. І. Голиков — в запасі. Після звільнення зі Збройних сил — доцент Київського політехнічного інституту.
Жив у Києві. Помер в 1993 році. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі в Києві.
Нагороди
Нагороджений орденами Леніна (13 вересня 1944), Вітчизняної війни 1-го (11 березня 1985) і 2-го ступеня (12 лютого 1944), двома орденами Червоної Зірки (25 лютого 1943; 30 грудня 1956), медалями «За бойові заслуги» (20 квітня 1953), «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною», «ХХХ років РА і ВМФ», іншими медалями.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
- Дьячков Л. Г. Наша гордость и слава. Воронеж, 1968;
- Коренев А. А. Пароль — подвиг. Кишинев, 1968.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Grigorij Ivanovich Golikov ros Grigorij Ivanovich Golikov 2 lyutogo 1914 Nove Gryazne 1993 Geroj Radyanskogo Soyuzu 1944 u roki nimecko radyanskoyi vijni komandir 2 go strileckogo bataljonu 86 go strileckogo polku 180 yi Kiyivskoyi strileckoyi diviziyi 33 go strileckogo korpusu 27 yi armiyi 2 go Ukrayinskogo frontu starshij lejtenant Grigorij Ivanovich Golikovros Grigorij Ivanovich GolikovNarodzhennya2 lyutogo 1914 1914 02 02 Nove GryazneSmert1993 1993 Kiyiv UkrayinaPohovannyaLuk yanivske vijskove kladovisheKrayina SRSROsvitaNTUU KPI im Igorya SikorskogoRoki sluzhbi1941 1970PartiyaKPRSZvannya PolkovnikVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za bojovi zaslugi Medal Za oboronu Leningrada Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Golikov Grigorij Ivanovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Golikov BiografiyaNarodivsya 2 lyutogo 1914 roku v seli Novomu Gryaznomu nini Sosnovskogo rajonu Tambovskoyi oblasti v sim yi selyanina Rosiyanin Zakinchiv silsku shkolu U 1930 1941 rokah pracyuvav na zavodi Chervonij cegelnik Sluckogo rajonu Leningradskoyi oblasti de projshov shlyah vid zemlekopa do nachalnika elektrocehu Zakinchiv 5 kursiv Leningradskogo zaochnogo institutu metalopromislovosti Chlen VKP b z 1940 roku U Chervonu Armiyu prizvanij 28 chervnya 1941 roku Sluckim rajonnim vijskkomatom Leningradskoyi oblasti U diyuchij armiyi z lipnya 1941 roku Voyuvav na Leningradskomu i Volhovskomu frontah U 1942 roci zakinchiv kursi molodshih lejtenantiv Znovu v diyuchij armiyi z 13 sichnya 1943 roku voyuvav na Voronezkomu fronti z 20 zhovtnya 1943 roku 1 j Ukrayinskij front Buv komandirom vzvodu i starshim ad yutantom U sichni 1943 roku starshij ad yutant bataljonu 86 go strileckogo polku 180 ta strilecka diviziya 69 a armiya Voronezkij front lejtenant G I Golikov v boyu za stanciyu Pasyekovo osobisto keruvav pidrozdilami na livomu flanzi nastupayuchogo bataljonu zabezpechiv proriv oboroni protivnika i zanyattya stanciyi Osobisto znishiv p yat soldativ i odnogo oficera protivnika Pid chas boyu za selo Kopanki i hutir Beshij v kritichnij moment boyu organizuvav v tilu dvi rezervni grupi z 15 osib svoyechasno vviv yih v bij i vidbiv kontrataku protivnika Pri comu osobisto znishiv do 10 soldativ i oficeriv protivnika Grupoyu vzyati v polon 35 soldativ i 2 oficeri protivnika Nakazom komanduvacha 69 yu armiyeyu 03 n vid 25 lyutogo 1943 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya na fronti borotbi z nimeckimi zagarbnikami i proyavleni pri comu doblest i muzhnist lejtenant G I Golikov buv nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki Brav uchast v Byelgorodsko Harkivskij nastupalnij operaciyi a z kincya veresnya 1943 roku v boyah z rozshirennya Bukrinskogo placdarmu U 1944 roci brav uchast v Korsun Shevchenkivskij operaciyi formuvannya vnutrishnogo frontu otochennya i znishennya otochenogo ugrupovannya V hodi Umansko Botoshanskoyi operaciyi starshij lejtenant G I Golikov prijnyav komanduvannya bataljonom komandir bataljonu buv poranenij Na dolyu bataljonu vipali vazhki boyi z prorivu ukriplenoyi oboroni protivnika vidvoyuvannya Umani forsuvannya Pivdennogo Bugu ta Dnistra Boyi prohodili v umovah vesnyanogo bezdorizhzhya i poganu pogodu sho viklyuchalo mozhlivist pidtrimki bojovih dij radyanskih vijsk aviaciyeyu Bataljon G I Golikova z chestyu vikonav postavleni komanduvannyam bojovi zavdannya po zahoplennyu ta utrimannyu placdarmu zabezpechennyu perepravi inshih pidrozdiliv polku 7 bereznya 1944 roku v boyah za selo Polkovniche 2 j strileckij bataljon zustriv silnij vognevij opir voroga za pidtrimki velikoyi kilkosti tankiv i ferdinandiv v comu boyu buv vazhko poranenij komandir bataljonu Todi starshij lejtenant Golikov vzyav komanduvannya na sebe i vmilo organizuvav vidbittya kontratak protivnika V boyah za selo Ositnu Novomirgorodskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti starshij lejtenant Golikov takozh proyaviv muzhnist i vidvagu U comu boyu vorog zrobiv dvi kontrataki pragnuchi zupiniti radyanski nastupayuchi chastini Ale bataljon Golikova rishuchim shturmom zbiv voroga i perejshov na peresliduvannya i v nich z 12 na 13 bereznya 1944 roku forsuvav vodnij rubizh Pivdennogo Bugu ne mayuchi pri comu vtrat ni v zhivij sili ni v materialnij chastini V boyu pid selom Ositnoyi vorog vtrativ do 150 vbitih soldativ i oficeriv do 250 avtomashin 4 tanki 2 samohidni garmati i bagato inshogo vijskovogo majna U nastupnih boyah starshij lejtenant Golikov takozh proyaviv muzhnist vidvagu i geroyizm Protivnik pragnuchi zupiniti nastup radyanskih vijsk i utrimati pravij bereg Dnistera chiniv silnij vognevij suprotiv za pidtrimki velikoyi kilkosti aviaciyi V nich z 17 na 18 bereznya 1944 roku bataljon starshogo lejtenanta Golikova pershim z polku forsuvav richku Dnister v rajoni mista Mogiliv Podilskogo Vinnickoyi oblasti zahopiv placdarm na pravomu berezi i zabezpechiv perepravu polku Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 13 veresnya 1944 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya na fronti borotbi z nimecko fashistskimi zagarbnikami i proyavleni pri comu muzhnist i geroyizm starshomu lejtenantu Golikovu Grigoriyu Ivanovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 4387 Nadali brav uchast v boyah po vidvoyuvannyu Pravoberezhnoyi Ukrayini zvilnennyu Rumuniyi Ugorshini Za roki vijni buv trichi poranenij kontuzhenij U 1945 roci zakinchiv kursi udoskonalennya oficerskogo skladu KUOS v 1946 roci Kiyivskij politehnichnij institut U 1954 1970 rokah starshij vikladach Kiyivskogo vishogo vijskovogo aviacijnogo inzhenernogo uchilisha VVAIU Kandidat tehnichnih nauk docent Z 1970 roku polkovnik G I Golikov v zapasi Pislya zvilnennya zi Zbrojnih sil docent Kiyivskogo politehnichnogo institutu Mogila Grigoriya Golikova Zhiv u Kiyevi Pomer v 1993 roci Pohovanij na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi v Kiyevi NagorodiNagorodzhenij ordenami Lenina 13 veresnya 1944 Vitchiznyanoyi vijni 1 go 11 bereznya 1985 i 2 go stupenya 12 lyutogo 1944 dvoma ordenami Chervonoyi Zirki 25 lyutogo 1943 30 grudnya 1956 medalyami Za bojovi zaslugi 20 kvitnya 1953 Za oboronu Leningrada Za peremogu nad Nimechchinoyu HHH rokiv RA i VMF inshimi medalyami LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 Dyachkov L G Nasha gordost i slava Voronezh 1968 Korenev A A Parol podvig Kishinev 1968