Глинівці

Гли́нівці (до 1946 — Ляхівці) — село в Україні, у Червоненській селищній територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 648 осіб (2001).

село Глинівці
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Громада	Червоненська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18020170030057371
Облікова картка	с. Глинівці
Основні дані
Засноване	1862
Колишня назва	Ляхівці
Населення	648 (2001)
Площа	26,99 км²
Густота населення	24,01 осіб/км²
Поштовий індекс	13415
Географічні дані
Географічні координати	50°02′46″ пн. ш. 28°48′15″ сх. д. / 50.04611° пн. ш. 28.80417° сх. д. / 50.04611; 28.80417Координати: 50°02′46″ пн. ш. 28°48′15″ сх. д. / 50.04611° пн. ш. 28.80417° сх. д. / 50.04611; 28.80417
Середня висота над рівнем моря	235 м
Місцева влада
Адреса ради	вул. Миру, 28, смт Червоне, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13434
Карта
Глинівці
Глинівці
Мапа

Географія

Розташоване за 24 км на захід від районного центру і за 14 км від залізничної станції Кодня. Через село тече річка Боярка, ліва притока Гуйви.

Історія

До 1923 у складі Коднянської волості, Житомирського повіту.

Ляхівці, село, повіт Житомирський, на південний схід від м. Кодні, парафія Кодня, біля тракту Никонівка — Ліщин, на цвинтарі є  каплиця католицька. Є дерев'яна церква, гуральня. Половина у власності панів Умінських, половина у власності держави.

Автор Н. И. Теодорович в книзі «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии». Почаев. 1888. Стр. 111—112., дає таку розширену характеристику села.

«с. Ляховцы. волости Коднянской, от Житомира 25 веств, от ближайшей почтовой станции Рея 15 в., от ближ.жел.-дор. Ст. Бердичев 25 вер., от ближ. Прих. с. Мошковец 3 вер., Никоновка 8 вер., и м. Кодни 10 вер. Приход 5 кл. Церковь во имя св. Архистратига Михаила. Это временная дерев. Церковь, устроенная в пределе прежней ветхой церкви и открытая в 1884. Ветхая же церковь, о времени построения которой нет никаких сведений в цер. документах как совершенно обветшалая, была запечатана в 1882 г. По распоряжению Епарх. Начальства и затем 4 марта 1886 г. совсем разобрана, при чем временная церковь была передвинута на другое место для совершения в ней Богослужения. В 1886 г. 4 марта начата постройкою новая дубовая церковь и уже вчерне оконченная. Колокольня построена в 1869 году (5 окт.) У прип. деревни Раскопаной могилы, на кладбище, есть часовня во имя Покрова Пр. Богородицы. В церкви особо почитается древняя икона Пр. Богоматери. Опись цер. имущества составлена в 1806 г. Земли — усад. с двумя огородами 3 дес., под. цер. погост. 444 саж., пахат. в 3 сменах 35 десятин. 1596 саж. и сенокос 11 дес. 1848 саж.; всего — 50 д. 386 с. В 1851 г. 31 декабря пах., сенок. и огородная земли эти были разделены уезд. землемером между членами притча и ограничены межевыми знаками. На эту землю план есть, а межевой книги нет. По качеству грунта, земля черноземна. Причт: 1 священ. 300 р. Псалом. 50 р. И просф. 16 р. Для свящ. дом — совершенно разрушен и для жилья негоден, а из хоз. построек есть только клуня; для псалом. дом построен прихожанами на церк.земле в 1877 г., а хоз. постройки составляют собственность местного псал. И.Судиловского. Цер. прих. школа открыта в 1886 г., помещ. в обществ. дом, обеспечена ¾ дес. огородной земли и отоплением от прихожан; учитель получает 50 р. в учеб. год, а сторож 20 р. от прихожан; в 1886 г. куплено учеб. книг на 158 р. 56 коп. на средства прихожан; учен. 65. Круп. землевладелец Федор Артем. Терещенко. Дворов 221, прихож. 1816 д. об. п. свящ. Юлиан Феодот. Шиманский (с 1873 г., а на службе с 1865 г.) и псал. Яков Виктор. Судиловский (с 1868 г.)»

Офіційна дата заснування села згідно де-яких джерел — 1862 рік. В газеті «Новини Андушівщини» говориться, що села відоме з 1704 року як власність Кременецкої старости Пелагеї Ясенецкої. В цьому випадку викликає сумнів віддаленість села від м. Кременець. Крім того, поряд з м. Кременець існувало інше поселення під аналогічною назвою, яке в 1946 році дістало назву Білогір'я.

В дослідженнях   Н. И. Теодорович. «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии.», Почаев. 1888., говориться що (село Ляховцы (далі текст публікується відповідно до оригіналу)

упоминается в акте от 1735 года 15 декабря , — в жалобе дворянина Самуила Дидковского на дворянина Северина Аслановича о том, что он разграбил имущество исцта, служившего у него приказчиком, под тем предлогом, что из хозяйства Аслановича пропали два ценных коня. Кони эти, по словам Дидковского были уведены козаками во время нападения их на село Ляховцы, при чем они заключили истца под арест (Архив ч.3 т. 3, стр. 201). Еще это село, под именем села Ляховцы, упоминается в акте от 1762 года 16 июля, — в обяснении, данном в пограничном суде дворянином Фелицианом Глубоцким, подстолием брацлавским, по делу о совращению в унию православных монахов Симеона Матеевича, Василия Крыжановского и Петра Сименовского; возвращавшихся из Киевской школы на родину во Львов; при чем там сказано, что это совращенине было совершено в селе Ляховцах ксензом ляховецким Романом Вигером (архив ч. 1 т. 4 стр.583)).

У 18 ст. поділено на дві частини, які належали панам Лавровським і Богуцьким, пізніше Пражмовському і Круковському. Границя поділу села між вказаними поміщиками прослідковується до даного часу у вигляді рову.

У 19 в. село переходить у  власність поміщика Яна-Владислава Умінського, пізніше перейшло в спадок його сестрам Розалії Маржицькій, Констанції Камській, Францишці Осинській. У 1852 році частина маєтку виділена синові Розалії Маржицької Юліану. У тому ж році за участь в таємному товаристві його майно конфісковано і передано в державну власність. У 1871 році  куплене генерал-лейтенантом Михайлом Сумароцьким, а 1872 році цукрозаводчиком Федором Терещенком.

У 1906 році село Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 10. Дворів 317, мешканців 2040.

До 10 серпня 2015 року — адміністративний центр Глиновецької сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Відомі люди

• Зущик Лука Прокопович (1909—?) — український майстер з художньої обробки дерева.
• Маковецький Василь Адамович (1907—1972) — заслужений працівник культури України, майстер з виготовлення бандур.
• Савчук Степан Варфоломійович (1915—1985) — Герой Радянського Союзу.
• Стельмах Олександр Анатолійович (1981—2022) — штаб-сержант Збройних сил України; загинув 21 лютого 2022 року.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2019.
2. . Верховна Рада України. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.

Посилання

• Погода в селі Глинівці [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]