Глейхенгауз Данило Маркович

Данило Маркович Глейхенгауз (рос. Дании́л Ма́ркович Глейхенгауз; нар. 3 червня 1991, Москва) — російський фігурист, який виступав в одиночному катанні та спортивних танцях на льоду, з 2014 року російський тренер і постановник програм Центру спорту та освіти Самбо-70, відділення фігурного катання «Кришталевий» у групі Етері Тутберідзе. Заслужений тренер Росії (2019).

Глейхенгауз Данило Маркович
рос. Даниил Маркович Глейхенгауз
Народився	3 червня 1991(1991-06-03)^[1] (33 роки) Москва, СРСР^[1]
Країна	Росія
Діяльність	фігурист(ка), танцівник на льоду, хореограф, тренер із фігурного катання
Відомі учні	Медведєва Євгенія Арманівна, Загітова Аліна Ільназівна, Щербакова Ганна Станіславівна, Турсинбаєва Елізабет Байтаківна, Косторна Альона Сергіївна, Трусова Олександра Вячеславівна, Квітелашвілі Моріс Михайлович, Валієва Каміла Валеріївна і ^d
Знання мов	російська
Нагороди	Заслужений тренер^[d]
Медіафайли у Вікісховищі

Поставив багато програм, у тому числі й коротку програму олімпійської чемпіонки 2018 року у жіночому одиночному катанні Аліни Загітової. Працював з багатьма тренерами: Наталією Примаченко, Оленою Водорєзовою, Всеволодом Гольманом, Наталією Дубинською та Віктором Кудрявцевим.

Біографія

Батько — Марк Самуїлович Глейхенгауз (7 липня 1948 — 13 листопада 2010) — російський режисер і кінооператор, мати — Людмила Борисівна Шалашова 15 січня 1948 — 29 серпня 2019) — колишня балерина Большого театру.

Спортивна кар'єра

Данило Глейхенгауз почав займатися фігурним катанням у віці чотирьох років. Змінив кілька тренерів, працював із Віктором Кудрявцевим, став третім на Першості Росії серед юніорів. Відібрався на юніорський Чемпіонат світу 2007 року, в ході змагання отримав травму.

За словами Олексія Мішина Данило Глейхенгауз — спортсмен запам'ятався вже тоді, що виділявся, художнім даром, з середньою стабільністю.

Через травму у віці 18 років Глейхенгауз перейшов з одиночного катання в танці. Почав кататися у групі Олександра Жуліна з Ксенією Коробковою. У сезоні 2011/12 вони виграли два міжнародні турніри: Меморіал Павла Романа та NRW Trophy, на Першості Росії стали одинадцятими. У цей час у Данила помер батько, і він почав сам забезпечувати сім'ю. Таким чином Глейхенгауз завершив свою спортивну кар'єру.

У 2012 році закінчив Російський державний університет фізичної культури.

Данило Глейхенгауз зайнявся тренерською діяльністю та виступами в шоу Іллі Авербуха: спочатку у групових номерах, а потім і з невеликими сольними партіями.

Тренерська діяльність

Після Олімпіади-2014 у Сочі спробував себе як тренер і постановник програм у групі Етері Тутберідзе. З кінця 2014 року став частиною команди Етері Тутберідзе.

На думку Олексія Мішина, буде справедливим поставити в один ряд з Етері Тутберідзе такі постаті, як Данило Глейхенгауз та Сергій Дудаков, як команду, яка сформувала найбільш очевидну перевагу в рамках жіночого одиночного катання.

Спортивні досягнення

У танцях на льоду

(з Ксенією Коробковою)

Змагання	10/11	11/12
Міжнародні серед юніорів
NRW Trophy		1
Pavel Roman Memorial		1
Національні
Першість Росії серед юніорів		11
Фінали Кубка Росії	8 (кмс)

В одиночному катанні

Змагання	02/03	03/04	04/05	05/06	06/07	07/08	08/09
Міжнародні серед юніорів
Чемпіонат світу серед юніорів					19
Етапи юніорського Гран-прі: Канада.				7
Етапи юніорського Гран-прі: Великобританія						5
Triglav Trophy	8
Національні
Чемпіонат Росії						17
Фінали Кубка Росії			1				6
Першість Росії серед юніорів			17		3	9	8
Спартакіади учнів Росії			1		2
Відкрита першість Москви				6	6

Нагороди

• Медаль ордену «За заслуги перед Батьківщиною» ІІ ступеня (29 червня 2018 року) — за успішну підготовку спортсменів, які досягли високих спортивних досягнень на XXIII Олімпійських зимових іграх 2018 року в місті Пхенчхані (Республіка Корея)

Примітки

1. http://www.isuresults.com/bios/isufs00007354.htm
2. Ольга Ермолина (21 июля 2017). (рос.). fsrussia.ru. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2018.
3. (рос.). Sports.ru. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 1 листопада 2019.
4. Алексей Мишин. [1] — Litres, 2020. — 347 с. — . з джерела 9 лютого 2022
5. . Sports.ru (рос.). Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2018.
6. FSkate.ru. . www.fskate.ru. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 25 лютого 2018.
7. . Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 9 лютого 2022.