Герб комуни Сульна (швед. Solna kommunvapen) — символ шведської адміністративно-територіальної одиниці місцевого самоврядування комуни Сульна.
Герб комуни Сульна | |
---|---|
Деталі | |
Носій | комуна Сульна |
Затверджений | 1974 (1940) |
Використання | муніципальний |
Історія
Місто Сульна отримало цей герб королівським затвердженням 1940 року. Як герб комуни його зареєстровано 1974 року.
Після адміністративно-територіальної реформи, проведеної в Швеції на початку 1970-х років, муніципальні герби стали використовуватися лишень комунами. Тому тепер цей герб представляє комуну Сульна, а не місто, яке зрештою втратило свій статус.
Опис (блазон)
У синьому полі золоте сонце.
Зміст
Сонце є номінальним символом, оскільки вказує на первісну назву Сульни як Solnö (Solön).
Див. також
Джерела
- Heraldiskt register
- Nevéus C. Ny svensk vapenbok. — Stockholm: Streiffert, 1992. — S. 130.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gerb komuni Sulna shved Solna kommunvapen simvol shvedskoyi administrativno teritorialnoyi odinici miscevogo samovryaduvannya komuni Sulna Gerb komuni SulnaDetaliNosijkomuna SulnaZatverdzhenij1974 1940 VikoristannyamunicipalnijIstoriyaMisto Sulna otrimalo cej gerb korolivskim zatverdzhennyam 1940 roku Yak gerb komuni jogo zareyestrovano 1974 roku Pislya administrativno teritorialnoyi reformi provedenoyi v Shveciyi na pochatku 1970 h rokiv municipalni gerbi stali vikoristovuvatisya lishen komunami Tomu teper cej gerb predstavlyaye komunu Sulna a ne misto yake zreshtoyu vtratilo svij status Opis blazon U sinomu poli zolote sonce ZmistSonce ye nominalnim simvolom oskilki vkazuye na pervisnu nazvu Sulni yak Solno Solon Div takozhSulna komuna DzherelaHeraldiskt register Neveus C Ny svensk vapenbok Stockholm Streiffert 1992 S 130