У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нейфельд Генріх Нейфельд Генріх Дмитрович Нейфельд власник і керівник

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нейфельд.

Генріх Нейфельд (Генріх Дмитрович Нейфельд) — власник і керівник заводу сільськогосподарських машин у Софіївці (нині м. Вільнянськ, Запорізька область) з 1871 р.

З біографії

У 1891 році Генріх Нейфельд став власником чавунно-ливарного заводу сільськогосподарських машин у Софіївці, який з кінця ХІХ ст. і до сьогоднішнього часу був головним промисловим об'єктом Вільнянщини. Історія цього така. Чавунно-ливарний механічний завод сільськогосподарських машин був побудований у 1870 р. на станції Софіївка Південної залізниці (нині м. Вільнянськ Запорізької обл.). Його засновником і власником був підприємець з колоністів, голландець за походженням, . На заводі виготовлялися плуги, жниварки, букери (різновид плугу), дискові котки, сівалки, соломорізки, водовозні тачки та інше устаткування для сільського господарства. Г. Л. Классен мешкав із сім'єю в Санкт-Петербурзі. Генріх Нейфельд, молодий німець з переселенців, працював на заводі по господарській частині, а саме займався конярством. Коли вчергове Классен навідався до Софіївки, його донька та Генріх покохали одне одного. Бекінська Марія Яківна працювала акушеркою в родині Классенів. Вона повідомила батькові, що його донька вагітна. На це Классен сказав молодим: «Чорт з вами, одружуйтесь, забирайте і завод». Так Г. Д. Нейфельд став зятем Г. Л. Классена.

Чавунно-ливарний завод сільськогосподарських машин у Софіївці — — старовинна будова головного корпусу заводоуправління. Фото 2009 р.

У 1891 році завод сільськогосподарських машин став власністю Генріха Дмитровича Нейфельда. Виробництво розширювалось із року в рік, були побудовані ливарний цех, а також столярний і моторний. Було освоєно виробництво молотарок з кінним і паровим приводом. Г. Д. Нейфельд зробив дружині на річницю весілля подарунок — набір виделок, ножів та ложок, який спеціально до цієї дати виготовили на заводі. Виріб був настільки гарний і вдалий, що з цього часу підприємство розпочало випуск нового виду продукції — столових приладів. Наприкінці ХІХ ст. біля сучасного села Петрівського містився маєток Г. Д. Нейфельда; тут був одноповерховий будинок з дахом, вкритим черепицею, а потім залізом, поблизу будинку були великий розарій, а також колодязі. Неподалік від маєтку лежало німецьке поселення — назва не дійшла до нашого часу, бо коли у 1920-ті роки сюди переїхали люди з Західної України, тут залишилося німецьке кладовище, а від будинку зберігся лише фундамент. Родина Нейфельдів залишила після себе чудовий парк — нині Петрівський ліс. Там збереглася алея вікових каштанів. У роки Другої світової війни місцеві мешканці не вирубали ці насадження, незважаючи на потребу в деревині для опалення житла. Тому алея каштанів — цінний історико-природничий об'єкт Вільнянщини.

Зі спогадів старожилів відомо, що на місці нинішньої виправної колонії № 20 у м. Вільнянську були сад Г. Д. Нейфельда та інші об'єкти його господарства. Восени везли яблука із саду, Нейфельд, проїжджаючи через с. Павлівське, розкидав фрукти людям і пояснював: «Це тому, що ваші діти не лазили в мій сад і не крали яблука». А мешканці с. Спасівка мали такий гріх, їм Нейфельд не роздавав фрукти. Бувало, що привозив у Павлівське поросят і також дарував людям.

У 1908 р. поблизу заводу було побудовано невелику чотирирічну школу для дітей робітників. Сам Генріх Дмитрович не тільки дав кошти на будівництво навчального закладу, а й особисто викладав у школі німецьку мову.

Див. також

Історія Вільнянська

Джерела

Матеріали Вільнянського районного краєзнавчого музею
Вільнянськ [ 23 травня 2018 у Wayback Machine.]
Г. Д. Нейфельд: [машинодрук] / Вільнян. краєзнав. музей; використано спогади старожилів: Л. П. Левітан; П. Я. Большеменник; П. Є. Сигарьов; підготувала матеріали Т. Р. Гриценко. — Вільнянськ, 2010. — [2 с.].

Примітки

Немцы Приазовья. История и судьбы. — Симферополь: Доля, 2004. — 279с. — Из содерж.: Экспозиция музея города Вольнянска: (Герб завода Нейфельда, фотографии завода; Фотография Нейфельда и рабочих завода (1912 г.); Черепица, изготовленная на заводе Нейфельда): [фото]. — С. 265.

[1] Немцы Приазовья. История и судьбы. — Симферополь: Доля, 2004. — 279с. — Из содерж.: Экспозиция музея города Вольнянска: (Герб завода Нейфельда, фотографии завода; Фотография Нейфельда и рабочих завода (1912 г.); Черепица, изготовленная на заводе Нейфельда): [фото]. — С. 265.