Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2017) |
Генрик І Бородатий (пол. Henryk I Brodaty; бл. 1165 — 19 березня 1238) — верховний польський князь у 1232-1238 роках, герцог Сілезії у 1201—1238 роках.
| Генрик І Бородатий | |
|---|---|
 | |
| Князь Польщі | |
| Правління | 1232-1238 |
| Попередник | Конрад I Мазовецький |
| Наступник | Генрік II Побожний |
| Біографічні дані | |
| Народження | бл. 1165 Ґлоґув |
| Смерть | 19 березня 1238 Кросно-Оджанське |
| Поховання | d |
| Дружина | Ядвіґа Сілезька |
| Діти | 4 сина і 3 доньки |
| Династія | П'ясти |
| Батько | Болеслав I Високий |
| Мати | Христина |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Був нащадком Великих князів Київської Русі Ярослава Мудрого та Володимира Великого.
Життєпис
Герцог Сілезії
Генрик І мав знатне походження. Свої коріння отримав від династії П'ястів. Був п'ятим сином Болеслава I Високого та Христини, доньки Беренгара фон Зульцбаха. У нього було мало шансів отримати якісь володіння й титул князя (герцога) Сілезії. Але передчасна смерть всіх старших братів призвела до того, що Генрик став спадкоємцем батька у 1190 році. Того ж року уклав шлюб з представницею роду Андексів. У 1201 році, після смерті батька, став герцогом Сілезії.
Його стрийко 1202 року Мєшко Кривоногий спробував захопити Ополе, але на боці Генрика виступила церква, і він того ж року зумів повернути Опольське князівство, заплативши стрийкові відкуп у 1000 срібних монет.
У 1202 році, після смерті верховного князя Мєшка III Старого, герцог Генрик став активно втручатися в загальнопольські справи. Генрик І Бородатий певний час намагався дотримуватися нейтралітету, але більше симпатизував Лешекові Білому, Конрадові Мазовецькому, Владиславові Одоничу, які протистояли Владиславові III Тонконогому.
Незабаром він був змушений змінити свою позицію. У 1206 році вигнаний з Кракова, Владислав III Тонконогий запропонував Генріку I обміняти сілезьке князівство Любуську на Каліську у Великій Польщі. Генрик І Бородатий погодився, що ще більш ускладнило ситуацію, оскільки на Каліш претендував Владислав Одонич. Останній звернувся за підтримкою до гнєзненського архієпископа Генрика Кетлича, в результаті чого Владислав III Тонконогий вигнав з Польщі їх обох. Генрик I надав притулок вигнанцям, в тому числі допоміг Олоничу Каліш, проте його милість тривала не довго, поки останній не відновив батьківській спадок.
У 1207 році Генрика І намагалися втягнути у конфлікт, що розгортався в Священній Римській імперії між Гогенштауфенами і Вельфами. Втім Генрік І Бородатий вирішив не втручатися у цю "брудну справу".
У 1210 році Папа римський Іннокентій III видав буллу, яка проголошувала Генрика I головним серед польських князів. Для того, щоб розібратися в заплутаній ситуації, П'ясти зібралися на з'їзд у Борзикові. Але Мешко Кривоногий раптово захопив Краків. Після смерті останнього у 1211 році старшинство перейшло до Генріка І, проте той відмовився від верховенства на користь Лешека Білого, оскільки з 1209 року вів війну з Конрадом II Лужицьким. Протягом 1209—1210 років Генрик І втратив, однак відносно швидко повернув Любуське князівство. Генрик І воював за цю частину Сілезії аж до 1230 року.
Походи проти пруссів
У 1217—1218 роках на з'їздах у Данкові і Сандовелі Генрік I уклав союзи з Лешеком I Білим та Владиславом III Тонконогим. Пізніше до них приєднався Конрад I Мазовецький. Метою цього союзу була організація хрестових походів проти язичників-пруссів. Проте незважаючи на витрачені зусилля, походи 1222—1223 років не мали значного успіху. За ініціативи Генріка I та Конрада I було вирішено запросити до Польщі німецьких лицарів-хрестоносців, що й було зроблено у 1226 році.
Боротьба за Краків
У 1225 році Людвиг IV, ландграф Тюрингії, захопив Любуське князівство. За цих обставин Генрік І Бородатий був вимушений відволікатися від проведення внутрішньої політики на користь відвоювання Любуського князівства. Лише у 1230 Генрік Распе відмовився від цих земель на користь магдебурзького архієпископа Адальберта I Кефернбурга. З останнім Генрік I зумів домовитися щодо збереження Любуші за собою. Крім того, у 1226 році відвоював фортецю Цединя у князя Браніма I Померанського.
Генрік І Бородатий був присутній на з'їзді князів у ґміні Ґонсава в 1227 році, під час якого в результаті раптового нападу Святоплука II - герцога Померанського, було вбито Лешека Білого, а Генріка І важко поранено. В цей час у Генріка I знову з'явилася можливість опанувати Краковом і Малою Польщею, але знать воліла бачити князем Владислава III, якого було обрано у 1228 році у Вісліці.
Через складну ситуацію у Великій Польщі Владислав Тонконогий був змушений покинути Краків, залишивши там Генріка I як намісника. Останній обіцяв військову підтримку Владиславу III в боротьбі проти Владислава Одонича в обмін на визнання Генріка І спадкоємцем Великопольського князівства.
Таким чином Генрік I опинився втягнутим у війну з Конрадом I Мазовецьким, який вважав свої права на Краків більш обґрунтованими. Спочатку герцог Сілезії зумів відбити напад супротивника, здобувши перемогу у битвах при Меджибожем, Скала і Вроцеріжі. Але потім у нього виник конфлікт з місцевою знаттю, яка вважала, що Генрік І Бородатий має намір приєднати Краків до Сілезії. Прагнучи розв'язати конфлікт, в 1229 році Генрік І домовився з Конрадом I про зустріч в Спитковіце. Але тут Генріка I було підступно схоплено і ув'язнено в замку Плоцька, а Конрад Мазовецький оволодів Краковом.
Син Генріка І — Генрік Побожний — став готувати похід на Малу Польщу. Водночас Ядвіга, дружина Генріка, провела переговори з Конрадом Мазовецьким, намагаючись переконати останнього у тому, що той втратив своє обличчя перед усією Європою, тому для повернення свого морального обліку необхідно звільнити її чоловіка, а Генрик І за своє звільнення відмовиться від претензій на Краків. Конрад погодився після того як Генрік I Бородатий дав відповідну клятву. Пізніше Папа римський звільнив його від неї, так як ця клятва була здійснена під примусом.
Генрік І Бородатий продовжив боротьбу проти Конрада Мазовецького. Після смерті в 1231 році бездітного Владислава III Тонконогого, права Генріка Бородатого на верховну владу збільшилися. Водночас йому вдалося отримати опіку над малолітніми синами двоюрідного брата Казимира, ставши їх регентом в Опольському князівстві. При цьому на бік герцога Сілезії перейшов впливовий рід Грифітів. Вдова Лешека Білого, Гриміслава, побоюючись за долю сина, воліла довіряти не Конраду Мазовецькому, а Генріку I.
Верховний князь
У 1232 році Конрада I було вигнано з Кракова, а на його місце запрошено Генріка Бородатого. У 1233 році в Холмі за посередництва Данила Романовича, князя Галицького, він з Конрадом I Мазовецьким підписали угоду, за якою Конрад Мазовецький визнавав Генріка I князем Кракова і верховним князем Польщі в обмін на відмову останнього від претензій на Ленчицьку і Серадзьку землі. Генріка Бородатого також було визнано регентом Сандомирського князівства при малолітньому Болеславі.
Зміцнивши свої позиції в Кракові та Малій Польщі, Генрік I зміг зосередитися на завоюванні Великої Польщі. Незважаючи на заповіт Владислава III Тонконогого, після його смерті владу там захопив Владислав Одонич. Військова кампанія проти останнього у 1232 році зазнала невдачі через непідтримку сілезької шляхти і католицької церкви. Військова кампанія 1234 року була більш успішною. Одонич був змушений поступитися половиною своїх земель від Калиша до Познані, які Генрік I віддав у спадок синові Генріку Побожному. Для зміцнення позицій в Сілезії Генрік Бородатий віддав небожам Мєшко і Владиславу Велюнську землю в обмін на Опольське князівство. В 1235 році відвоював Срем, перемігши Депольта II Пржемисловича.
Захопивши половину Великої Польщі, Генрік I став наймогутнішим представником династії П'ястів. Пізніші історики навіть титулували його королем Польщі, хоча це не відповідало істині.
У 1234 році Генрік I прийняв титул князя Сілезії і Кракова, а своєму синові Генріку дав титул князя Сілезії та Великої Польщі. Він також уклав угоду з малопольською знаттю стосовно передачі краківського престолу у спадок. У 1235 році очолив коаліцію польських князів, до якої долучились померанські князі та Тевтонський орден. Дію було спрямовано проти язичників-пруссів. Внаслідок походу спустошена значна частина Пруссії, а у вирішальній битві загинуло 5 тисяч ворогів.
Деякий час Генрік Бородатий обмірковував думку щодо коронації сина королем Польщі, для чого він вступив в переговори з імператором Фрідріхом II Гогенштауфеном. Втім конфлікт з церквою зруйнував його плани.
Генрік Бородатий помер в 1238 році в Кросно-Оджанське, його було поховано в цистерціанському монастирі в Тшебніці, заснованому ним самим у 1202 році.
Родина
Дружина —Ядвіґа Сілезька, донька Бертольда IV Андекса, маркграфа Істрії та Карніоля.
Діти:
- Болеслав (1191—1206/1208)
- Генрих (1196—1241), герцог Сілезії та верховний князь 1238—1241 років
- Конрад (1298—1213)
- Владислав (1208—1214/1217)
- Агнеса (1190—1214)
- Софія (1200—1214)
- Гертруда (1200—1268), абатиса монастиря в Требніце.
Родовід
Генрик І веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Ярослава Мудрого та Святополка Ізяславича.
Джерела
- Zientara Benedykt. Henryk I Brodaty // Poczet królów i książąt Polskich pod red. Andrzeja Garlickiego. - Warszawa, 1984.
- Sadowski Tomasz. Książęta opolscy i ich państwo. - Wrocław, 2001.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Генрік І Бородатий |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami traven 2017 Genrik I Borodatij pol Henryk I Brodaty bl 1165 19 bereznya 1238 verhovnij polskij knyaz u 1232 1238 rokah gercog Sileziyi u 1201 1238 rokah Genrik I BorodatijKnyaz PolshiPravlinnya 1232 1238Poperednik Konrad I MazoveckijNastupnik Genrik II PobozhnijBiografichni daniNarodzhennya bl 1165 GloguvSmert 19 bereznya 1238 Krosno OdzhanskePohovannya dDruzhina Yadviga SilezkaDiti 4 sina i 3 donkiDinastiya P yastiBatko Boleslav I VisokijMati Hristina Mediafajli u Vikishovishi Buv nashadkom Velikih knyaziv Kiyivskoyi Rusi Yaroslava Mudrogo ta Volodimira Velikogo ZhittyepisGercog Sileziyi Genrik I mav znatne pohodzhennya Svoyi korinnya otrimav vid dinastiyi P yastiv Buv p yatim sinom Boleslava I Visokogo ta Hristini donki Berengara fon Zulcbaha U nogo bulo malo shansiv otrimati yakis volodinnya j titul knyazya gercoga Sileziyi Ale peredchasna smert vsih starshih brativ prizvela do togo sho Genrik stav spadkoyemcem batka u 1190 roci Togo zh roku uklav shlyub z predstavniceyu rodu Andeksiv U 1201 roci pislya smerti batka stav gercogom Sileziyi Jogo strijko 1202 roku Myeshko Krivonogij sprobuvav zahopiti Opole ale na boci Genrika vistupila cerkva i vin togo zh roku zumiv povernuti Opolske knyazivstvo zaplativshi strijkovi vidkup u 1000 sribnih monet U 1202 roci pislya smerti verhovnogo knyazya Myeshka III Starogo gercog Genrik stav aktivno vtruchatisya v zagalnopolski spravi Genrik I Borodatij pevnij chas namagavsya dotrimuvatisya nejtralitetu ale bilshe simpatizuvav Leshekovi Bilomu Konradovi Mazoveckomu Vladislavovi Odonichu yaki protistoyali Vladislavovi III Tonkonogomu Nezabarom vin buv zmushenij zminiti svoyu poziciyu U 1206 roci vignanij z Krakova Vladislav III Tonkonogij zaproponuvav Genriku I obminyati silezke knyazivstvo Lyubusku na Kalisku u Velikij Polshi Genrik I Borodatij pogodivsya sho she bilsh uskladnilo situaciyu oskilki na Kalish pretenduvav Vladislav Odonich Ostannij zvernuvsya za pidtrimkoyu do gnyeznenskogo arhiyepiskopa Genrika Ketlicha v rezultati chogo Vladislav III Tonkonogij vignav z Polshi yih oboh Genrik I nadav pritulok vignancyam v tomu chisli dopomig Olonichu Kalish prote jogo milist trivala ne dovgo poki ostannij ne vidnoviv batkivskij spadok U 1207 roci Genrika I namagalisya vtyagnuti u konflikt sho rozgortavsya v Svyashennij Rimskij imperiyi mizh Gogenshtaufenami i Velfami Vtim Genrik I Borodatij virishiv ne vtruchatisya u cyu brudnu spravu U 1210 roci Papa rimskij Innokentij III vidav bullu yaka progoloshuvala Genrika I golovnim sered polskih knyaziv Dlya togo shob rozibratisya v zaplutanij situaciyi P yasti zibralisya na z yizd u Borzikovi Ale Meshko Krivonogij raptovo zahopiv Krakiv Pislya smerti ostannogo u 1211 roci starshinstvo perejshlo do Genrika I prote toj vidmovivsya vid verhovenstva na korist Lesheka Bilogo oskilki z 1209 roku viv vijnu z Konradom II Luzhickim Protyagom 1209 1210 rokiv Genrik I vtrativ odnak vidnosno shvidko povernuv Lyubuske knyazivstvo Genrik I voyuvav za cyu chastinu Sileziyi azh do 1230 roku Pohodi proti prussiv U 1217 1218 rokah na z yizdah u Dankovi i Sandoveli Genrik I uklav soyuzi z Leshekom I Bilim ta Vladislavom III Tonkonogim Piznishe do nih priyednavsya Konrad I Mazoveckij Metoyu cogo soyuzu bula organizaciya hrestovih pohodiv proti yazichnikiv prussiv Prote nezvazhayuchi na vitracheni zusillya pohodi 1222 1223 rokiv ne mali znachnogo uspihu Za iniciativi Genrika I ta Konrada I bulo virisheno zaprositi do Polshi nimeckih licariv hrestonosciv sho j bulo zrobleno u 1226 roci Borotba za Krakiv U 1225 roci Lyudvig IV landgraf Tyuringiyi zahopiv Lyubuske knyazivstvo Za cih obstavin Genrik I Borodatij buv vimushenij vidvolikatisya vid provedennya vnutrishnoyi politiki na korist vidvoyuvannya Lyubuskogo knyazivstva Lishe u 1230 Genrik Raspe vidmovivsya vid cih zemel na korist magdeburzkogo arhiyepiskopa Adalberta I Kefernburga Z ostannim Genrik I zumiv domovitisya shodo zberezhennya Lyubushi za soboyu Krim togo u 1226 roci vidvoyuvav fortecyu Cedinya u knyazya Branima I Pomeranskogo Genrik I Borodatij buv prisutnij na z yizdi knyaziv u gmini Gonsava v 1227 roci pid chas yakogo v rezultati raptovogo napadu Svyatopluka II gercoga Pomeranskogo bulo vbito Lesheka Bilogo a Genrika I vazhko poraneno V cej chas u Genrika I znovu z yavilasya mozhlivist opanuvati Krakovom i Maloyu Polsheyu ale znat volila bachiti knyazem Vladislava III yakogo bulo obrano u 1228 roci u Vislici Cherez skladnu situaciyu u Velikij Polshi Vladislav Tonkonogij buv zmushenij pokinuti Krakiv zalishivshi tam Genrika I yak namisnika Ostannij obicyav vijskovu pidtrimku Vladislavu III v borotbi proti Vladislava Odonicha v obmin na viznannya Genrika I spadkoyemcem Velikopolskogo knyazivstva Takim chinom Genrik I opinivsya vtyagnutim u vijnu z Konradom I Mazoveckim yakij vvazhav svoyi prava na Krakiv bilsh obgruntovanimi Spochatku gercog Sileziyi zumiv vidbiti napad suprotivnika zdobuvshi peremogu u bitvah pri Medzhibozhem Skala i Vrocerizhi Ale potim u nogo vinik konflikt z miscevoyu znattyu yaka vvazhala sho Genrik I Borodatij maye namir priyednati Krakiv do Sileziyi Pragnuchi rozv yazati konflikt v 1229 roci Genrik I domovivsya z Konradom I pro zustrich v Spitkovice Ale tut Genrika I bulo pidstupno shopleno i uv yazneno v zamku Plocka a Konrad Mazoveckij ovolodiv Krakovom Sin Genrika I Genrik Pobozhnij stav gotuvati pohid na Malu Polshu Vodnochas Yadviga druzhina Genrika provela peregovori z Konradom Mazoveckim namagayuchis perekonati ostannogo u tomu sho toj vtrativ svoye oblichchya pered usiyeyu Yevropoyu tomu dlya povernennya svogo moralnogo obliku neobhidno zvilniti yiyi cholovika a Genrik I za svoye zvilnennya vidmovitsya vid pretenzij na Krakiv Konrad pogodivsya pislya togo yak Genrik I Borodatij dav vidpovidnu klyatvu Piznishe Papa rimskij zvilniv jogo vid neyi tak yak cya klyatva bula zdijsnena pid primusom Genrik I Borodatij prodovzhiv borotbu proti Konrada Mazoveckogo Pislya smerti v 1231 roci bezditnogo Vladislava III Tonkonogogo prava Genrika Borodatogo na verhovnu vladu zbilshilisya Vodnochas jomu vdalosya otrimati opiku nad malolitnimi sinami dvoyuridnogo brata Kazimira stavshi yih regentom v Opolskomu knyazivstvi Pri comu na bik gercoga Sileziyi perejshov vplivovij rid Grifitiv Vdova Lesheka Bilogo Grimislava poboyuyuchis za dolyu sina volila doviryati ne Konradu Mazoveckomu a Genriku I Verhovnij knyazVolodinnya Genrika I Borodatogo U 1232 roci Konrada I bulo vignano z Krakova a na jogo misce zaprosheno Genrika Borodatogo U 1233 roci v Holmi za poserednictva Danila Romanovicha knyazya Galickogo vin z Konradom I Mazoveckim pidpisali ugodu za yakoyu Konrad Mazoveckij viznavav Genrika I knyazem Krakova i verhovnim knyazem Polshi v obmin na vidmovu ostannogo vid pretenzij na Lenchicku i Seradzku zemli Genrika Borodatogo takozh bulo viznano regentom Sandomirskogo knyazivstva pri malolitnomu Boleslavi Zmicnivshi svoyi poziciyi v Krakovi ta Malij Polshi Genrik I zmig zosereditisya na zavoyuvanni Velikoyi Polshi Nezvazhayuchi na zapovit Vladislava III Tonkonogogo pislya jogo smerti vladu tam zahopiv Vladislav Odonich Vijskova kampaniya proti ostannogo u 1232 roci zaznala nevdachi cherez nepidtrimku silezkoyi shlyahti i katolickoyi cerkvi Vijskova kampaniya 1234 roku bula bilsh uspishnoyu Odonich buv zmushenij postupitisya polovinoyu svoyih zemel vid Kalisha do Poznani yaki Genrik I viddav u spadok sinovi Genriku Pobozhnomu Dlya zmicnennya pozicij v Sileziyi Genrik Borodatij viddav nebozham Myeshko i Vladislavu Velyunsku zemlyu v obmin na Opolske knyazivstvo V 1235 roci vidvoyuvav Srem peremigshi Depolta II Przhemislovicha Zahopivshi polovinu Velikoyi Polshi Genrik I stav najmogutnishim predstavnikom dinastiyi P yastiv Piznishi istoriki navit tituluvali jogo korolem Polshi hocha ce ne vidpovidalo istini U 1234 roci Genrik I prijnyav titul knyazya Sileziyi i Krakova a svoyemu sinovi Genriku dav titul knyazya Sileziyi ta Velikoyi Polshi Vin takozh uklav ugodu z malopolskoyu znattyu stosovno peredachi krakivskogo prestolu u spadok U 1235 roci ocholiv koaliciyu polskih knyaziv do yakoyi doluchilis pomeranski knyazi ta Tevtonskij orden Diyu bulo spryamovano proti yazichnikiv prussiv Vnaslidok pohodu spustoshena znachna chastina Prussiyi a u virishalnij bitvi zaginulo 5 tisyach vorogiv Deyakij chas Genrik Borodatij obmirkovuvav dumku shodo koronaciyi sina korolem Polshi dlya chogo vin vstupiv v peregovori z imperatorom Fridrihom II Gogenshtaufenom Vtim konflikt z cerkvoyu zrujnuvav jogo plani Genrik Borodatij pomer v 1238 roci v Krosno Odzhanske jogo bulo pohovano v cistercianskomu monastiri v Tshebnici zasnovanomu nim samim u 1202 roci RodinaDruzhina Yadviga Silezka donka Bertolda IV Andeksa markgrafa Istriyi ta Karniolya Diti Boleslav 1191 1206 1208 Genrih 1196 1241 gercog Sileziyi ta verhovnij knyaz 1238 1241 rokiv Konrad 1298 1213 Vladislav 1208 1214 1217 Agnesa 1190 1214 Sofiya 1200 1214 Gertruda 1200 1268 abatisa monastirya v Trebnice RodovidGenrik I vede svij rodovid v tomu chisli j vid Velikih knyaziv Kiyivskih Yaroslava Mudrogo ta Svyatopolka Izyaslavicha DzherelaZientara Benedykt Henryk I Brodaty Poczet krolow i ksiazat Polskich pod red Andrzeja Garlickiego Warszawa 1984 Sadowski Tomasz Ksiazeta opolscy i ich panstwo Wroclaw 2001 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Genrik I Borodatij