Генрик Улашин

Ге́нрик Ула́шин (пол. Henryk Ułaszyn; 1874–1956) — польський мовознавець-славіст молодограматичної школи, родом з-під Володарки з с. Лихачиха на Київщині.

Генрик Улашин
Народився	19 січня 1874(1874-01-19)^[2]^[3] Лихачиха, Кривецька волость, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	23 травня 1956(1956-05-23) (82 роки) або 22 травня 1956(1956-05-22)^[1](82 роки) Лодзь, Лодзинське воєводство^[d], Польська Народна Республіка
Поховання	Евангелістський цвинтар Варшави
Країна	Російська імперія  Республіка Польща
Діяльність	мовознавець
Галузь	філологія
Відомий завдяки	мовознавство
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка і Лейпцизький університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Знання мов	польська
Заклад	Лодзький університет, Університет імені Адама Міцкевича у Познані, ЛНУ ім. І. Франка і ТНУ
Членство	^d
Нагороди
Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619 Література Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .