Гельмут Лент

Гельмут Лент (нім. Helmut Lent; нар. 13 червня 1918, Пійрехне — пом. 7 жовтня 1944, Падерборн) — німецький льотчик-ас нічної винищувальної авіації, оберст люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям‎, мечами і діамантами.

Гельмут Лент
Helmut Lent
Народження	13 червня 1918(1918-06-13) Пійрехне, біля Ландсберг
Смерть	7 жовтня 1944(1944-10-07) (26 років) Падерборн, Вестфалія
Країна	Німецька імперія  Третій Рейх  Німеччина
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Люфтваффе
Рід військ	винищувальна авіація
Роки служби	1935–1945
Звання	оберст (посмертно)
Формування	, NJG 1, NJG 2, NJG 3
Командування	IV./NJG 1, II./NJG 2, NJG 3
Війни / битви	Друга світова війна Польська кампанія (1939) Французька кампанія (1940) Операція «Везерюбунг» Стратегічна повітряна оборона Рейху
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Золотий німецький хрест Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами Нарвікський щит Почесний Кубок Люфтваффе
Гельмут Лент у Вікісховищі

Біографія

Син протестантського священика. 6 квітня 1936 року вступив у військову авіаційну школу в Берліні-Гатові. В липні 1938 року зарахований в 9-у ескадрилью 132-ї винищувальної ескадри. Під час Польської кампанії літав на важкому винищувачі Bf.110 у складі 76-ї штурмової винищувальної ескадри. Свою першу перемогу здобув 2 вересня 1939 року, збивши у районі Лодзі польський винищувач. З 7 жовтня 1940 року — командир 4-ї ескадрильї 1-ї ескадри нічних винищувачів. З 1 листопада 1941 року — командир 2-ї групи 2-ї ескадри нічних винищувачів. Першим з нічних винищувачів досягнув рубежу 50 перемог. З 1 серпня 1943 року — командир 3-ї ескадри нічних винищувачів. Був тричі поранений. 7 жовтня 1944 року його літак зазнав аварії під час посадки на аеродром у Падеборні. Лент помер від наслідків отриманих при аварії тяжких поранень.

Всього за час боїв здійснив 507 бойових вильотів (в тому числі 396 вночі) і збив 113 літаків (з них 61 чотиримоторний бомбардувальник), в тому числі 102 вночі. За кількістю нічних перемог Лент став другим асом після Гайнца-Вольфганга Шнауфера.

Нагороди

• Нагрудний знак пілота (15 листопада 1937)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (21 вересня 1939)
  • 1-го класу (11 травня 1940)
• Нарвікський щит (30 січня 1941)
• Почесний Кубок Люфтваффе (26 червня 1941)
• Нагрудний знак «За поранення»
  • в чорному (14 липня 1941)
  • в сріблі (22 грудня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами
  • лицарський хрест (30 серпня 1941) — за 8 денних і 14 нічних перемог.
  • дубове листя (№ 98; 6 червня 1942) — за 35 нічних перемог.
  • мечі (№ 32; серпня 1943) — за 66 нічних перемог.
  • діаманти (№ 15; 31 липня 1944) — за 100 нічних перемог.
• Німецький хрест в золоті (9 квітня 1942)
• Авіаційна планка денного винищувача в золоті
• Авіаційна планка нічного винищувача в золоті з підвіскою «300»
• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
• 6 разів відзначений у Вермахтберіхт

Військова кар'єра

• 1 квітня 1936 — фанен-юнкер
• 1 квітня 1937 — фенріх
• 1 лютого 1938 — обер-фенріх
• 1 березня 1938 — лейтенант
• 1 липня 1940 — оберлейтенант
• 1 січня 1942 — гауптман
• 1 січня 1943 — майор
• 1 березня 1944 — оберстлейтенант
• посмертно — оберст

Див. також

• Список асів Люфтваффе Другої світової війни
• Франц Гетц
• Вільгельм-Фердинанд Галланд
• Роберт Олійник
• Клаус Митуш

Література

• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005.

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. .(нім.)
• Hinchliffe, Peter (2003). «The Lent Papers» Helmut Lent. Cerberus Publishing Limited. .
• Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. .(нім.)
• Schaulen, Fritjof (2004). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe II Ihlefeld — Primozic. Selent, Germany: Pour le Mérite. .(нім.)
• Scutts, Jerry (1998). German Night Fighter Aces of World War 2. Osprey Publishing. .(англ.)
• Spick, Mike (1996). Luftwaffe Fighter Aces. New York: Ivy Books. .(англ.)
• Weal, John (1999). Messerschmitt Bf 110 Zerstörer Aces World War Two. London: Osprey. .(нім.)
• Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross with Diamonds Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. .(англ.)

Посилання

• . на wunderwaffe.narod.ru. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 1 червня 2012.(рос.)
• . на people.su/ua. Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 1 червня 2012.(укр.)
• . на airwar.ru. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 1 червня 2012.(рос.)
• . Aces of the Luftwaffe. Архів оригіналу за 5 березня 2012.
• . на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 18 квітня 2012. Процитовано 1 червня 2012.(нім.)

Відео

• Helmut Lent [ 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: майор	командир 3-ї нічної винищувальної ескадри 1 серпня 1943 — 7 жовтня 1944	Наступник: оберст Гюнтер Радуш