Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вінченцо Беллавере (італ. Vincenzo Bellavere), також Беллавер (італ. Bell'haver, Bell'aver, Belaver) (1540-1541 — 29 серпня 1587) — італійський композитор пізнього Відродження, представник Венеціанської школи, органіст. Хоча й був найменш значною фігурою школи, зажив відомості як талановитий мадригаліст; написав декілька творів у венеційському поліхоральному стилі.
| Вінченцо Беллавере | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1540-1541 |
| Місце народження | Венеція, Венеційська республіка |
| Дата смерті | 29 серпня 1587 |
| Громадянство |  Італія |
| Національність | італієць |
| Професія | композитор, органіст |
| Інструменти | орган |
| Жанр | токата, мадригал, мотет |
| Колективи | капела собору Сан Марко |
| Співпраця | Джованні Ґабріелі |
Біографія
Про час та місце народження Вінченцо Беллавере нічого не відомо. Перша згадка про нього датується 1567 роком, коли він вже працював органістом у [it]. У тому ж році зробив марну спробу посісти пристижне місце першого органіста цього собору. У 1568 році став першим органістом при [it], венеційській інституції, пристиж якої був майже такий, як у Базиліки Сан Марко. Працював там до 1584 року, коли повернувся до Падуї, де обійняв посаду першого органіста у соборі, місце, на яке у минулому він не пройшов конкурс. У грудні 1585 року був звільнений з роботи у Падуї, очевидно за неоправданий прогул, і повернувся до Венеції, щоб стати органістом при церкві Санто Стефано.
30 грудня 1586 року, декретом прокураторів Республіки, був призначений першим органістом Базиліки Сан Марко, одного з найважливіших музичних центрів у тогочасній Італії, на місце, тільки-но звільнене Андреа Ґабріелі, чиїм учнем, як випливає з документів, він був; другим органістом був Джованні Ґабріелі. Призначення відбулося після конкурсу, у якому брали участь ще два претенденти — Паоло Джусто прозваний да Кастелло та Антоніо Роматуні. Річне жалування становило 100 дукатів, сума, що свідчить про його професійний авторитет. Враховуючи вищезазначене, припускається, що Беллавере вчився та розгортав свою діяльність у Венеції, а можливо й походив з цього міста або належних йому територій.
Помер усього по дев'яти місяцях після вступлення на посаду, у вересні 1587 року. Після його смерті місце першого органіста залишалось вільним понад рік, і було зайняте луккезцем Джозеффо Ґвамі 30 жовтня 1588 року.
Беллавере був талановитим композитором і міг би стати важливим представником венеціанської школи, але його кар'єра була припинена наглою смертю.
Музика та впливи
Беллавере відомий передусім своїми творами. Він писав музику для клавішних інструментів, оскільки сам був органістом, але окрім цього у його доробку маються й хорові твори, зокрема мадригали у легкому стилі, що нагадує музику Андреа Ґабріелі, мотети та два магніфікати. В останніх працях використовує типовий для Джованні Ґабріелі багатохоровий стиль та групи інструментів, що є відмітним знаком венеціанської школи.
Твори
- Самостійні прижиттєві публікації
- В. Беллавера друга книга мадригалів на п'ять голосів (Di V. Belhaver il Secondo Libro de Madrigali a cinque voci) (Венеція, 1575) (інші дві книги, Венеція 1567 та 1576, не збереглися)
- Публікації у збірках
- П'ятдесят мадригалів від трьох до дванадцяти голосів у різних збірках
- декілька мотетів та магніфікат у збірці Reliquiae sacrorum concentuum, Дж. Ґабріелі та Г. Л. Гасслера,
- Музика для церковних концертів Musica per concerti ecclesiastici
- Magnificat octo tonorum diversorum excellentissimorum authorum
- декілька токат для органа та клавесина в Transilvano Джіроламо Дірути
Бібліографія
- F. Caffi, Storia della musica sacra nella già Cappella ducale di San Marco in Venezia..., I, Venezia 1854, pp. 189 s.
- G. Benvenuti, A. e G. Gabrieli e la musica strumentale in S.Marco, I, Milano 1931, pp. LXXI, LXXII, LXXIII, LXXIV
- A. Einstein, The Italian Madrigal, I, Princeton N. J. 1949, pp. 453, 522, 525 s., 639, 773
- "Vincenzo Bellavere", in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. Londra, Macmillan Publishers Ltd., 1980.
- Eleanor Selfridge-Field, Musica Strumentale Veneziana, da Gabrieli a Vivaldi. New York, Dover Publications, 1994.
Джерела
- Біографічний Словник Італійців (Dizionario Biografico degli Italiani) - том 7 (1970) [ 17 травня 2018 у Wayback Machine.](італ.)
Зовнішні посилання
- Toccata in locum Antiphonae IV для органа / Il Transilvano (1613) / Nova Ars Cantandi - YouTube
- HOASM-біографія [1] [ 18 лютого 2012 у Wayback Machine.] та дискографія [2] [ 18 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Вільні ноти авторства Вінченцо Беллавере на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Vincenzo Bellavere: Партитури на сайті Werner Icking Music Archive (WIMA)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vinchenco Bellavere ital Vincenzo Bellavere takozh Bellaver ital Bell haver Bell aver Belaver 1540 1541 29 serpnya 1587 italijskij kompozitor piznogo Vidrodzhennya predstavnik Venecianskoyi shkoli organist Hocha j buv najmensh znachnoyu figuroyu shkoli zazhiv vidomosti yak talanovitij madrigalist napisav dekilka tvoriv u venecijskomu polihoralnomu stili Vinchenco BellavereOsnovna informaciyaData narodzhennya1540 1541Misce narodzhennyaVeneciya Venecijska respublikaData smerti29 serpnya 1587 1587 08 29 Gromadyanstvo ItaliyaNacionalnistitaliyecProfesiyakompozitor organistInstrumentiorganZhanrtokata madrigal motetKolektivikapela soboru San MarkoSpivpracyaDzhovanni GabrieliBiografiyaPro chas ta misce narodzhennya Vinchenco Bellavere nichogo ne vidomo Persha zgadka pro nogo datuyetsya 1567 rokom koli vin vzhe pracyuvav organistom u it U tomu zh roci zrobiv marnu sprobu posisti pristizhne misce pershogo organista cogo soboru U 1568 roci stav pershim organistom pri it venecijskij instituciyi pristizh yakoyi buv majzhe takij yak u Baziliki San Marko Pracyuvav tam do 1584 roku koli povernuvsya do Paduyi de obijnyav posadu pershogo organista u sobori misce na yake u minulomu vin ne projshov konkurs U grudni 1585 roku buv zvilnenij z roboti u Paduyi ochevidno za neopravdanij progul i povernuvsya do Veneciyi shob stati organistom pri cerkvi Santo Stefano 30 grudnya 1586 roku dekretom prokuratoriv Respubliki buv priznachenij pershim organistom Baziliki San Marko odnogo z najvazhlivishih muzichnih centriv u togochasnij Italiyi na misce tilki no zvilnene Andrea Gabrieli chiyim uchnem yak viplivaye z dokumentiv vin buv drugim organistom buv Dzhovanni Gabrieli Priznachennya vidbulosya pislya konkursu u yakomu brali uchast she dva pretendenti Paolo Dzhusto prozvanij da Kastello ta Antonio Romatuni Richne zhaluvannya stanovilo 100 dukativ suma sho svidchit pro jogo profesijnij avtoritet Vrahovuyuchi vishezaznachene pripuskayetsya sho Bellavere vchivsya ta rozgortav svoyu diyalnist u Veneciyi a mozhlivo j pohodiv z cogo mista abo nalezhnih jomu teritorij Pomer usogo po dev yati misyacyah pislya vstuplennya na posadu u veresni 1587 roku Pislya jogo smerti misce pershogo organista zalishalos vilnim ponad rik i bulo zajnyate lukkezcem Dzhozeffo Gvami 30 zhovtnya 1588 roku Bellavere buv talanovitim kompozitorom i mig bi stati vazhlivim predstavnikom venecianskoyi shkoli ale jogo kar yera bula pripinena nagloyu smertyu Muzika ta vpliviBellavere vidomij peredusim svoyimi tvorami Vin pisav muziku dlya klavishnih instrumentiv oskilki sam buv organistom ale okrim cogo u jogo dorobku mayutsya j horovi tvori zokrema madrigali u legkomu stili sho nagaduye muziku Andrea Gabrieli moteti ta dva magnifikati V ostannih pracyah vikoristovuye tipovij dlya Dzhovanni Gabrieli bagatohorovij stil ta grupi instrumentiv sho ye vidmitnim znakom venecianskoyi shkoli TvoriSamostijni prizhittyevi publikaciyi V Bellavera druga kniga madrigaliv na p yat golosiv Di V Belhaver il Secondo Libro de Madrigali a cinque voci Veneciya 1575 inshi dvi knigi Veneciya 1567 ta 1576 ne zbereglisya Publikaciyi u zbirkah P yatdesyat madrigaliv vid troh do dvanadcyati golosiv u riznih zbirkah dekilka motetiv ta magnifikat u zbirci Reliquiae sacrorum concentuum Dzh Gabrieli ta G L Gasslera Muzika dlya cerkovnih koncertiv Musica per concerti ecclesiastici Magnificat octo tonorum diversorum excellentissimorum authorum dekilka tokat dlya organa ta klavesina v Transilvano Dzhirolamo DirutiBibliografiyaF Caffi Storia della musica sacra nella gia Cappella ducale di San Marco in Venezia I Venezia 1854 pp 189 s G Benvenuti A e G Gabrieli e la musica strumentale in S Marco I Milano 1931 pp LXXI LXXII LXXIII LXXIV A Einstein The Italian Madrigal I Princeton N J 1949 pp 453 522 525 s 639 773 Vincenzo Bellavere in The New Grove Dictionary of Music and Musicians ed Stanley Sadie 20 vol Londra Macmillan Publishers Ltd 1980 ISBN 1 56159 174 2 Eleanor Selfridge Field Musica Strumentale Veneziana da Gabrieli a Vivaldi New York Dover Publications 1994 ISBN 0 486 28151 5DzherelaBiografichnij Slovnik Italijciv Dizionario Biografico degli Italiani tom 7 1970 17 travnya 2018 u Wayback Machine ital Zovnishni posilannyaToccata in locum Antiphonae IV dlya organa Il Transilvano 1613 Nova Ars Cantandi YouTube HOASM biografiya 1 18 lyutogo 2012 u Wayback Machine ta diskografiya 2 18 lyutogo 2012 u Wayback Machine angl Vilni noti avtorstva Vinchenco Bellavere na sajti International Music Score Library Project IMSLP Vincenzo Bellavere Partituri na sajti Werner Icking Music Archive WIMA