Вільбоа Олександр Микитович (1716 — 9 лютого 1781, Дерпт, Російська імперія) — російський полководець Семирічної війни, генерал-фельдцейхмейстер (1762).
Олександр Микитович Вільбоа | ||||
---|---|---|---|---|
Александр Никитич Вильбоа | ||||
Народження | 1716 | |||
Смерть | 9 лютого 1781 Дерпт, Російська імперія | |||
Поховання | Естонія | |||
Країна | Російська імперія | |||
Вид збройних сил | Сухопутні війська | |||
Рід військ | Артилерія | |||
Роки служби | 1739 — 1765 | |||
Звання | Генерал-поручник, генерал-фельдцейхмейстер | |||
Війни / битви | Семирічна війна: Битва під Гросс-Єгерсдорфом, Битва під Цорндорфом, Битва при Пальцигу, Битва під Кунерсдорфом | |||
Рід | Q31842392? | |||
Діти | Q112623511? і d | |||
Нагороди | ||||
Вільбоа Олександр Микитович у Вікісховищі |
Біографія
Походив з старовинного дворянського роду французького походження. Син віцеадмірала Микити Петровича Вільбоа і Єлизавети Павлівни Глюк.
Із 1739 року — сержант Лейб-гвардії бомбардирської роти. З 1741 року — поручник. Учасник російсько-шведської війни 1741—1743 років. З 1744 року — полковник, камер-юнкер імператорського двору. З 1755 року — генерал-майор, у 1756 році був призначений генерал-квартирмейстром Ліфляндської піхотної дивізії.
Учасник Семирічної війни. Командував піхотною бригадою у битві під Гросс-Єгерсдорфом, під час цієї битви був важко поранений. За цю битву був нагороджений орденом Олександра Невського. З 1758 року — генерал-поручник. Брав участь в облозі Кюстріна та битві під Цорндорфом. У битві при Пальцигу командував дивізією, у битві під Кунерсдорфом командував авангардом російської армії.
У січні 1762 року на честь Олександра Вільбоа був названий Великолуцький піхотний полк. Із лютого 1762 року — генерал-фельдцейхмейстер російської армії (командувач артилерії), із березня того ж року — член Військової колегії. Брав участь у , підтримував Катерину II.
На посаді генерал-фельдцейхмейстера Вільбоа активно працював над реорганізацією та посиленням російської артилерії. Але через погіршення здоров'я у 1765 році він вийшов у відставку і виїхав у своє помістя Сарракус у Ліфляндії. Там же він і був похований після своєї смерті у 1781 році.
Військові звання
- Сержант (1739)
- Підпоручик (1741)
- Полковник (1744)
- Генерал-майор (1755)
- Генерал-поручник (1758)
- Генерал-фельдцейхмейстер (1762)
Нагороди
- Орден Андрія Первозванного
- Орден Святого Олександра Невського
- Орден Святої Анни
Примітки
- . encyclopedia.mil.ru. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022.
Джерела
- Біографія на сайті Міністерства оборони Росії [ 26 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Вильбоа, Александр Никитич // Военная энциклопедия. — СПб.: Т-во И. Д. Сытина. Под ред. В. Ф. Новицкого и др.. 1911—1915.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vilboa Oleksandr Mikitovich 1716 9 lyutogo 1781 Derpt Rosijska imperiya rosijskij polkovodec Semirichnoyi vijni general feldcejhmejster 1762 Oleksandr Mikitovich VilboaAleksandr Nikitich VilboaNarodzhennya1716 1716 Smert9 lyutogo 1781 1781 02 09 Derpt Rosijska imperiyaPohovannyaEstoniyaKrayinaRosijska imperiyaVid zbrojnih silSuhoputni vijskaRid vijskArtileriyaRoki sluzhbi1739 1765ZvannyaGeneral poruchnik general feldcejhmejsterVijni bitviSemirichna vijna Bitva pid Gross Yegersdorfom Bitva pid Corndorfom Bitva pri Palcigu Bitva pid KunersdorfomRidQ31842392 DitiQ112623511 i dNagorodiOrden Svyatogo Andriya PervozvannogoOrden Svyatogo Oleksandra NevskogoOrden Svyatoyi Anni 1 stupenya Vilboa Oleksandr Mikitovich u VikishovishiBiografiyaPohodiv z starovinnogo dvoryanskogo rodu francuzkogo pohodzhennya Sin viceadmirala Mikiti Petrovicha Vilboa i Yelizaveti Pavlivni Glyuk Iz 1739 roku serzhant Lejb gvardiyi bombardirskoyi roti Z 1741 roku poruchnik Uchasnik rosijsko shvedskoyi vijni 1741 1743 rokiv Z 1744 roku polkovnik kamer yunker imperatorskogo dvoru Z 1755 roku general major u 1756 roci buv priznachenij general kvartirmejstrom Liflyandskoyi pihotnoyi diviziyi Uchasnik Semirichnoyi vijni Komanduvav pihotnoyu brigadoyu u bitvi pid Gross Yegersdorfom pid chas ciyeyi bitvi buv vazhko poranenij Za cyu bitvu buv nagorodzhenij ordenom Oleksandra Nevskogo Z 1758 roku general poruchnik Brav uchast v oblozi Kyustrina ta bitvi pid Corndorfom U bitvi pri Palcigu komanduvav diviziyeyu u bitvi pid Kunersdorfom komanduvav avangardom rosijskoyi armiyi U sichni 1762 roku na chest Oleksandra Vilboa buv nazvanij Velikoluckij pihotnij polk Iz lyutogo 1762 roku general feldcejhmejster rosijskoyi armiyi komanduvach artileriyi iz bereznya togo zh roku chlen Vijskovoyi kolegiyi Brav uchast u pidtrimuvav Katerinu II Na posadi general feldcejhmejstera Vilboa aktivno pracyuvav nad reorganizaciyeyu ta posilennyam rosijskoyi artileriyi Ale cherez pogirshennya zdorov ya u 1765 roci vin vijshov u vidstavku i viyihav u svoye pomistya Sarrakus u Liflyandiyi Tam zhe vin i buv pohovanij pislya svoyeyi smerti u 1781 roci Vijskovi zvannyaSerzhant 1739 Pidporuchik 1741 Polkovnik 1744 General major 1755 General poruchnik 1758 General feldcejhmejster 1762 NagorodiOrden Andriya Pervozvannogo Orden Svyatogo Oleksandra Nevskogo Orden Svyatoyi AnniPrimitki encyclopedia mil ru Arhiv originalu za 26 listopada 2021 Procitovano 8 sichnya 2022 DzherelaBiografiya na sajti Ministerstva oboroni Rosiyi 26 listopada 2021 u Wayback Machine Vilboa Aleksandr Nikitich Voennaya enciklopediya SPb T vo I D Sytina Pod red V F Novickogo i dr 1911 1915