Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вівчарик світлочеревий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Ядерні Eukaryota Царство

Вівчарик світлочеревий

Вівчарик світлочеревий
Вівчарик світлочеревий
image
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Вівчарикові (Phylloscopidae)
Рід: Вівчарик (Phylloscopus)
Вид: Вівчарик світлочеревий
Біноміальна назва
Phylloscopus bonelli
(Vieillot, 1819)
Посилання
image Вікісховище: Category:Phylloscopus bonelli
image Віківиди: Phylloscopus bonelli
image ITIS: 562123
image NCBI: 48149

Вівча́рик світлочере́вий (Phylloscopus bonelli) — вид горобцеподібних птахів родини вівчарикових (Phylloscopidae). В Україні рідкісний залітний вид. Видову назву латиною надано на честь італійського орнітолога (1784—1830).

Таксономія

Раніше розглядали як вид, що включає два підвиди. Проте завдяки останнім дослідженням молекулярних біологів вид розділено на два:

Ареали двох видів не перекриваються, вони також відрізняються за послідовністю мітохондріальної ДНК.

Опис

Морфологічні ознаки

Птах менший за горобця — маса тіла 7-9 г, довжина тіла біля 11 см. Оперення верху сірувато-оливкове; над оком білувата «брова»; поперек і надхвістя зеленкувато-жовті; низ білий; махові і стернові пера бурі; дзьоб бурий; ноги темно-бурі.

Від інших вівчариків відрізняється контрастом між зеленкувато-жовтими попереком і надхвістям та сірувато-оливковою спиною, а також голосом.

Звуки

Пісня — коротка дзвінка трель, поклик — свистове «тюі — тюі».

Поширення та місця існування

Ареал простягається від західної частини Середземного моря до півночі Франції та південного заходу Центральної Європи. Північний кордон поширення проходить через північ Франції, південь Бельгії, південь Німеччини та Австрії. На зимівлю мігрує до Африки на південь від Сахари. Живе у сухих листяних, хвойних та змішаних лісах у гірських ландшафтах на висоті до 2000 м. В Україні рідкісний залітний вид.

У гніздовий період населяє листяні ліси, що складаються з дубів (Quercus), берез (Betula), буків (Fagus) та каштанів (Castanea); інколи з домішкою сосен (Pinus), ялин (Picea) або модрин (Larix) із добре розвиненою наземною рослинністю. У Середземномор'ї це часто це ліси, що складаються з коркового дуба та кедрів (Cedrus). У західній частині ареалу це зарості сосни та дуба, де зростають також ожина, барбарис та ялівець. Гніздиться на висоті до 2 тис. метрів.

Світлочереві вівчарики є перелітними, зимують у вузькій смузі на південь від Сахари.

У позагніздовий період, в Африці, світлочереві вівчарики зустрічаються серед відкритих лісових біотопів, заростей у сухих степах, саванни з кущами та в оазах із кущів акації.

Чисельність

Чисельність виду оцінюють у 3—8 млн статевозрілих особин (1,5—4 млн пар), протягом 2009—2013 рр. вона є стабільною.

Гніздування

image
Яйця Phylloscopus bonelli, Тулузький музей

Гніздовий період триває з кінця квітня до серпня. Гніздо кулястої форми з маленьким бічним вхідним отвором зролене з трави та домішками листя, моху і волосся. Гніздо на землі, як правило на березі, добре приховано навислою рослинністю, нахиленим деревом або гілками. Повна кладка з 4—6 яєць білого кольору з темним крапками на кінцях. Насиджує самка 12-13 днів. Приблизно через стільки ж часу після вилуплення пташенята залишають гніздо. Протягом року одна, іноді дві кладки.

Живлення

Живиться комахами та іншими безхребетними.

Загрози та охорона

Основними загрозами для виду є надмірна експлуатація лісових екосистем. Для охорони пропонується збільшення різноманітності деревостану у місцях гніздування, що буде покращувати середовище існування.

Вівчарик світлочеревий занесено до Бернської конвенції (Додаток ІІ) та Боннської конвенції (Додаток ІІ).

Посилання

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  2. Parkin, David T. (2003): Birding and DNA: species for the new millennium. Bird Study. 50 (3): 223—242. HTML abstract [ 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
  3. Sangster, George; Knox, Alan G.; Helbig, Andreas J. & Parkin, David T. (2002): Taxonomic recommendations for European birds. [ 13 вересня 2019 у Wayback Machine.] Ibis. 144 (1): 153—159.
  4. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — .
  5. . Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vivcharik svitlocherevij Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Vivcharikovi Phylloscopidae Rid Vivcharik Phylloscopus Vid Vivcharik svitlocherevij Binomialna nazva Phylloscopus bonelli Vieillot 1819 Posilannya Vikishovishe Category Phylloscopus bonelli Vikividi Phylloscopus bonelli ITIS 562123 NCBI 48149 Vivcha rik svitlochere vij Phylloscopus bonelli vid gorobcepodibnih ptahiv rodini vivcharikovih Phylloscopidae V Ukrayini ridkisnij zalitnij vid Vidovu nazvu latinoyu nadano na chest italijskogo ornitologa 1784 1830 TaksonomiyaRanishe rozglyadali yak vid sho vklyuchaye dva pidvidi Prote zavdyaki ostannim doslidzhennyam molekulyarnih biologiv vid rozdileno na dva Vivcharik svitlocherevij Phylloscopus bonelli gnizditsya na zahodi Pivdennoyi Yevropi ta v Pivnichnij Africi Vivcharik zolotoguzij Phylloscopus orientalis gnizditsya na shodi Pivdennoyi Yevropi ta v Malij Aziyi Areali dvoh vidiv ne perekrivayutsya voni takozh vidriznyayutsya za poslidovnistyu mitohondrialnoyi DNK OpisMorfologichni oznaki Ptah menshij za gorobcya masa tila 7 9 g dovzhina tila bilya 11 sm Operennya verhu siruvato olivkove nad okom biluvata brova poperek i nadhvistya zelenkuvato zhovti niz bilij mahovi i sternovi pera buri dzob burij nogi temno buri Vid inshih vivcharikiv vidriznyayetsya kontrastom mizh zelenkuvato zhovtimi poperekom i nadhvistyam ta siruvato olivkovoyu spinoyu a takozh golosom Zvuki Pisnya korotka dzvinka trel poklik svistove tyui tyui Poshirennya ta miscya isnuvannyaAreal prostyagayetsya vid zahidnoyi chastini Seredzemnogo morya do pivnochi Franciyi ta pivdennogo zahodu Centralnoyi Yevropi Pivnichnij kordon poshirennya prohodit cherez pivnich Franciyi pivden Belgiyi pivden Nimechchini ta Avstriyi Na zimivlyu migruye do Afriki na pivden vid Sahari Zhive u suhih listyanih hvojnih ta zmishanih lisah u girskih landshaftah na visoti do 2000 m V Ukrayini ridkisnij zalitnij vid U gnizdovij period naselyaye listyani lisi sho skladayutsya z dubiv Quercus berez Betula bukiv Fagus ta kashtaniv Castanea inkoli z domishkoyu sosen Pinus yalin Picea abo modrin Larix iz dobre rozvinenoyu nazemnoyu roslinnistyu U Seredzemnomor yi ce chasto ce lisi sho skladayutsya z korkovogo duba ta kedriv Cedrus U zahidnij chastini arealu ce zarosti sosni ta duba de zrostayut takozh ozhina barbaris ta yalivec Gnizditsya na visoti do 2 tis metriv Svitlocherevi vivchariki ye perelitnimi zimuyut u vuzkij smuzi na pivden vid Sahari U pozagnizdovij period v Africi svitlocherevi vivchariki zustrichayutsya sered vidkritih lisovih biotopiv zarostej u suhih stepah savanni z kushami ta v oazah iz kushiv akaciyi ChiselnistChiselnist vidu ocinyuyut u 3 8 mln statevozrilih osobin 1 5 4 mln par protyagom 2009 2013 rr vona ye stabilnoyu GnizduvannyaYajcya Phylloscopus bonelli Tuluzkij muzej Gnizdovij period trivaye z kincya kvitnya do serpnya Gnizdo kulyastoyi formi z malenkim bichnim vhidnim otvorom zrolene z travi ta domishkami listya mohu i volossya Gnizdo na zemli yak pravilo na berezi dobre prihovano navisloyu roslinnistyu nahilenim derevom abo gilkami Povna kladka z 4 6 yayec bilogo koloru z temnim krapkami na kincyah Nasidzhuye samka 12 13 dniv Priblizno cherez stilki zh chasu pislya viluplennya ptashenyata zalishayut gnizdo Protyagom roku odna inodi dvi kladki ZhivlennyaZhivitsya komahami ta inshimi bezhrebetnimi Zagrozi ta ohoronaOsnovnimi zagrozami dlya vidu ye nadmirna ekspluataciya lisovih ekosistem Dlya ohoroni proponuyetsya zbilshennya riznomanitnosti derevostanu u miscyah gnizduvannya sho bude pokrashuvati seredovishe isnuvannya Vivcharik svitlocherevij zaneseno do Bernskoyi konvenciyi Dodatok II ta Bonnskoyi konvenciyi Dodatok II PosilannyaFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Parkin David T 2003 Birding and DNA species for the new millennium Bird Study 50 3 223 242 HTML abstract 1 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Sangster George Knox Alan G Helbig Andreas J amp Parkin David T 2002 Taxonomic recommendations for European birds 13 veresnya 2019 u Wayback Machine Ibis 144 1 153 159 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Arhiv originalu za 6 bereznya 2019 Procitovano 2 bereznya 2019

Дата публікації:
Топ