Вібродіагностика

Вібраці́йна діагно́стика — це метод діагностування технічних систем і устаткування, заснований на аналізі параметрів вібрації, що створюється працюючим обладнанням або є вторинною вібрацією, яка зумовлена структурою досліджуваного об'єкта. Вібраційна діагностика, як і інші методи технічної діагностики, покликана здійснювати пошук несправностей і оцінювати технічний стан досліджуваного об'єкта.

Діагностичні параметри

При вібраційному діагностуванні аналізуються:

• вібропереміщення — миттєве значення кожної з координат, які описують положення тіла чи матеріальної точки під час вібрації;
• віброшвидкість — похідна вібропереміщення за часом;
• віброприскорення — похідна віброшвидкості за часом.

Діагностичними параметрами можуть бути наступні:

• ПІК — амплітудне (позитивне) значення сигналу;
• СКЗ — середньо-квадратичне значення (діюче значення) сигналу;
• ПІК-фактор — відношення параметра ПІК до СКЗ;
• ПІК-ПІК — різниця між позитивною амплітудою і модулем від'ємної амплітуди.

Застосування методу

Найбільшого розвитку метод отримав при діагностуванні підшипників кочення. Також вібраційний метод успішно застосовується при діагностуванні колісно-редукторних блоків на залізничному транспорті.

Заслуговують на увагу віброакустичні методи пошуку витоків газу у гідроустаткуванні. Суть цих методів полягає у тому, що рідина або газ, дроселюючись через щілини і зазори, створює турбулентність, що супроводжується пульсаціями тиску, і, як наслідок, в спектрі вібрацій і шуму з'являються гармоніки відповідних частот. Аналізуючи амплітуду цих гармонік, можна судити про наявність (відсутність) витоків.

Інтенсивний розвиток методу в останні роки пов'язаний із здешевленням електронних обчислювальних засобів і спрощенням аналізу вібраційних сигналів.

Див. також

• Вібраційні випробування

Примітки

1. ДСТУ 2300-93 Вібрація. Терміни та визначення.

Джерела

• Епифанцев, Ю.А. (2009), Мониторинг и диагностика механических объектов , Учеб. пособие.