Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Вогник далеко в степу» — відома повість українського письменника Григора Тютюнника, за яку його, разом із повістю «Климко» відзначено премією імені Лесі Українки.
| «Вогник далеко в степу» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | повість | |||
| Автор | Григір Тютюнник | |||
| Мова | українська | |||
| Опубліковано | 1979 | |||
| Видавництво | "Веселка" | |||
| Нагороди | Літературна премія імені Лесі Українки | |||
| | ||||
Історія створення
«Вогник далеко в степу» (1979) ― це остання повість Григора Тютюнника, у якій автор показав післявоєнне життя підлітків, які змушені були рано йти вчитися, щоб допомагати вижити своїм родинам. Їхні образи близькі автору, оскільки твір автобіографічний. Ще дитиною Григір Тютюнник теж був змушений іти навчатися у професійне училище, щоб здобути професію і мати змогу заробляти на власний кусень хліба.
«Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших її проявах», — писав Григір Тютюнник. Письменнику вдалося майстерно і ненав'язливо показати їх у своєму творі.
Автор планував продовжити свою розповідь про Павлентія і його друзів (написано тільки першу частину повісті «Вогник далеко в степу»), ми, можливо, прочитали б про те, що було б далі з цим хлопчиною в житті, через що йому довелося б іще пройти, але раптова смерть письменника обірвала його роботу.
Значення в українській літературі
Повісті Григора Тютюнника «Климко» і «Вогник далеко в степу» були відзначені премією імені Лесі Українки, що присуджується за найвидатніші твори для дітей та юнацтва. Вони стали в один ряд із такими художньо сильними книгами про дітей війни, як: «Ранні журавлі» Чингіза Айтматова, «Уроки французької» Валентина Распутіна, «Біг» Гранта Матевосяна, «Судний день» Віктора Козька, «Первінка» Миколи Вінграновського, «Мовчун» Віктора Близнеця… Без таких книжок неможливо зрозуміти життєву історію покоління тих, на чиї плечі упали війна, наруга й сирітство. Ці книги відображають духовну силу нашого народу, який усупереч всьому зберіг у собі свої найкращі якості.
Сюжет
Григір Тютюнник у повісті «Вогник далеко в степу» зобразив життя підлітків у післявоєнні часи. Кожного дня головному герою Павлу та його друзям — трьом Василям доводилося долати дев'ять кілометрів лісовою дорогою, щоб вчасно дістатися училища. Цей шлях був легшим, коли вони йшли разом. Час пролітав непомітно, а дорога здавалася не такою вже й далекою. Часто на них чекали несподівані пригоди, наприклад, довго їм кортів абрикосовий сад діда Штокала: «…ідучи в училище й назад, ми дивимося на Штокалові абрикоси такими очима, що дід кам'яніє посеред садка — довгий, сухий, сивий — і свариться на нас пальцями». І, коли вони вже наважилися на крадіжку, господар сам пригостив їх абрикосами. Повною протилежністю став вчинок шофера Фріца, коли одного разу Павло проспав і опинився сам на сам із засніженим шляхом. Його перестрів вовк і надією на порятунок була машина, яка раптово з'явилася на шляху. Але шофер не зупинився, щоб підібрати хлопця, однак Павлу вдалося схопитися за машину. Шофер, помітивши хлопця, вирішив вчинити жорстоко і свідомо, коли хлопець мав злізти, натиснув на педаль газу, щоб юнак впав. Таким вчинком він мало не вбив хлопця. Павло сильно забився і знепритомнів. Його знайшла жінка і повідомила майстра з училища, де навчався Павло. Його товариші вирішили неодмінно помститися за невинно постраждалого друга, вся група була біля нього у таку страшну мить. Але що було далі можна тільки здогадуватись, адже на цьому повість і обривається.
Головні персонажі
Головний герой повісті «Вогник далеко в степу» ― Павло. Він був сиротою, з повагою ставився до старших, був відданий своїм друзям і закоханий у дівчину. Так сталося, що його мати померла, а коли хлопцеві було дев'ять років, батько одружився з тіткою Ялосоветою. Через місяць батька забрали на війну, з якої він так і не повернувся. Жив він з тіткою шість років у половині хати, бо більшу ніж половину одірвало бомбою. За час оповіді читач спостерігає як Павло перетворюється з маленького хлопчика на дорослу людину.
Тітка Ялосовета дуже позитивний персонаж, вона хоч і не була матір'ю Павла, але ставилася до нього, як до рідного сина. Коли Павла не взяли до училища через недостатній вік для вступу, то вона сама привела його до директора і так розхвалила: «Він слухняненький, роботящий, не дивіться, що такий ото малий. Він підросте. І вчиться ловко…», що директор прийняв його під свою відповідальність.
Павло дружив і навчався разом із трьома Василями ― Василем Силкою, Василем Оборою та Василем Кібкалом. Василь Силка любив географію і розповідав про кожну країну так, наче він там був: «…Так жовто, як у Штокаловому садку од абрикос. Банани, апельсини, ананаси…» Василь Кібкало був із трохи заможнішої родини і мав і взуття, і сумку, і сніданок йому з собою давали з дому. Василь Обора ― це мовчазний і кремезний хлопчина, якому завжди хотілося їсти. Усі хлопці товаришували з дитинства, разом ходили до училища і назад по 18 кілометрів пішки й переживали разом труднощі навчання, далекої дороги і першого кохання.
Маня — дівчина, з якою дружив Павло і в яку був щиро закоханий. Зі слів самого Павла один вечір, коли він дізнався про її симпатію повністю змінив його, зробив дорослішим.
Майстр Федор Демидович — людина, закохана у свою справу, чудовий учитель, у нього кожен інструмент «сяє, як сонечко». Він вчить хлопців сумлінно працювати, пишатися своєю професією.
Поряд із позитивними героями в повісті Гр. Тютюнника «Вогник далеко в степу» зображені і негативні персонажі. Передусім це водій Фріц, через якого Павло отримав сильну травму. Про підступність та жорстокість цього персонажа дізнаємося одразу ж, після першої згадки про нього у творі, коли хлопці вчепилися за його машину, щоб під'їхати до училища, а він їх прогнав. У його душі не заворушилося співчуття до Павла, навіть коли він йшов один рано вранці у страшну заметіль.
Цитати
- «Плаче. Ну, хай як хоче. Я ж не заставлю. Та ще й півхати нема, зосталася тільки хатина, а більшу половину одірвало бомбою. У нас у півсела нема хат — такий сильний був бій… Нічого, нарубаю дров, зваримо щось їсти, а далі воно покаже. Не плакатиме ж вона з ложкою в руках!»
- «— Дурненький ти ще, а вже совітуєш, — сказала необидно. — Всі люди красиві, як добрі. — Ішла вона легко, світилася. І одно поглядала на мене збоку».
- «— Чай, дітки, треба мішати в обидва боки: спершу наліво, потім направо — тоді він буде солодший».
- «О, якби тільки хто знав, яке то щастя — рвати абрикоси уночі при місяці! Нахилиш гілку, а вони тебе лагідненько по маківці — тут-тук-тук… Об щоки труться оксамитне — є-таки на них пушок. А котра й сама за пазуху впаде, полоскоче золотою мишкою і пригріється. і вже її не чути…»
- «Мені часто сниться страшний сон: ніби в хаті уже стоїть білий ранок. І я прокидаюся, холонучи від думки, що проспав лінійку, сніданок, що група наша вже йде містечком, горланячи „Дальневосточную“, а мене на „шкентелі“ немає…»
- «Після тієї жовтневої ночі коло верби, після того, як Маня повернулася від свого двору, мовчки плачучи, я ніби виріс на кілька років уперед — і — без вороття…»
- «Найлюбішою стала мені думка про хату. Сам складу, по деревині, по соломині вкрию, хай тільки потепліє та подовшає день. Доки ж ми в курені житимемо?»
- «Ми й тепер, як випали сніги, берегли свій вогонь біля станції Осика. Вже не задля того, щоб хоч трохи звеселити степову осінню темряву, а щоб було де перегрітися посеред дороги. Та й звикли до нього».
- "— Спиніться, дядьку! — закричав я, нахилившись близько до віконця. — Ми на сніданок запізнюємося. І вовки кругом! — І побачив на шоферові шапку з козирком. «Фріц! Це ж він!»
Посилання
- «Вогник далеко в степу» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Е-бібліотека «Чтиво»
Література
- Тютюнник Г. М. Степова казка: Казки, оповідання, повісті: Для мол. та серед. шк. віку / Упоряд. Л. В. Тютюнник; Передм. М. Ф. Слабошпицького; Худож. В. А. Євдокименко. ― 2-ге вид. ― К.: Веселка, 1993. ― 310 с.
- Тютюнник Г. М. Дикий: вибрані твори / Григір Тютюнник. — Киит. : Знання, 2014. — 223 с. — (Скарби)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vognik daleko v stepu vidoma povist ukrayinskogo pismennika Grigora Tyutyunnika za yaku jogo razom iz povistyu Klimko vidznacheno premiyeyu imeni Lesi Ukrayinki Vognik daleko v stepu Obkladinka pershogo vidannyaZhanr povistAvtor Grigir TyutyunnikMova ukrayinskaOpublikovano 1979Vidavnictvo Veselka Nagorodi Literaturna premiya imeni Lesi UkrayinkiIstoriya stvorennya Vognik daleko v stepu 1979 ce ostannya povist Grigora Tyutyunnika u yakij avtor pokazav pislyavoyenne zhittya pidlitkiv yaki zmusheni buli rano jti vchitisya shob dopomagati vizhiti svoyim rodinam Yihni obrazi blizki avtoru oskilki tvir avtobiografichnij She ditinoyu Grigir Tyutyunnik tezh buv zmushenij iti navchatisya u profesijne uchilishe shob zdobuti profesiyu i mati zmogu zaroblyati na vlasnij kusen hliba Najdorozhchoyu temoyu a otzhe j idealom dlya mene zavzhdi buli j zalishayutsya dobrota samoviddanist i miloserdya lyudskoyi dushi v najriznomanitnishih yiyi proyavah pisav Grigir Tyutyunnik Pismenniku vdalosya majsterno i nenav yazlivo pokazati yih u svoyemu tvori Avtor planuvav prodovzhiti svoyu rozpovid pro Pavlentiya i jogo druziv napisano tilki pershu chastinu povisti Vognik daleko v stepu mi mozhlivo prochitali b pro te sho bulo b dali z cim hlopchinoyu v zhitti cherez sho jomu dovelosya b ishe projti ale raptova smert pismennika obirvala jogo robotu Znachennya v ukrayinskij literaturiPovisti Grigora Tyutyunnika Klimko i Vognik daleko v stepu buli vidznacheni premiyeyu imeni Lesi Ukrayinki sho prisudzhuyetsya za najvidatnishi tvori dlya ditej ta yunactva Voni stali v odin ryad iz takimi hudozhno silnimi knigami pro ditej vijni yak Ranni zhuravli Chingiza Ajtmatova Uroki francuzkoyi Valentina Rasputina Big Granta Matevosyana Sudnij den Viktora Kozka Pervinka Mikoli Vingranovskogo Movchun Viktora Bliznecya Bez takih knizhok nemozhlivo zrozumiti zhittyevu istoriyu pokolinnya tih na chiyi plechi upali vijna naruga j siritstvo Ci knigi vidobrazhayut duhovnu silu nashogo narodu yakij usuperech vsomu zberig u sobi svoyi najkrashi yakosti SyuzhetGrigir Tyutyunnik u povisti Vognik daleko v stepu zobraziv zhittya pidlitkiv u pislyavoyenni chasi Kozhnogo dnya golovnomu geroyu Pavlu ta jogo druzyam trom Vasilyam dovodilosya dolati dev yat kilometriv lisovoyu dorogoyu shob vchasno distatisya uchilisha Cej shlyah buv legshim koli voni jshli razom Chas prolitav nepomitno a doroga zdavalasya ne takoyu vzhe j dalekoyu Chasto na nih chekali nespodivani prigodi napriklad dovgo yim kortiv abrikosovij sad dida Shtokala iduchi v uchilishe j nazad mi divimosya na Shtokalovi abrikosi takimi ochima sho did kam yaniye posered sadka dovgij suhij sivij i svaritsya na nas palcyami I koli voni vzhe navazhilisya na kradizhku gospodar sam prigostiv yih abrikosami Povnoyu protilezhnistyu stav vchinok shofera Frica koli odnogo razu Pavlo prospav i opinivsya sam na sam iz zasnizhenim shlyahom Jogo perestriv vovk i nadiyeyu na poryatunok bula mashina yaka raptovo z yavilasya na shlyahu Ale shofer ne zupinivsya shob pidibrati hlopcya odnak Pavlu vdalosya shopitisya za mashinu Shofer pomitivshi hlopcya virishiv vchiniti zhorstoko i svidomo koli hlopec mav zlizti natisnuv na pedal gazu shob yunak vpav Takim vchinkom vin malo ne vbiv hlopcya Pavlo silno zabivsya i znepritomniv Jogo znajshla zhinka i povidomila majstra z uchilisha de navchavsya Pavlo Jogo tovarishi virishili neodminno pomstitisya za nevinno postrazhdalogo druga vsya grupa bula bilya nogo u taku strashnu mit Ale sho bulo dali mozhna tilki zdogaduvatis adzhe na comu povist i obrivayetsya Golovni personazhiGolovnij geroj povisti Vognik daleko v stepu Pavlo Vin buv sirotoyu z povagoyu stavivsya do starshih buv viddanij svoyim druzyam i zakohanij u divchinu Tak stalosya sho jogo mati pomerla a koli hlopcevi bulo dev yat rokiv batko odruzhivsya z titkoyu Yalosovetoyu Cherez misyac batka zabrali na vijnu z yakoyi vin tak i ne povernuvsya Zhiv vin z titkoyu shist rokiv u polovini hati bo bilshu nizh polovinu odirvalo bomboyu Za chas opovidi chitach sposterigaye yak Pavlo peretvoryuyetsya z malenkogo hlopchika na doroslu lyudinu Titka Yalosoveta duzhe pozitivnij personazh vona hoch i ne bula matir yu Pavla ale stavilasya do nogo yak do ridnogo sina Koli Pavla ne vzyali do uchilisha cherez nedostatnij vik dlya vstupu to vona sama privela jogo do direktora i tak rozhvalila Vin sluhnyanenkij robotyashij ne divitsya sho takij oto malij Vin pidroste I vchitsya lovko sho direktor prijnyav jogo pid svoyu vidpovidalnist Pavlo druzhiv i navchavsya razom iz troma Vasilyami Vasilem Silkoyu Vasilem Oboroyu ta Vasilem Kibkalom Vasil Silka lyubiv geografiyu i rozpovidav pro kozhnu krayinu tak nache vin tam buv Tak zhovto yak u Shtokalovomu sadku od abrikos Banani apelsini ananasi Vasil Kibkalo buv iz trohi zamozhnishoyi rodini i mav i vzuttya i sumku i snidanok jomu z soboyu davali z domu Vasil Obora ce movchaznij i kremeznij hlopchina yakomu zavzhdi hotilosya yisti Usi hlopci tovarishuvali z ditinstva razom hodili do uchilisha i nazad po 18 kilometriv pishki j perezhivali razom trudnoshi navchannya dalekoyi dorogi i pershogo kohannya Manya divchina z yakoyu druzhiv Pavlo i v yaku buv shiro zakohanij Zi sliv samogo Pavla odin vechir koli vin diznavsya pro yiyi simpatiyu povnistyu zminiv jogo zrobiv doroslishim Majstr Fedor Demidovich lyudina zakohana u svoyu spravu chudovij uchitel u nogo kozhen instrument syaye yak sonechko Vin vchit hlopciv sumlinno pracyuvati pishatisya svoyeyu profesiyeyu Poryad iz pozitivnimi geroyami v povisti Gr Tyutyunnika Vognik daleko v stepu zobrazheni i negativni personazhi Peredusim ce vodij Fric cherez yakogo Pavlo otrimav silnu travmu Pro pidstupnist ta zhorstokist cogo personazha diznayemosya odrazu zh pislya pershoyi zgadki pro nogo u tvori koli hlopci vchepilisya za jogo mashinu shob pid yihati do uchilisha a vin yih prognav U jogo dushi ne zavorushilosya spivchuttya do Pavla navit koli vin jshov odin rano vranci u strashnu zametil Citati Plache Nu haj yak hoche Ya zh ne zastavlyu Ta she j pivhati nema zostalasya tilki hatina a bilshu polovinu odirvalo bomboyu U nas u pivsela nema hat takij silnij buv bij Nichogo narubayu drov zvarimo shos yisti a dali vono pokazhe Ne plakatime zh vona z lozhkoyu v rukah Durnenkij ti she a vzhe sovituyesh skazala neobidno Vsi lyudi krasivi yak dobri Ishla vona legko svitilasya I odno poglyadala na mene zboku Chaj ditki treba mishati v obidva boki spershu nalivo potim napravo todi vin bude solodshij O yakbi tilki hto znav yake to shastya rvati abrikosi unochi pri misyaci Nahilish gilku a voni tebe lagidnenko po makivci tut tuk tuk Ob shoki trutsya oksamitne ye taki na nih pushok A kotra j sama za pazuhu vpade poloskoche zolotoyu mishkoyu i prigriyetsya i vzhe yiyi ne chuti Meni chasto snitsya strashnij son nibi v hati uzhe stoyit bilij ranok I ya prokidayusya holonuchi vid dumki sho prospav linijku snidanok sho grupa nasha vzhe jde mistechkom gorlanyachi Dalnevostochnuyu a mene na shkenteli nemaye Pislya tiyeyi zhovtnevoyi nochi kolo verbi pislya togo yak Manya povernulasya vid svogo dvoru movchki plachuchi ya nibi viris na kilka rokiv upered i bez vorottya Najlyubishoyu stala meni dumka pro hatu Sam skladu po derevini po solomini vkriyu haj tilki potepliye ta podovshaye den Doki zh mi v kureni zhitimemo Mi j teper yak vipali snigi beregli svij vogon bilya stanciyi Osika Vzhe ne zadlya togo shob hoch trohi zveseliti stepovu osinnyu temryavu a shob bulo de peregritisya posered dorogi Ta j zvikli do nogo Spinitsya dyadku zakrichav ya nahilivshis blizko do vikoncya Mi na snidanok zapiznyuyemosya I vovki krugom I pobachiv na shoferovi shapku z kozirkom Fric Ce zh vin Posilannya Vognik daleko v stepu 4 bereznya 2016 u Wayback Machine na sajti E biblioteka Chtivo LiteraturaTyutyunnik G M Stepova kazka Kazki opovidannya povisti Dlya mol ta sered shk viku Uporyad L V Tyutyunnik Peredm M F Slaboshpickogo Hudozh V A Yevdokimenko 2 ge vid K Veselka 1993 310 s Tyutyunnik G M Dikij vibrani tvori Grigir Tyutyunnik Kiit Znannya 2014 223 s Skarbi