Великий Азясь

Великий Азя́сь (рос. Большой Азясь, ерз. Большой Азясь) — село у складі Ковилкінського району Мордовії, Росія. Адміністративний центр Великоазяського сільського поселення.

село Великий Азясь
рос. Большой Азясь ерз. Большой Азясь
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Мордовія
Муніципальний район	Ковилкінський район
Поселення	Великоазяське
Код ЗКАТУ:	89229806001
Код ЗКТМО:	89629406101
Основні дані
Населення	237 осіб (2010)
Поштовий індекс	431325
Телефонний код	+7 83453
Географічні координати:	54°10′25″ пн. ш. 43°40′53″ сх. д. / 54.17361111113877570° пн. ш. 43.68138888891677851° сх. д. / 54.17361111113877570; 43.68138888891677851Координати: 54°10′25″ пн. ш. 43°40′53″ сх. д. / 54.17361111113877570° пн. ш. 43.68138888891677851° сх. д. / 54.17361111113877570; 43.68138888891677851
Мапа
Великий Азясь Великий Азясь

Географія

Розташоване на березі однойменної лісової річки, яка в середині 19 століття була повноводною (назва-гідронім), за 29 км від районного центру Ковилкіно на кордоні з Атюр'євським та Торбеєвським районами.

Історія

Село Великий Азясь виникло в 17-18 століттях та належало відомій родині Українцевих, які займали важливе місце в столичній та провінційній бюрократичній ієрархії. У «Списку населених місць Пензенської губернії» (1869) Великий Азясь — село з 168 дворів Краснослободського повіту. За даними 1913 року, Великий Азясь — центр волості, де проживало 1591 особа. Були кузні, пивні, чайні, 2 храми (1773, 1800), зруйновані у 1930-ті роки.

Не оминув село «тверезий бунт» (1859), що прокотився по Росії. До революції село належало до Краснослободського повіту Пензенської губернії.

У 1918 році в селі спалахнув антирадянський заколот: селяни розігнали волосну та сільську ради, розправилися з радянськими працівниками. У 1919 році відбулося Великоазяське повстання, що носило релігійно-монархічний характер. У 1929 році було створено колгосп ім. В. І. Леніна. Колективізація супроводжувалася селянськими виступами. Під час одного з них в 1931 році загинув організатор колгоспу Є. Д. Бичков.

До кінця 20 ст. Великий Азясь був центральною садибою колгоспу «Мир», в 1997 році був перетворений в СГВК (зерново-тваринницьке господарство).

Населення

Населення — 237 осіб (2010; 260 у 2002).

Національний склад станом на 2002 рік:

• росіяни — 62 %

Господарство

Зараз у селі є:

• середня школа,
• Будинок культури,
• бібліотека,
• 2 крамниці,
• медпункт,
• відділення зв'язку;
• церква великомученика Дмитра Солунського.

Вулиці заасфальтовані, проведений газ.

Поміщики будували перші церкви в своїх селах ще 300 років тому. Зокрема, думний дяк Є. І. Українцев, що побудував спочатку два храми в своїх примокшанських маєтках (1668 і 1678), у 1693 році звів дерев'яну Спасо-Преображенську церкву з боковим вівтарем на честь Димитрія Солунського в селі Великий Азясь. Другий дерев'яний храм, Успенський, з боковим вівтарем в ім'я Дмитра Солунського, був побудований у 1773 році і перебудований в 1864—1666 роках. Був і третій дерев'яний храм, Троїцький (1800, перебудований в 1862).

Церква великомученика Димитрія Солунського побудована в 1904 році за типовим проектом, розробленим відомим архітектором К. А. Тоном в 1838 році. П'ятиглава, однотипна з Микільською церквою м. Саранська, але без трапезної та дзвіниці. Головний храм був освячений в 1904 році на честь Живоначальної Трійці, приділ — на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Через кілька років були зведені окремо дзвіниця та другий боковий вівтар — в ім'я великомученика Димитрія Солунського.

Закрита на початку 1930-их років. У радянський час чотири малих куполи були знесені, а дзвіниця розібрана на цеглу. Сам храм використовувався колгоспом як зерносховище та склад добрив.

У 1989 році, на прохання Ковилкінського райвиконкому, будівлю церкви було передано місцевій православній парафії. З благословення архієпископа Пензенського і Саранського Серафима (Тихонова) храм було названо на честь великомученика Димитрія Солунського, і в ньому почали проводитися богослужіння.

Силами парафіян були проведені необхідні ремонтні та реставраційні роботи, після чого, в 2004 році, на 100-річчя храму, під час святкового богослужіння він був освячений архієпископом (нині митрополитом) Саранським і Мордовським Варсонофієм. Настоятель храму — протоієрей Георгій Овтін.

Джерела

• Аркуш карти N-38-64 Ковылкино. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1986 р. (рос.)
• Енциклопедія Мордовія, А. А. Ксенофонтова.

Примітки

1. Численность и размещение населения Республики Мордовия — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
2. . Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 28 липня 2014.
3. . Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 3 вересня 2020.
4. . Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 28 липня 2014.

Посилання

• На Вікімапії [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
• Великий Азясь [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]