Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Архієпископ Василь (в миру: Василь Дмитрович Богоявленський; 1 лютого 1867, село Старе Сеславине, Козловський повіт, Тамбовська губернія — 27 серпня 1918) — єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), архієпископ Чернігівський і Ніжинський Відомства православного сповідання Російської імперії. Причислений до святих Російської православної церкви.
| Архієпископ Василь | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 12 травня 1911 — 6 травня 1917 | ||
| Альма-матер: | Казанська духовна академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Василь Дмитрович Богоявленський Васи́лий Дми́триевич Богоявле́нский | |
| Народження: | 1 лютого 1867 d, d, Тамбовська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: | 27 серпня 1918 (51 рік) Перм, Російська СФРР | |
| | ||
Біографія
Народився в родині священика. Родич митрополита Володимира (Богоявленського).
Закінчив Тамбовську духовну семінарію в 1888, Казанську духовну академію 1900 зі ступенем кандидата богослов'я. Магістр богослов'я (1907, тема дисертації: «Друга книга Макавіїв. Досвід ісагогічного дослідження»).
Священик і чернець
20 вересня 1888 був рукоположений у диякони, був учителем однокласної церковно-парафіяльної школи.
11 березня 1890 висвячений на священика до церкви села Вівсянки, Кирсановського повіту Тамбовської єпархії. На цій посаді перебував до 1896, будучи, водночас, завідувачем і законовчителем церковно-парафіяльної школи. Невиліковна хвороба дружини змусила його розлучитись з рідною єпархією та переселитися в Казань, де він навчався в академії і продовжив священицьке служіння в кафедральному соборі, церкви Троїце-Феодорівського жіночого монастиря і в цвинтарній церкві. Був законовчителем ряду навчальних закладів.
В 1908, після кончини дружини, прийняв чернечий постриг в Свято-Троїцькій Олександро-Невській Лаврі і незабаром призначений ректором Чернігівської духовної семінарії зі зведенням в сан архімандрита.
Архієрей
26 липня 1909 хіротоносан в єпископа Сумського, вікарія Харківської єпархії. Керував благоустроєм Курязького Преображенського монастиря.
З березня 1911 — єпископ Новгород-Сіверський, вікарій Чернігівської єпархії.
С 12 травня 1911 року — єпископ Чернігівський і Ніжинський. За його ініціативою була видана книга-альбом «Картини церковного життя Чернігівської єпархії». Побудований Миколаївський єпархіальний будинок з величним храмом, залом для релігійно-просвітницьких цілей і цілим рядом благодійних єпархіальних установ при ньому. Створено два нових великих будинки для прочан, що перебували на поклоніння до мощей святителя Феодосія. Організовано туберкульозний санаторій для вихованців духовної семінарії. Про нього відзивалися як про прекрасного адміністратора та вмілого господарника.
5 жовтня 1916 зведений в сан архієпископа.
Був членом Святішого Синоду, виконував обов'язки голови Видавничої ради при Синоді.
В 1917 двічі заарештовувався революційними властями Чернігівської губернії. За розпорядженням Тимчасового уряду в числі інших архієреї був звільнений від присутності в Св. Синоді. 6 травня був відправлений на спочинок як «не відповідний революційного духу часу». Переведено до Миколаївської Теребенської пустель Тверської єпархії; потім якийсь час керував Московським Заіконоспаським монастирем.
Мученицька кончина
Брав участь у діяльності Помісного собору (1917—1918), звідки в 1918 був відряджений в Перм на чолі комісії для розслідування обставин вбивства архієпископа Андроника (Нікольського). До складу комісії входили також делегати Собору: архімандрит Матвій (Померанцев), ректор Пермської духовної семінарії та Олексій Данилович Звєрєв, мирянин Московської єпархії, місіонер.
Після проведення слідства Владика з іншими членами комісії виїхав з Пермі, однак їхній поїзд 27 серпня 1918 був зупинений між Перм'ю і В'яткою. У вагон увірвалися червоноармійці, убили членів комісії, а тіла їх викинули з поїзда. Самого владику скинули з Камського мосту в річку. Тіло архієпископа поховали місцеві селяни, але коли до його могили почалися паломництва, більшовики викопали тіло священномученика й спалили його.
Канонізація
Причислений до лику святих новомучеників і сповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 для загальноцерковного шанування. Одночасно були канонізовані і загиблі разом з ним члени соборної комісії.
Посилання
- на сайті «Російське православ'я»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Arhiyepiskop Vasil v miru Vasil Dmitrovich Bogoyavlenskij 1 lyutogo 1867 selo Stare Seslavine Kozlovskij povit Tambovska guberniya 27 serpnya 1918 yepiskop Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi bezpatriarshoyi arhiyepiskop Chernigivskij i Nizhinskij Vidomstva pravoslavnogo spovidannya Rosijskoyi imperiyi Prichislenij do svyatih Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Arhiyepiskop VasilArhiyepiskop Chernigivskij i Nizhinskij12 travnya 1911 6 travnya 1917 Alma mater Kazanska duhovna akademiyaDiyalnist svyashennikIm ya pri narodzhenni Vasil Dmitrovich Bogoyavlenskij Vasi lij Dmi trievich Bogoyavle nskijNarodzhennya 1 lyutogo 1867 1867 02 01 d d Tambovska guberniya Rosijska imperiyaSmert 27 serpnya 1918 1918 08 27 51 rik Perm Rosijska SFRR Vasil u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v rodini svyashenika Rodich mitropolita Volodimira Bogoyavlenskogo Zakinchiv Tambovsku duhovnu seminariyu v 1888 Kazansku duhovnu akademiyu 1900 zi stupenem kandidata bogoslov ya Magistr bogoslov ya 1907 tema disertaciyi Druga kniga Makaviyiv Dosvid isagogichnogo doslidzhennya Svyashenik i chernec 20 veresnya 1888 buv rukopolozhenij u diyakoni buv uchitelem odnoklasnoyi cerkovno parafiyalnoyi shkoli 11 bereznya 1890 visvyachenij na svyashenika do cerkvi sela Vivsyanki Kirsanovskogo povitu Tambovskoyi yeparhiyi Na cij posadi perebuvav do 1896 buduchi vodnochas zaviduvachem i zakonovchitelem cerkovno parafiyalnoyi shkoli Nevilikovna hvoroba druzhini zmusila jogo rozluchitis z ridnoyu yeparhiyeyu ta pereselitisya v Kazan de vin navchavsya v akademiyi i prodovzhiv svyashenicke sluzhinnya v kafedralnomu sobori cerkvi Troyice Feodorivskogo zhinochogo monastirya i v cvintarnij cerkvi Buv zakonovchitelem ryadu navchalnih zakladiv V 1908 pislya konchini druzhini prijnyav chernechij postrig v Svyato Troyickij Oleksandro Nevskij Lavri i nezabarom priznachenij rektorom Chernigivskoyi duhovnoyi seminariyi zi zvedennyam v san arhimandrita Arhiyerej 26 lipnya 1909 hirotonosan v yepiskopa Sumskogo vikariya Harkivskoyi yeparhiyi Keruvav blagoustroyem Kuryazkogo Preobrazhenskogo monastirya Z bereznya 1911 yepiskop Novgorod Siverskij vikarij Chernigivskoyi yeparhiyi S 12 travnya 1911 roku yepiskop Chernigivskij i Nizhinskij Za jogo iniciativoyu bula vidana kniga albom Kartini cerkovnogo zhittya Chernigivskoyi yeparhiyi Pobudovanij Mikolayivskij yeparhialnij budinok z velichnim hramom zalom dlya religijno prosvitnickih cilej i cilim ryadom blagodijnih yeparhialnih ustanov pri nomu Stvoreno dva novih velikih budinki dlya prochan sho perebuvali na pokloninnya do moshej svyatitelya Feodosiya Organizovano tuberkuloznij sanatorij dlya vihovanciv duhovnoyi seminariyi Pro nogo vidzivalisya yak pro prekrasnogo administratora ta vmilogo gospodarnika 5 zhovtnya 1916 zvedenij v san arhiyepiskopa Buv chlenom Svyatishogo Sinodu vikonuvav obov yazki golovi Vidavnichoyi radi pri Sinodi V 1917 dvichi zaareshtovuvavsya revolyucijnimi vlastyami Chernigivskoyi guberniyi Za rozporyadzhennyam Timchasovogo uryadu v chisli inshih arhiyereyi buv zvilnenij vid prisutnosti v Sv Sinodi 6 travnya buv vidpravlenij na spochinok yak ne vidpovidnij revolyucijnogo duhu chasu Perevedeno do Mikolayivskoyi Terebenskoyi pustel Tverskoyi yeparhiyi potim yakijs chas keruvav Moskovskim Zaikonospaskim monastirem Muchenicka konchinaBrav uchast u diyalnosti Pomisnogo soboru 1917 1918 zvidki v 1918 buv vidryadzhenij v Perm na choli komisiyi dlya rozsliduvannya obstavin vbivstva arhiyepiskopa Andronika Nikolskogo Do skladu komisiyi vhodili takozh delegati Soboru arhimandrit Matvij Pomerancev rektor Permskoyi duhovnoyi seminariyi ta Oleksij Danilovich Zvyeryev miryanin Moskovskoyi yeparhiyi misioner Pislya provedennya slidstva Vladika z inshimi chlenami komisiyi viyihav z Permi odnak yihnij poyizd 27 serpnya 1918 buv zupinenij mizh Perm yu i V yatkoyu U vagon uvirvalisya chervonoarmijci ubili chleniv komisiyi a tila yih vikinuli z poyizda Samogo vladiku skinuli z Kamskogo mostu v richku Tilo arhiyepiskopa pohovali miscevi selyani ale koli do jogo mogili pochalisya palomnictva bilshoviki vikopali tilo svyashennomuchenika j spalili jogo KanonizaciyaPrichislenij do liku svyatih novomuchenikiv i spovidnikiv Rosijskih na Yuvilejnomu Arhiyerejskomu Sobori Ruskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v serpni 2000 dlya zagalnocerkovnogo shanuvannya Odnochasno buli kanonizovani i zagibli razom z nim chleni sobornoyi komisiyi Posilannyana sajti Rosijske pravoslav ya