Ван Ши-мін

Ван Шимінь (王時敏, 1592 — 1680) — китайський художник часів династій Мін та Цін, лідер «співдружності чотирьох Ванів» в рамках Академії живопису.

Ван Шимінь
Псевдо	Ван Сюньчжі (王 逊 之), Янь-ке (烟 客), Сілу-лаожень (西卢 老人)
Народився	1592(1592) Тайцан, КНР
Помер	1680(1680)
Підданство	Династія Мін, династія Цін
Національність	китаєць
Діяльність	художник
Галузь	пейзаж
Відомі учні	Ван Хуей
Членство	^d і Співдружність чотирьох Ванів
Жанр	пейзаж
Батько	Ван Хен
Діти	^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

У цьому китайському імені прізвище (Ван) стоїть перед особовим ім'ям.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ван.

Життєпис

Народився у 1592 році у провінції Цзянсу. Походив з впливового чиновницького клану, був онуком першого міністра, Ван Сіцзюе, імперії наприкінці правління династії Мін. Ван Шимінь ріс в оточенні видатних творчих особистостей. У ролі його наставника виступив сам Дун Цичан, провідний живописець і теоретик мистецтва другої половини XVI — початку XVII ст. Пройшовши навчання в мінській Академії живопису і ставши її штатним співробітником, Ван Шимінь поєднував творчість з офіційними обов'язками, успадкувавши від батька Ван Хена посаду розпорядника ритуальними церемоніями (тай-чан).

Після встановлення в Китаї панування маньчжурської династії Цін, Ван Шимінь, як і багато його сучасників-сановників, відмовився від службової діяльності і деякий час прожив в самоті в родовому маєтку, колекціонуючи старожитності й вдосконалюючись в літературі, живопису, каліграфії. Але як тільки Академія живопису була відновлена маньчжурською владою, прийняв пропозицію увійти до її штату. Помер у 1680 році.

Творчість

Був визнаним майстром пейзажу — шань-шуй (山水, «живопис гір і вод»), використовував у своїй творчості вже остаточно застиглу до того часу традицію «південної школи» (нань-цзун), пік розквіту якої був пов'язаний з творчістю прославлених пейзажистів XI—XII ст. Мі Фу та Мі Юженя, Ван Шимінь зумів дещо оживити її впровадженням тих чи інших оригінальних прийомів і колористичних рішень.

«Пейзажі, натхнені поезією Ду Фу». Фрагмент. 1665 рік

Найкращим зразком манери Ван Шиміня визнано альбомний аркуш (39х25, 6 см, папір, туш, фарби. Музей Гугун, м.Пекін), написаний за мотивами віршів поета епохи Тан Ду Фу. Ефектна насиченість пейзажу контрастними зеленими і полум'яніючими фарбами кольору осіннього листя в цьому випадку не стільки служить цілям декоративності, скільки справляє враження достовірності композиції: буйство фарб неначе досягає апогею перед прийдешнім в'яненням природи.

Найближчими учнями і вірними послідовниками Ван Шиміня стали його онук — Ван Юаньці, а також Ван Цзянь, Ван Хуей.

Джерела

• Sullivan M. The Arts of China. Berkley-Los Angeles, 1979