Петро Олексійович Білик (6 жовтня 1909, село Жуківці Київської губернії — 12 червня 1980, Москва) — радянський військовий діяч, Герой Радянського Союзу (14.02.1943), генерал армії (21.02.1969). Депутат Верховної Ради Української РСР 5-го скликання (у 1959—1963 роках). Депутат Верховної Ради РРФСР 7-го скликання (у 1967—1971 роках) Депутат Верховної Ради СРСР 8—9-го скликань (у 1970—1979 роках). Член Центральної ревізійної комісії КПРС у 1971—1980 роках.
Петро Олексійович Білик | |
---|---|
Народження | 6 жовтня 1909 с Жуківці |
Смерть | 12 червня 1980 (70 років) Москва, СРСР |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Роки служби | 1927—1980 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал армії |
Командування | Q16160226?, 8-ма танкова армія (СРСР), Забайкальський військовий округ і d |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 6 жовтня (за старим стилем — 23 вересня) 1909 року в селі Жуківці Трипільської волості Київського повіту Київської губернії (тепер у складі Обухівського району Київської області). З селянської родини. Українець. У 1909—1918 роках жив у місті Києві. У 1918—1921 роках наймитував у рідному селі. У 1921—1923 роках проживав у селищі Гулькевичі (тепер — місто Краснодарського краю). У 1923—1925 роках був безпритульним в містах Києві і Білій Церкві. У 1925—1927 роках — вихованець дитячої трудової колонії № 2 в Києві, одночасно працював слюсарем в Державних вагових майстернях.
У вересні 1927 року призваний в Червону армію. Член ВКП(б) з 1929 року. Закінчив Київську піхотну школу в 1930 році.
Після закінчення школи до травня 1932 року служив командиром взводу стрілецького полку, командиром взводу окремого кавалерійського ескадрону стрілецької дивізії і командиром окремого взводу кінних розвідників стрілецького полку Українського військового округу.
У 1932 році закінчив Московські бронетанкові курси удосконалення командного складу. Служив командиром окремої розвідувальної роти механізованої бригади Київського військового округу. У травні — грудні 1937 року — командир бронетанкової роти танкового батальйону на території Монгольської Народної Республіки. Потім служив командиром окремих танкових батальйонів, 7-ї бронетанкової бригади в частинах Червоної армії Забайкальського військового округу.
З серпня 1940 року — командир 8-го окремого мотоциклетного полку Забайкальського військового округу. Потім полк був перекинутий в Білорусь, включений до складу 20-го механізованого корпусу Західного Особливого військового округу.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У липні 1941 — жовтні 1943 року — командир 8-го (з грудня 1942 року — 3-го гвардійського) окремого мотоциклетного полку. Воював на Західному (липень — жовтень 1941 і серпень — вересень 1942), Брянському (вересень — жовтень 1942) і Південно-західному (жовтень 1942 — жовтень 1943) фронтах. У складі 5-ї танкової армії Південно-Західного фронту прославився в ході операції по розгрому німецьких військ під Сталінградом.
За «уміле командування полком і проявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками мужність і героїзм» Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 лютого 1943 року підполковникові Бєліку Петру Олексійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі «Золота Зірка».
У січні 1945 року закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ. З березня 1945 року — командир 2-ї окремої гвардійської танкової бригади у складі військ 31-ї армії 3-го Білоруського фронту. Після війни до листопада 1945 року продовжував командувати 2-ю гвардійською танковою бригадою (потім — полком) на території Кенігсберзької (Калінінградської) області.
З 1945 року — заступник командира 30-ї гвардійської механізованої дивізії у Особливому і Прибалтійському військових округах, в грудні 1946 — листопаді 1952 року — командир 28-ї гвардійської механізованої дивізії у Прибалтійському військовому окрузі (місто Совєтськ Калінінградської області).
У 1953 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії Генерального штабу. У листопаді 1953 — січні 1954 року — командир 66-ї гвардійської механізованої дивізії у Московському військовому окрузі (місто Калінін). У січні 1954 — червні 1956 року — командир 23-ї гвардійської механізованої дивізії у Московському військовому окрузі (Наро-Фомінський район Московської області). У червні 1956 — лютому 1958 року — командир 13-го гвардійського стрілецького (з серпня 1957 — армійського) корпусу Московського військового округу (місто Горький).
У лютому 1958 — травні 1960 року — командувач 8-ї танкової армії Прикарпатського військового округу (місто Житомир).
У 1960—1966 роках — 1-й заступник (у 1961—1962 роках — заступник) головнокомандувача Групи радянських військ в Німеччині.
У серпні 1966 — грудні 1978 року — командувач військ Забайкальського військового округу (штаб округу — в місті Чита). У 1969 роках закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу.
З січня 1979 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Жив у Москві, де й помер 12 червня 1980 року. Похований на Новодівочому кладовищі.
Звання
- капітан (1938)
- майор (13.01.1941)
- підполковник (1941)
- полковник (11.01.1943)
- генерал-майор танковий військ (11.05.1949)
- генерал-лейтенант танкових військ (18.02.1958)
- генерал-полковник (27.04.1962)
- генерал армії (21.02.1969)
Нагороди
- Герой Радянського Союзу (14.02.1943)
- три ордени Леніна (14.02.1943; 20.04.1953; 21.02.1978)
- орден Жовтневої Революції (4.05.1972)
- чотири ордени Червоного Прапора (5.01.1942; 14.05.1945; 6.11.1947; 22.02.1968)
- орден Суворова 3-го ступеня (16.10.1943)
- орден Червоної Зірки (3.11.1944)
- орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня (30.04.1975)
- монгольський орден Бойового Червоного Прапора (6.01.1971)
- монгольський орден «За бойові заслуги» (9.01.1979)
- монгольський орден Сухе-Батора
- польський орден Відродження Польщі 4-го ступеня (6.10.1973)
- почесний громадянин міста Улан-Уде (1975)
- почесний громадянин міста Чита (1975)
- медалі
Посилання
- ГЕРОИ СОВЕТСКОГО СОЮЗА, УДОСТОЕННЫЕ ЗВАНИЯ ЗА ПОДВИГИ НА ДОНУ [ 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bilik Petro Oleksijovich Bilik 6 zhovtnya 1909 selo Zhukivci Kiyivskoyi guberniyi 12 chervnya 1980 Moskva radyanskij vijskovij diyach Geroj Radyanskogo Soyuzu 14 02 1943 general armiyi 21 02 1969 Deputat Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR 5 go sklikannya u 1959 1963 rokah Deputat Verhovnoyi Radi RRFSR 7 go sklikannya u 1967 1971 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 8 9 go sklikan u 1970 1979 rokah Chlen Centralnoyi revizijnoyi komisiyi KPRS u 1971 1980 rokah Petro Oleksijovich BilikNarodzhennya6 zhovtnya 1909 1909 10 06 s ZhukivciSmert12 chervnya 1980 1980 06 12 70 rokiv Moskva SRSRPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaOsvitaVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi1927 1980PartiyaKPRSZvannya General armiyiKomanduvannyaQ16160226 8 ma tankova armiya SRSR Zabajkalskij vijskovij okrug i dVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za oboronu Moskvi Medal Za oboronu Stalingrada BiografiyaNarodivsya 6 zhovtnya za starim stilem 23 veresnya 1909 roku v seli Zhukivci Tripilskoyi volosti Kiyivskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi teper u skladi Obuhivskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti Z selyanskoyi rodini Ukrayinec U 1909 1918 rokah zhiv u misti Kiyevi U 1918 1921 rokah najmituvav u ridnomu seli U 1921 1923 rokah prozhivav u selishi Gulkevichi teper misto Krasnodarskogo krayu U 1923 1925 rokah buv bezpritulnim v mistah Kiyevi i Bilij Cerkvi U 1925 1927 rokah vihovanec dityachoyi trudovoyi koloniyi 2 v Kiyevi odnochasno pracyuvav slyusarem v Derzhavnih vagovih majsternyah U veresni 1927 roku prizvanij v Chervonu armiyu Chlen VKP b z 1929 roku Zakinchiv Kiyivsku pihotnu shkolu v 1930 roci Pislya zakinchennya shkoli do travnya 1932 roku sluzhiv komandirom vzvodu strileckogo polku komandirom vzvodu okremogo kavalerijskogo eskadronu strileckoyi diviziyi i komandirom okremogo vzvodu kinnih rozvidnikiv strileckogo polku Ukrayinskogo vijskovogo okrugu U 1932 roci zakinchiv Moskovski bronetankovi kursi udoskonalennya komandnogo skladu Sluzhiv komandirom okremoyi rozviduvalnoyi roti mehanizovanoyi brigadi Kiyivskogo vijskovogo okrugu U travni grudni 1937 roku komandir bronetankovoyi roti tankovogo bataljonu na teritoriyi Mongolskoyi Narodnoyi Respubliki Potim sluzhiv komandirom okremih tankovih bataljoniv 7 yi bronetankovoyi brigadi v chastinah Chervonoyi armiyi Zabajkalskogo vijskovogo okrugu Z serpnya 1940 roku komandir 8 go okremogo motocikletnogo polku Zabajkalskogo vijskovogo okrugu Potim polk buv perekinutij v Bilorus vklyuchenij do skladu 20 go mehanizovanogo korpusu Zahidnogo Osoblivogo vijskovogo okrugu Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni z chervnya 1941 roku U lipni 1941 zhovtni 1943 roku komandir 8 go z grudnya 1942 roku 3 go gvardijskogo okremogo motocikletnogo polku Voyuvav na Zahidnomu lipen zhovten 1941 i serpen veresen 1942 Bryanskomu veresen zhovten 1942 i Pivdenno zahidnomu zhovten 1942 zhovten 1943 frontah U skladi 5 yi tankovoyi armiyi Pivdenno Zahidnogo frontu proslavivsya v hodi operaciyi po rozgromu nimeckih vijsk pid Stalingradom Za umile komanduvannya polkom i proyavleni u boyah z nimecko fashistskimi zagarbnikami muzhnist i geroyizm Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 14 lyutogo 1943 roku pidpolkovnikovi Byeliku Petru Oleksijovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordenu Lenina i medali Zolota Zirka U sichni 1945 roku zakinchiv Vishi akademichni kursi pri Vijskovij akademiyi bronetankovih i mehanizovanih vijsk Z bereznya 1945 roku komandir 2 yi okremoyi gvardijskoyi tankovoyi brigadi u skladi vijsk 31 yi armiyi 3 go Biloruskogo frontu Pislya vijni do listopada 1945 roku prodovzhuvav komanduvati 2 yu gvardijskoyu tankovoyu brigadoyu potim polkom na teritoriyi Kenigsberzkoyi Kaliningradskoyi oblasti Z 1945 roku zastupnik komandira 30 yi gvardijskoyi mehanizovanoyi diviziyi u Osoblivomu i Pribaltijskomu vijskovih okrugah v grudni 1946 listopadi 1952 roku komandir 28 yi gvardijskoyi mehanizovanoyi diviziyi u Pribaltijskomu vijskovomu okruzi misto Sovyetsk Kaliningradskoyi oblasti U 1953 roci zakinchiv Vishi akademichni kursi pri Vishij vijskovij akademiyi Generalnogo shtabu U listopadi 1953 sichni 1954 roku komandir 66 yi gvardijskoyi mehanizovanoyi diviziyi u Moskovskomu vijskovomu okruzi misto Kalinin U sichni 1954 chervni 1956 roku komandir 23 yi gvardijskoyi mehanizovanoyi diviziyi u Moskovskomu vijskovomu okruzi Naro Fominskij rajon Moskovskoyi oblasti U chervni 1956 lyutomu 1958 roku komandir 13 go gvardijskogo strileckogo z serpnya 1957 armijskogo korpusu Moskovskogo vijskovogo okrugu misto Gorkij U lyutomu 1958 travni 1960 roku komanduvach 8 yi tankovoyi armiyi Prikarpatskogo vijskovogo okrugu misto Zhitomir U 1960 1966 rokah 1 j zastupnik u 1961 1962 rokah zastupnik golovnokomanduvacha Grupi radyanskih vijsk v Nimechchini U serpni 1966 grudni 1978 roku komanduvach vijsk Zabajkalskogo vijskovogo okrugu shtab okrugu v misti Chita U 1969 rokah zakinchiv Vishi akademichni kursi pri Vijskovij akademiyi Generalnogo shtabu Z sichnya 1979 roku vijskovij inspektor radnik Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni SRSR Zhiv u Moskvi de j pomer 12 chervnya 1980 roku Pohovanij na Novodivochomu kladovishi Zvannyakapitan 1938 major 13 01 1941 pidpolkovnik 1941 polkovnik 11 01 1943 general major tankovij vijsk 11 05 1949 general lejtenant tankovih vijsk 18 02 1958 general polkovnik 27 04 1962 general armiyi 21 02 1969 NagorodiGeroj Radyanskogo Soyuzu 14 02 1943 tri ordeni Lenina 14 02 1943 20 04 1953 21 02 1978 orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 4 05 1972 chotiri ordeni Chervonogo Prapora 5 01 1942 14 05 1945 6 11 1947 22 02 1968 orden Suvorova 3 go stupenya 16 10 1943 orden Chervonoyi Zirki 3 11 1944 orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR 3 go stupenya 30 04 1975 mongolskij orden Bojovogo Chervonogo Prapora 6 01 1971 mongolskij orden Za bojovi zaslugi 9 01 1979 mongolskij orden Suhe Batora polskij orden Vidrodzhennya Polshi 4 go stupenya 6 10 1973 pochesnij gromadyanin mista Ulan Ude 1975 pochesnij gromadyanin mista Chita 1975 medaliPosilannyaGEROI SOVETSKOGO SOYuZA UDOSTOENNYE ZVANIYa ZA PODVIGI NA DONU 20 zhovtnya 2016 u Wayback Machine