Бій під Васильковом

Бій під Васи́льковом — військова операція, здійснена армією Московського царства восени 1658 року під час московсько-української війни. Один із епізодів московсько-української війни 1658—1659 років, коли московські війська розбили тритисячний козацько-татарський загін поблизу міста Васильків.

Битва під Васильковом
Дата: вересень 1658 Місце: Васильків Результат: поразка козацько-татарського війська
Сторони
Гетьманщина Кримське ханство	Московське царство
Командувачі
Костянтин Виговський, Василь Виговський, Іван Сербин, Мансир-мурза	Ю. Борятинський †
Військові сили
2-3 тис. козаків і татар	невідомо
Втрати
Версія Борятинського: 1 тис.вбитими. В полон потрапили 2 полковники, 5 сотників, багато козаків і 50 татар; версія козаків: загинуло 300 козаків і татар, в полон потрапило 2 полковники і 9 татар	За даними Борятинського, росіяни втратили 2 убитими, 17 поранених і 1 чол. полоненим (більшість істориків піддають цю інформацію сумнівам).

Передісторія

Відбивши в серпні 1658 року штурм Києва військами Виговського, воєвода В. Шереметєв у вересні перейшов до активних дій. Довідавшись, що в Мотовилівці за наказом Д. Виговського збирався з військами овруцький полковник В. Виговський, Шереметєв послав розгромити князя Ю. Борятинського цей загін. Овруцький полковник, ухилившись від бою, відступає до Білої Церкви, а Борятинський, узявши в Мотовилівці «язиків», пішов до Василькова. Довідавшись про ці події, Д. Виговський тієї ж ночі послав на воєводу свого брата К. Виговського, полковників І. Сербіна та В. Виговського й Мансира мурзу з 2 тис. с козаків і татар.

Бій

Уранці в бою під Васильковом козацько-татарський загін зазнав поразки. Згідно даних Борятинського, у російський полон потрапили обидва полковники, 5 козацьких сотників, багато козаків і 50 татар. Убитими козаки й татари разом втратили близько тисячі чоловік. К. Виговському з Мансир-мурзою й небагатьма людьми вдалось втекти. Росіяни, згідно з відпискою київського воєводи, втратили 2 рейтарів убитими, 17 пораненими та 1 полоненим, хоча ці цифри видаються сумнівними.

Довідавшись, що за ним іде Д. Виговський з усім своїм військом, князь Борятинський наказав стратити всіх полонених, залишивши лише обох полковників, 5 сотників і 10 кращих татар. Однак за свідченнями В. Виговського, він з Мотовилівки не відступав, а приготувався до оборони, тому князь Борятинський, спаливши посад, вирушив до Києва. За його ж інформацією, князя Борятинського біля Василькова наздогнало 3-тисячне козацько-татарське військо, у бою загинуло лише 300 козаків і татар, а в полон потрапили лише 2 козацьких полковники та 9 татар. Як повідомив на допиті І. Сербин, з Д. Виговським у Білій Церкві залишились білоцерківський, паволоцький та два піхотних полковники з полками — усього 5 тис. козаків і 500 татар.

Джерела

• Бульвінський А. Г. Українсько-Російські взаємини 1657—1659 рр. в умовах цивілізаційного розмежування на Сході Європи / НАН України. Державна установа «Інститут всесвітньої історії» — К.: Парламентське видавництво, 2008. — 744 с.
• Величко С. В. Літопис. Т. 1. / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.— 371 с. (т. І)
• Горобець В. М. БАРЯТИНСЬКИЙ Юрій Микитович [ 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.
• Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / Вст. ст., упор. та примітки П. М. Саса, В. О. Щербака. — К.: Либідь, 1994. — 768 с.; іл. («Пам'ятки історичної думки України») .