Озеро Бівер pl розташоване у Східній Антарктиді найбільше з озер цього типу Бівер70 46 пд ш 68 18 сх д 70 767 пд ш 68 30

Озеро Бівер — ^[pl], розташоване у Східній Антарктиді, найбільше з озер цього типу.

Бівер

70°46′ пд. ш. 68°18′ сх. д. / 70.767° пд. ш. 68.300° сх. д. / -70.767; 68.300Координати: 70°46′ пд. ш. 68°18′ сх. д. / 70.767° пд. ш. 68.300° сх. д. / -70.767; 68.300
Розташування
Країна
Регіон	^d
Геологічні дані
Тип	^d
Розміри
Площа поверхні	110 км²
Висота	0 м
Довжина	11 км
Ширина	8 км
Вода
Басейн
Інше
Geonames	6622726
[[Файл:\|296px\|Бівер (озеро). Карта розташування: Земля]] Бівер (озеро) (Земля)

Озеро має пласку ділянку льоду, що межує з нерівною поверхнею південної частини шельфового льодовика Еймері. Озеро було відкрито в 1956 році членами австралійської антарктичної експедиції; Австралійці інтенсивно використовували його як посадковий майданчик для літака De Havilland Canada DHC-2 Beaver, від чого походить назва озера.

Характеристика

Озеро розташоване на Землі Мак-Робертсона в ^[pl], вільній від льоду території континенту на стику льодовика Ламберта і шельфового льодовика Еймер.

Вже в 1958 році австралійські дослідники помітили, що озеро Бівер зазнає припливи та відпливи, хоча знаходиться за 250 км від Південного океану. Озеро має гідравлічне сполучення з океаном: прісна вода озера розташована над глибинною морською водою, а шельфовий льод є бар'єром, що перешкоджає її стіканню. Озеро Бівер — оліготрофне озеро, але є і живі організми, в тому числі , яка крім оази Еймері ніде не зустрічається у Східній Антарктиці.

Живеться водою, що витікає з невеликого, але глибокого озера , розташованого в одній оазі. У минулому потік води був інтенсивним, про що свідчить глибока ущелина, висічена нею з крутими стінами — ущелина Пагодрома.

Присутність людини

В 1957 році австралійці створили літню станцію на рівному льоду південної частини озера. Поверхня льоду використовувалася як летовище як дослідниками з Австралії, так і Радянського Союзу, які почали досліджувати в 1970-х роках. В 1982 році радянські полярники заснували літню полярну станцію на ^[en]. З січня 1995 року на західному березі озера є австралійська літня станція, який може приймати до 10 осіб влітку з листопада по лютий. Поруч була встановлена контрольна станція GPS.

Примітки

J. Laybourn-Parry, D.A. Pearce. The biodiversity and ecology of Antarctic lakes: models for evolution. „Philosophical Transactions of the Royal Society B”, 2007-05-21 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (). [dostęp 2014-09-09].
U.S. Geological Survey Geographic Names Information System: Beaver Lake
The Beaver Lake Region. Australian Antarctic Division. 7 серпня 2002. Процитовано 9 вересня 2014.
The Amery Oasis, Northern Prince Charles Mountains. Australian Antarctic Division. 2 серпня 2002. Процитовано 9 вересня 2014.
Australia – 2013/2014 Annual Information. Electronic Information Exchange System. Процитовано 9 вересня 2014.
Success at Beaver Lake. Australian Antarctic Division. 29 січня 2002. Процитовано 9 вересня 2014.

[Life-1] J. Laybourn-Parry, D.A. Pearce. The biodiversity and ecology of Antarctic lakes: models for evolution. „Philosophical Transactions of the Royal Society B”, 2007-05-21 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (). [dostęp 2014-09-09].

[GNIS-2] U.S. Geological Survey Geographic Names Information System: Beaver Lake

[region-3] The Beaver Lake Region. Australian Antarctic Division. 7 серпня 2002. Процитовано 9 вересня 2014.

[Amery-4] The Amery Oasis, Northern Prince Charles Mountains. Australian Antarctic Division. 2 серпня 2002. Процитовано 9 вересня 2014.

[eies-5] Australia – 2013/2014 Annual Information. Electronic Information Exchange System. Процитовано 9 вересня 2014.

[success-6] Success at Beaver Lake. Australian Antarctic Division. 29 січня 2002. Процитовано 9 вересня 2014.