У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бурмака Бурмака Віктор Павлович 16 листопада 1947 м Каунас Литва 2 сер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бурмака.

Бурмака Віктор Павлович (16 листопада 1947, м. Каунас, Литва — 2 серпня 2016, м. Харків) — український історик, публіцист, кандидат історичних наук, професор. Батько співачки Марії Вікторівни Бурмаки.

Біографія

Після закінчення школи працював у 1965—1967 рр. електромонтером на Південній залізниці. У 1971 р. закінчив історичний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького (нині — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). У 1980 р. закінчив аспірантуру в Київському державному (нині — національному) університеті імені Т. Г. Шевченка й захистив кандидатську дисертацію. У 1971—1995 рр. — викладач, доцент, професор у харківських вищих навчальних закладах. Викладав 1971–77 суспільні науки у Харківському авіаційному інституті; 1980–95 — доцент кафедри історії України Харківського педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди; 1995—2002 рр. — проректор з наукової роботи Інституту сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум». У 2002—2004 рр. — доцент кафедри гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, у 2004—2005 рр. — професор, проректор з навчальної і наукової роботи Харківського інституту економіки ринкових відносин і менеджменту. У 2005—2011 рр. — доцент кафедри історії і культурології Харківського національного університету міського господарства ім. О. М. Бекетова.

Творчість

Автор понад 200 наукових, науково-популярних, публіцистичних та полемічних творів у часописах: «Березіль», «Вітчизна», «Соціалістична культура», «Слобідський край», «Панорама», «Слобода» та ін. про політичну історію та розвиток культури в Україні, зокрема, на Слобожанщині про П. Білецького-Носенка, А. Хиждеу, Е.-Т.-А. Гофмана, О. Сомова, Я. де Бальмена, В. Винниченка, О. Гріна, Ф. Тютчева та ін. Автор публіцистичних книжок: «На зламі часу» (1998), «На повороті історії» (1998), «На лезі слова» (1998), «Шукайте і знаходьте» (1999), «Коротко про Тайвань» (1999, 2006), «Сіль землі» (2000), «Діяльне добро» (2001), «Харківські художники» (2001), «Мой Курдистан» (2001), «Апостоли культури» (2002), «Свідоцтво про одруження» (2011), «Найдорожчі речі» (2013), «Мир і війна» (2015).

Література

Чорний Д. М. Публіцистика Віктора Бурмаки 90-х років XX ст. / Дмитро Чорний // Схід–Захід: Істор.-культурол. зб. — Х. — 2002. — Вип. 5. — С. 238—243.
Михайлин І. Л. Правда на ринку ідей / Ігор Михайлин. // електронний ресурс: http://www.kafedrajourn.org.ua/media/1418#more-1418 [ 7 січня 2016 у Wayback Machine.]
Михайлин І. Л. Книжка для кмітливих людей. Про повість Віктора Бурмаки «Мир і війна» / Ігор Михайлин // електронний ресурс: http://www.kafedrajourn.org.ua/media/1422#more-1422 [ 7 січня 2016 у Wayback Machine.]