У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Бургас Бургас вітрильний 60 гарматний фрегат Чорноморського флоту Р

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бургас.

«Бургас» — вітрильний 60-гарматний фрегат Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на честь захоплення російськими військами 12 липня 1829 року турецької фортеці Бургас.

«Бургас»
Історія

Російська імперія
Власник:	Чорноморський флот Російської імперії
Будівник:	Спаське адміралтейство
Закладений:	11 листопада 1831
Спуск на воду:	7 листопада 1832
Списаний:	1842
Доля:	Переобладнаний в блокшив у 1842 році
Основні характеристики
Тип:	фрегат
Довжина:	51,9 м
Ширина:	13,1 м
Осадка:	5,2 м

Екіпаж:	420—450 осіб
Озброєння:	60 гармат

Історія

Закладений у Миколаєві 11 листопада 1831 року на приватній верфі О. О. Перовського, головний будівник — . Один із шести 60-гарматних фрегатів типу «Тенедос», побудованих у Миколаєві під наглядом адмірала і військового губернатора міста О. С. Грейга. За розмірами і озброєнням вони не сильно поступалися 74-гарматним лінійним кораблям і іноді іменувалися 60-гарматними кораблями.

Після спуску на воду 7 листопада 1832 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії.

Перебував у практичних плаваннях у Чорному морі в 1834—1837 роках. У квітні 1837 року брав участь у перекиданні 13-ї піхотної дивізії з Одеси до Севастополя. Під час Кавказької війни у складі ескадр віце-адмірала М. П. Лазарєва і контр-адмірала брав участь у створенні Кавказької укріпленої берегової лінії, висаджуючи десанти, що заснували укріплення в гирлах річок (13 квітня 1838 року під командуванням Артюкова), Субаші і в Цемеській затоці (3 травня 1839 року і 12 вересня 1838 в ескадрі Лазарєва відповідно).

У 1840 році, маючи свій прапор на фрегаті «Бургас», з нього командував загоном суден Абхазької експедиції контр-адмірал . На цьому ж фрегаті мав свій прапор контр-адмірал , який у 1837 році крейсирував біля абхазьких берегів на «Бургасі». З 8 по 11 жовтня 1841 року, у складі ескадри Станюковича, фрегат підтримував вогнем просування сухопутних військ під командуванням генерала від Адлера до Сочі.

У 1842 році виведений зі списку флоту і переобладнаний в блокшив.

Командири

(1833);
(1834—1837);
(1837);
(1838—1841).

Примітки

Христенко, В. Николаевские адмиралы (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 6 березня 2024.
Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
(рос.). Черноморский флот. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 березня 2024.
Занятие плацдарма и заложение форта в устье реки Сочи (рос.). HistorySochi.ru. Архів оригіналу за 12 червня 2013. Процитовано 11 червня 2013.
Альхаов, А. А. (2018). Роль Черноморского флота в создании Черноморской береговой линии (1837—1839 года). Ежеквартальный рецензируемый, реферируемый научный журнал «Вестник АГУ». 4 (229) (рос.). Майкоп: Адыгейский государственный университет. с. 19. ISSN 2410-3691.
(рос.). История Сочи. Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 6 березня 2024.
Юрьев, Павел Николаевич. Русский биографический словарь (рос.). Т. 25. Санкт-Петербург. 1896—1918.
Левченко, Л. Л. (2006). Станюкович Михайло Миколайович. Історія Миколаївського і Севастопольського військового губернаторства (1805—1900). Миколаїв: Видавницво МДГУ імені Петра Могили. с. 262. ISBN .
Алексушин, Г. В.; Сёмин, Ю. А. (2023). Таможня Российской империи на море (рос.). Санкт-Петербург: Издательско-полиграфический комплекс «Гангут». с. 254. ISBN .

Література

Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с.
Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — .
Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — .

[:0-1] Христенко, В. Николаевские адмиралы (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 6 березня 2024.

[:02-2] Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.

[:12-3] (рос.). Черноморский флот. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 березня 2024.

[4] Занятие плацдарма и заложение форта в устье реки Сочи (рос.). HistorySochi.ru. Архів оригіналу за 12 червня 2013. Процитовано 11 червня 2013.

[:1-5] Альхаов, А. А. (2018). Роль Черноморского флота в создании Черноморской береговой линии (1837—1839 года). Ежеквартальный рецензируемый, реферируемый научный журнал «Вестник АГУ». 4 (229) (рос.). Майкоп: Адыгейский государственный университет. с. 19. ISSN 2410-3691.

[6] (рос.). История Сочи. Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 6 березня 2024.

[7] Юрьев, Павел Николаевич. Русский биографический словарь (рос.). Т. 25. Санкт-Петербург. 1896—1918.

[8] Левченко, Л. Л. (2006). Станюкович Михайло Миколайович. Історія Миколаївського і Севастопольського військового губернаторства (1805—1900). Миколаїв: Видавницво МДГУ імені Петра Могили. с. 262. ISBN .

[9] Алексушин, Г. В.; Сёмин, Ю. А. (2023). Таможня Российской империи на море (рос.). Санкт-Петербург: Издательско-полиграфический комплекс «Гангут». с. 254. ISBN .