Будинок мирових суддів архітектурна пам ятка міста Кременчук втрачена у роки Другої світової війни Будівля була на розі

Будинок мирових суддів — архітектурна пам'ятка міста Кременчук, втрачена у роки Другої світової війни. Будівля була на розі вулиць Городова (нині ця частина вулиці називається вулицею 29 вересня) і Єленської (нині — Мазепи).

скасований =
Будинок мирових суддів

49°04′05″ пн. ш. 33°24′28″ сх. д. / 49.06806° пн. ш. 33.40778° сх. д. / 49.06806; 33.40778
Країна	Україна
Місто	м. Кременчук, Полтавська область
Розташування	кут вул. Городової (нині 29 Вересня) і Єленської (Мазепи)
Дата заснування	1914
Початок будівництва	до 1914 року
Побудовано	до 1914 року




Стан	не збереглось

Історія

Період Російської імперії

Наприкінці XIX — початку XX століття на вулиці Городовій (у 1899 році перейменована на честь Пушкіна) були розташовані важливі міські будівлі. Однією з таких будівель став будинок мирових суддів, що розташувався на розі з вулицею Єленською. Будівля була побудована до Першої світової війни.

Мирові судді обиралися повітовим земськими зборами на 3 роки (збори проходили у будівлі Кременчуцького повітового земства). Серед суддів були жителі, відомі громадською та благодійною діяльністю: повітовий ватажок дворянства Олександр Олександрович Диздерєв; засновник дендрологічного парку Василь Васильович Устимович; голова повітової земської управи Дмитро Миколайович Милорадович; колишній член державної Думи, власник садиби у селі Манжелія Василь Олександрович Остроградський; граф .

Радянський довоєнний період

Будинок мирових суддів після революції називався Будинком Союзів, у ньому розміщувалися профспілкові організації. У 1938 році будівлю було передано для позашкільної освіти дітей. ТУт було влаштовано Будинок піонерів і школярів (Пізніше установу перейменовано у Палац Піонерів). Колектив краєзнавців Кременчука писав у 1968 році, що передана будівля була однією з найкращих у місті.

У приміщеннях обладнали актовий зал на 200 місць, фоє, читальний зал, кімнати для жовтенят, для відпочинку та настільних ігор, а також фотолабораторію, шахово-шашковий і фізкультурний зали. Кременчуцький краєзнавець та історик Лев Євселевскій згадував, що у дитинстві багато часу проводив у Палаці, де «було багато різних гуртків».

Період німецької окупації

Згідно зі спогадами очевидця, у період німецької окупації під час Другої світової війни у колишньому Палаці піонерів розташовувалася — відділ пропаганди України Зруйнований у роки Другої світової війни.

Див. також

Будинок дитячої та юнацької творчості (Кременчук)

Примітки

Лушакова А.Н., Євселевський Л. І. (28 червня 2013). Кременчугский краеведческий музей, пямятник культуры начала 20 века. archive.li. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 14 листопада 2017.
Лушакова А.Н., Євселевський Л. І. (рос.). okrain.net.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 10 листопада 2017.
Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область (укр.). 1968. Процитовано 13 листопада 2017.
Євселевський Л. І. (рос.). okrain.net.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 11 листопада 2017.
Костюк И. . komb-a-ingwar.blogspot.de. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017.

[1] Лушакова А.Н., Євселевський Л. І. (28 червня 2013). Кременчугский краеведческий музей, пямятник культуры начала 20 века. archive.li. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 14 листопада 2017.

[:0-2] Лушакова А.Н., Євселевський Л. І. (рос.). okrain.net.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 10 листопада 2017.

[3] Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область (укр.). 1968. Процитовано 13 листопада 2017.

[4] Євселевський Л. І. (рос.). okrain.net.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 11 листопада 2017.

[5] Костюк И. . komb-a-ingwar.blogspot.de. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017.