Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Буа-дю-Казьє (фр. Bois du Cazier) — колишня вугільна шахта в Шарлеруа (район , до 1977 року був самостійною комуною), Бельгія. Шахта сумно відома як місце, де в 1956 році сталася найбільша катастрофа в історії гірничої справи Бельгії. Нині колишня шахта є музейно-меморіальним комплексом, присвяченим історії промисловості Валлонії і катастрофі 1956 року. У 2012 році разом із трьома іншими історичними шахтами Валлонії Буа-дю-Казьє було внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
 | |
| Країна |  Бельгія |
| Розташування | Шарлеруа |
| 50°22′50″ пн. ш. 4°26′34″ сх. д. / 50.38055600002777368° пн. ш. 4.44277800002777745° сх. д.Координати: 50°22′50″ пн. ш. 4°26′34″ сх. д. / 50.38055600002777368° пн. ш. 4.44277800002777745° сх. д. | |
| Рік будівництва | 1822 |
| Технологічні характеристики | |
| Тип | d |
| Запаси | |
| Сайт | leboisducazier.be(фр.) |
 Буа-дю-Казьє у Вікісховищі | |
  Буа-дю-Казьє  Буа-дю-Казьє | |
Катастрофа 8 серпня 1956 року
8 серпня 1956 року на глибині 975 м у шахті виникла пожежа. Безпосередньою причиною пожежі стала людська помилка: робітник неправильно розмістив вагонетку в клітині вантажного ліфта. Коли ліфт почав рухатися, вагонетка зачепила і зламала дерев'яну балку кріплення, що, своєю чергою, привело до розриву електричних кабелів і трубопроводу, призначеного для олії гідравлічних машин, що використовувалися в шахті. Олія відразу ж спалахнула. Пожежа швидко поширилася шахтою.
Із 275 гірників, що перебували під землею у момент початку пожежі, вижило всього тринадцять осіб.
Серед загиблих бельгійці були меншістю (95 осіб), велику ж частину складали гастарбайтери, переважно італійці (136 осіб) і представники ще десяти інших національностей. Катастрофа привела до зміни структури імміграції до Бельгії. До катастрофи більшою частиною трудових мігрантів були італійці. У 1946 році Бельгія й Італія уклали договір про трудову міграцію, в результаті якого у Бельгію на тимчасове або постійне проживання приїхало приблизно півмільйона італійців, передусім для роботи в шахтах. Незабаром після катастрофи італійський уряд припинив співпрацю з Бельгією в області трудової міграції, внаслідок чого потік італійських трудових мігрантів вичерпався. Після цього Бельгія стала залучати для роботи в шахтах трудових мігрантів із Греції, Іспанії, а пізніше — Туреччини і Марокко.
Хоча безпосередньою причиною катастрофи була людська помилка, непрямою причиною був застарілий технічний стан шахти. На той час у гірничій промисловості Бельгії вже починалася криза (яка згодом призвела до її повного зникнення), що привело до недостатніх інвестицій і, як наслідок, до поганого технічного стану устаткування.
Історія шахти після закриття
Шахту було відновлено після катастрофи, і вона експлуатувалася ще десять років до повного закриття в грудні 1967 року. У 1985 році організація італійців — колишніх шахтарів (багато хто з них не повернувся в Італію і залишився у Бельгії назавжди) — почала збір підписів за збереження комплексу шахти. Петицію, що налічувала тисячі підписів, було передано міській владі Шарлеруа. В результаті цієї ініціативи 28 травня 1990 року колишній шахті був присвоєний статус пам'ятки історії. Упродовж 1990-х років комплекс колишньої шахти був реконструйований і перетворений на музейно-меморіальний центр. Тут розміщені музей скла, музей промисловості та меморіальний музей катастрофи 1956 року.
У червні 2012 року в ході своєї 36-ї сесії Комітет Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО присвоїв статус пам'ятки Всесвітньої спадщини чотирьом колишнім шахтам Валлонії, зокрема і Буа-дю-Казьє.
Примітки
- Jo Tollebeek, Geert Buelens, Gita Deneckere, Chantal Kesteloot, Sophie de Schaepdrijver (eds.). Anne Morelli. Marcinelle: de mijn // België: een parcours van herinnering. Plaatsen van tweedracht, crisis en nostalgie / Jo Tollebeek (hoofdredacteur). — Amsterdam : Uitgeverij Bert Bakker, 2008. — Т. II. — С. 251-261. — 511 с. — .
- Bois du Cazier official site. 8th AUGUST 1956 SITE. Архів en/musees 8aout56.htm оригіналу за 23 березня 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bua dyu Kazye fr Bois du Cazier kolishnya vugilna shahta v Sharlerua rajon do 1977 roku buv samostijnoyu komunoyu Belgiya Shahta sumno vidoma yak misce de v 1956 roci stalasya najbilsha katastrofa v istoriyi girnichoyi spravi Belgiyi Nini kolishnya shahta ye muzejno memorialnim kompleksom prisvyachenim istoriyi promislovosti Valloniyi i katastrofi 1956 roku U 2012 roci razom iz troma inshimi istorichnimi shahtami Valloniyi Bua dyu Kazye bulo vneseno do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO Bua dyu KazyeKrayina BelgiyaRoztashuvannyaSharlerua50 22 50 pn sh 4 26 34 sh d 50 38055600002777368 pn sh 4 44277800002777745 sh d 50 38055600002777368 4 44277800002777745 Koordinati 50 22 50 pn sh 4 26 34 sh d 50 38055600002777368 pn sh 4 44277800002777745 sh d 50 38055600002777368 4 44277800002777745Rik budivnictva1822Tehnologichni harakteristikiTipdZapasiSajtleboisducazier be fr Bua dyu Kazye u VikishovishiBua dyu Kazye Bua dyu KazyeBua dyu KazyeEkspoziciya promislovi lokomotivi na teritoriyi shahtiOdin iz zaliv muzeyu promislovostiKatastrofa 8 serpnya 1956 roku8 serpnya 1956 roku na glibini 975 m u shahti vinikla pozhezha Bezposerednoyu prichinoyu pozhezhi stala lyudska pomilka robitnik nepravilno rozmistiv vagonetku v klitini vantazhnogo lifta Koli lift pochav ruhatisya vagonetka zachepila i zlamala derev yanu balku kriplennya sho svoyeyu chergoyu privelo do rozrivu elektrichnih kabeliv i truboprovodu priznachenogo dlya oliyi gidravlichnih mashin sho vikoristovuvalisya v shahti Oliya vidrazu zh spalahnula Pozhezha shvidko poshirilasya shahtoyu Iz 275 girnikiv sho perebuvali pid zemleyu u moment pochatku pozhezhi vizhilo vsogo trinadcyat osib Sered zagiblih belgijci buli menshistyu 95 osib veliku zh chastinu skladali gastarbajteri perevazhno italijci 136 osib i predstavniki she desyati inshih nacionalnostej Katastrofa privela do zmini strukturi immigraciyi do Belgiyi Do katastrofi bilshoyu chastinoyu trudovih migrantiv buli italijci U 1946 roci Belgiya j Italiya uklali dogovir pro trudovu migraciyu v rezultati yakogo u Belgiyu na timchasove abo postijne prozhivannya priyihalo priblizno pivmiljona italijciv peredusim dlya roboti v shahtah Nezabarom pislya katastrofi italijskij uryad pripiniv spivpracyu z Belgiyeyu v oblasti trudovoyi migraciyi vnaslidok chogo potik italijskih trudovih migrantiv vicherpavsya Pislya cogo Belgiya stala zaluchati dlya roboti v shahtah trudovih migrantiv iz Greciyi Ispaniyi a piznishe Turechchini i Marokko Hocha bezposerednoyu prichinoyu katastrofi bula lyudska pomilka nepryamoyu prichinoyu buv zastarilij tehnichnij stan shahti Na toj chas u girnichij promislovosti Belgiyi vzhe pochinalasya kriza yaka zgodom prizvela do yiyi povnogo zniknennya sho privelo do nedostatnih investicij i yak naslidok do poganogo tehnichnogo stanu ustatkuvannya Istoriya shahti pislya zakrittyaShahtu bulo vidnovleno pislya katastrofi i vona ekspluatuvalasya she desyat rokiv do povnogo zakrittya v grudni 1967 roku U 1985 roci organizaciya italijciv kolishnih shahtariv bagato hto z nih ne povernuvsya v Italiyu i zalishivsya u Belgiyi nazavzhdi pochala zbir pidpisiv za zberezhennya kompleksu shahti Peticiyu sho nalichuvala tisyachi pidpisiv bulo peredano miskij vladi Sharlerua V rezultati ciyeyi iniciativi 28 travnya 1990 roku kolishnij shahti buv prisvoyenij status pam yatki istoriyi Uprodovzh 1990 h rokiv kompleks kolishnoyi shahti buv rekonstrujovanij i peretvorenij na muzejno memorialnij centr Tut rozmisheni muzej skla muzej promislovosti ta memorialnij muzej katastrofi 1956 roku U chervni 2012 roku v hodi svoyeyi 36 yi sesiyi Komitet Vsesvitnoyi Spadshini YuNESKO prisvoyiv status pam yatki Vsesvitnoyi spadshini chotirom kolishnim shahtam Valloniyi zokrema i Bua dyu Kazye PrimitkiJo Tollebeek Geert Buelens Gita Deneckere Chantal Kesteloot Sophie de Schaepdrijver eds Anne Morelli Marcinelle de mijn Belgie een parcours van herinnering Plaatsen van tweedracht crisis en nostalgie Jo Tollebeek hoofdredacteur Amsterdam Uitgeverij Bert Bakker 2008 T II S 251 261 511 s ISBN 978 90 351 3304 4 Bois du Cazier official site 8th AUGUST 1956 SITE Arhiv en musees 8aout56 htm originalu za 23 bereznya 2013