Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії Ви можете допомогти переробивши її Можл

Володи́мир Іллі́ч Бошко́ (*7 квітня (за старим стилем 25 березня) 1885, в Іванівці, Одеської обл. — †10 серпня 1949, Київ) — український правознавець, професор (з 1925).

Бошко Володимир Ілліч
Народився	7 квітня 1885(1885-04-07) Янівка, Більчанська волость, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	10 серпня 1949(1949-08-10) (64 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія СРСР
Діяльність	правник, викладач університету
Alma mater	Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира (1914)
Галузь	юриспруденція
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор^[d]

Народився в селі Іванівці Одеської області, в сім'ї селянина.

Кар'єра

У 1914 закінчив юридичний факультет Київського університету і був залишений у ньому професорським стипендіатом. 1920 здобув ступінь магістра цивільного права і звання доцента кафедри цивільного права і процесу. Тоді ж почав працювати на юрид. факультеті Київ. ін-ту нар. г-ва, створеного на основі ліквідованого юрид. факультету Київського університету. З 1930 викладав у Київ. ІНО і ряді ін. навч. закладів.

1920–1930 — директор Київського матеріально-господарчого технікуму залізничного транспорту.

З 1937 — знову на відновленому юрид. факультеті Київського університету, професор, з 1940–зав. кафедри теорії д-ви і права, в 1944–49–декан. Під час Вел. Вітчизн. війни працював у навч. і наук. закладах Саратова, Самарканда і Москви.

Наукові праці

Бошко — автор понад 100 друк, праць з питань теорії держави і права, історії політичних вчень, цивільного та сімейного права, економіки й транспорту. Головні з них: «Родинно-подружнє право» (1929), «Нариси радянського сімейного права» (К., 1952).

Починаючи з першої студ. роботи «Обмеження цивільної правоздатності у чинному руському праві», за яку був удостоєний золотої медалі університету, Б. упродовж усього життя досліджував проблеми цив. і сімейного права. Брав участь у підготовці відповідних законод. актів, був автором коментаря до Кодексу законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадян. стану УСРР (1929) і підручника з сімейного права (1929). У 20-х рр. займався також проблемами держ. права, зокрема правом на працю та об’єднання у проф. спілки, питаннями відокремлення д-ви від церкви, держ. суверенітету. 1925 опубл. ґрунт. нарис історії світ. правової думки, який до 1955 був єдиним рад. підручником з цієї дисципліни. В ост. роки життя працював над 3-томним курсом історії політ. і правових учень, ряд фрагментів якого залишився у рукопису.

Основні праці:

«Право на існування» (1920),
«Нариси розвитку правової думки: від Хаммурабі до Леніна» (1925),
«Родинно-подружнє право» (1929), \
«Суверенітет Радянської України» (1948),
«Нариси радянського сімейного права» (1952) (Очерки советского семейного права / Бошко В.И.; переработанно и дополненно В.А.Рясенцевым) (рос.)

Примітки

Бошко В. И. Очерки развития правовой мысли : (От Хаммурапи до Ленина). — Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1925. - XXXV, 570 с.

Посилання

http://bihun.in.ua/jusfame/personalistichna-enciklopedija-prava/b-ii/ [ 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., також http://www.ursr.org/dnipro/90/05/html/147.html^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Матвєєв Г. К. та інші. Наук. спадщина проф. Володимира Ілліча Бошка. , 1969, в. 11. I. Б. Усенко.

[1] Бошко В. И. Очерки развития правовой мысли : (От Хаммурапи до Ленина). — Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1925. - XXXV, 570 с.